Камінецький Василь Петрович народився 1 вересня 1942 року в селі Ясенів Пільний Городенківського району, Станіславської області у сімї сільських хліборобів Петра і Марії. Що таке босоноге дитинство знає добре, бо виростав у післявоєнні роки.

З 1949 року навчався у Ясеневопільнівській семирічній школі, яку закінчив у 1956 році. У цьому ж році і почалася його трудова діяльність – працював у колгоспі на жнивах, а потім учнем кравця у кравецькій майстерні.

У сімнадцять років виїхав на Донбас, де закінчив гірничо-промислову школу і працював у шахті, в той же час навчаючись у вечірній школі. Після Донбасу почались пошуки роботи вдома : працював на будівництві дороги, довбав камінь у каменоломні, скиртував солому у колгоспі, працював на тракторі.

З 1961 по 1964 рік служив у армії у Грузії та Вірменії із військовою спеціальністю – сапер. Після армії закінчив 11 клас Городенківської вечірньої школи робітничої молоді.

А вже відтак почалася праця будівельника: спочатку носив носилки з цеглою та розчином, а потому став і кваліфікованим будівельником. За часи праці на будівництві був муляром, штукатуром, малярем, плиточником, теслярем, укладчиком тротуарних плиток, утеплювачем зовнішніх стін, монтажником, облицьовував стіни деревяними і пластиковими вагонками, гіпсокартоном, кільканадцять сезонів працював вантажником у цукрозаводі. – доводилось робити все, що змушували обставини.

Крім цього, коли мав відпустки на роботі, їздив скиртувати солому у східних областях. Заробляв ліс для будівництва хати на лісоперевалочному комбінаті в місті Томську, працював писарем по військовому обліку  у сільраді, працював на будівництвах заводів у Дніпропетровську. їздив на заробітки до Польщі, Чехії, Словаччині, Росії. Був на заробітках у Москві, Санкт-Петербурзі, Києві , Одесі.

Також займався і громадською діяльністю:.  був начальником ДНД (Добровільної народної дружини) села. Ще був позаштатним і громадським кореспондентом районної газети.

.У молодості був учасником драмгуртка сільського клубу. Брав участь у  роботі літературної студії , яка працювала при районній газеті, якою багато років керували  поет Юрій Бундзяк, та письменник Олексій Островський.  Був учасником літературно-мистецького гурту “Придністровя”, який кілька років  відвідував села району і там  наші місцеві поети Юрій Бундзяк, Марта Войцехівська, Володимир Гросевич, Богдан Дичук, Мирослава Муляк-Бундзяк, Микола Хамець, а в часи виступів у Городенці і Орися Яхневич;  читали свої вірші, Кілька разів це відбувалося і в районному Будинку культури  Читали свої твори і прозаїки, Микола Болотенюк, Володимир Приймак, Василь Рибак, а відомі в районі музиканти і композитори Василь Дутчак, Володимир Парфенюк, Євген Ротерман з товаришами і співаками виконували сучасні пісні. Демонстрував на екрані свої сатиричні фільми і самодіяльний кінооператор Дмитро Михайлюк. Засновниками гурту були Володимир Приймак. та Володимир Парфенюк.

Щодо вподобань, то любив дуже багато читати. Було таке, що прочитав майже всю художню літературу сільської бібліотеки, а книжок там було тоді більше тисячі. Не читав лише політичну літературу.

Займатися літературною діяльністю почав з юних років – вірші писав ще в шкільні роки. Друкував свої гумористичні і сатиричні вірші в газетах. Записав і оформив у книжечку популярні вислови, які почув у рідному Ясеневі Пільному та довколишніх селах, а можливість для цього мав, бо будував по селах хати. Зібрав у книжечку пісні, які співалися і співаються у Ясеневі Пільному, у яку ввішов і опис старовинного весілля, колядки та щедрівки села,  пісні церковного хору та  пісні хороводів Великодньої дощечки.

Вже коли став пенсіонером, видав кілька книжечок своїх творів і зібрав у книжки все. що написав у минулі і теперішні роки, бо тепер є вільний час. Готуються до друку гумористичні вірші та оповідання, повісті, новели, поезії.

А чому літератор можна зрозуміти із цього вірша:

Я тоді аж поет,
Коли є на це час.
Розумію життя
Так, як є – без прикрас.

Стогне тяжко душа
Безпорадності злом,
Що не зміню щось сам
І не знищу пером.

Та мовчати весь час
Це звичайна ганьба.
Тож і пишу… Це теж,
На свій лад, боротьба.

Видані книжки:

  • «Історія села Ясенів Пільний»,
  • «Легенди села Ясенів Пільний»,
  • «Чоботи»збірка віршів сатири і гумору,
  • «Секрет успіху»збірка віршів сатири і гумору,
  • «Оператори»гумористичні і сатиричні оповідання.

.     Крім виданих у видавництвах, у автора є ще твори зібрані в книжечки, але видавати їх не має коштів. Ось назви декількох з них:

Книжечки віршованих гуморесок та сатири:

“Детектор брехні”,
“Щаблі життя”,
“Дід Онуфрій каже”,
“Достойники”,
“Шляхова пригода”,
“Щоб почуте не забути” 
та інші.

Книжечки гумористичних повістей та оповідок:

“Обєкт державного значення”,
“Сержант Грицько Бахуренко”,
“Цвіт села”,
“А кажуть вони не пють”,
“Оповідки Остапа Куделі”,

Книжечка новел  “Ще один прожитий день”.

Трилогія повістей “Федорова хата” до  якої ввійшли  повісті: “Прощай, школо”,  “Хата”,  “А там – за кордонами”.

Книжечка поезій “Пролетіли журавлі”.

У 2013 році за літературну діяльність Василь Камінецький удостоєний премії імені Леся Мартовича.