Приповідки нашого краю

Слово до слова  і приказка готова

     Приповідки, влучні та популярні вислови, які  можна  почути на Городенківщині, переважно в Ясеневі Пільному.


.    Під час розмови ми не помічаємо скільки разів вживаємо почуті ще  до цього вислови, які влучно  у звичайній, чи алегоричній формі, замінюють  те, що в іншому випадку, треба було б довго пояснювати. Якщо вдумливо вслуховуватися у повсякденні наші розмови, то  приповідки, популярні, влучні чи просто цікаві вислови,  не така вже й велика рідкість.  Вони різні за змістом і смисловою направленістю і саме цим   показують глибину народної  мудрості і дотепності .  Частка  висловів  почутих  на Городенківщині, які являються маленькою капелькою у висловах величезної української народної мудрості, подається  у цій книжечці.  Як уже згадано, тут записано не лише ті вислови, які можна почути часто і які записані у скарбницях народної мудрості, а й ті, які записані тому, що видалися цікавими. Записано їх тут понад чотири тисячі в алфавітному порядку, тому розміщеними поряд можуть бути вислови, які видаються протирічливими  відносно  сусідніх, але при читанні це навіть трохи інтригує. Занадто вульгарні вислови тут не подаються.
.     Варто ще відмітити, що  чимало висловів почуто не тільки у Ясеневі Пільному, а і у інших селах та місті Городенка  Городенківського району, бо автор цих записів працював  на будівництвах у багатьох населених пунктах району.
.     Багато  висловів  записано  місцевою говіркою, лишень через те, що при виправлені втрачається їхній правдивий зміст

А

Аби лиш стільки гризоти мати.

Аби ми ся не сходили – най ся чоботи сходять.

Аби на ліпше, бо гірше вже нема куди.

Аби наші вороги виздихали до ноги.

Абись лиш то мав, що в тобі і на тобі. (так клянуть).

Абись мав торбу грошей, капелюх дрібними і решто на здачу.

Абись так видів! (прокльони)

Аби тебе кольки скололи! (прокльон)

Аби ти так з носом був.

А Бог би за тебе  говорив.

А Бог би тебе нарозумив,

Або грай, або гроші вертай.

А за ним лиш засвистало.

Або йди і мене дома лиши, або мене дома лиши і йди.

А Бог його знає, що він робить.

Або жовняр, або мундир до магазину.

Або пан, або пропав.

Або рай, або край – чого ще чекати?

Або робота, або шпиталь.

А бубон своє: “гуп”, тай “гуп”.

А віз і далі там.

А він і вусом не веде.

А він і гадки не має когось чути.

А він мені ні сват, ні брат.

А воно лиш ногами збило.

Автомобіль не розкіш, але купити його можуть не всі.

А грім би все зло спалив.

А губи, як медом намастила.

Адвокат вперед питає скільки ґазда грошей має.

Ади –  на маєш!..

Аж волосся на голові дубом стало.

Аж вуха в’януть таке чути.

Аж дихати легше стало.

Аж дрантя з нього полетіло

Аж задубуватів  від холоду.

Аж іскри з очей від зла креше.

Аж кров застигла у жилах

Аж лице  лупаяси..

Аж мурашки попід шкірою побігли.

Аж на душі легше стало.

А най його біда зїсть (ніби жарт).

Аж не знає, що на це сказати.

Аж ноги задеревіли.

Аж носом у землю запоров.

Аж пір’я з нього полетіло.

Аж порох посипався.

Аж спух від спання.

Аж терпєчки врвалиси,

Аж у голові замакітрилося.

Аж у носі свербить щось сказати.

А за ним лиш засвистіло.

А його як вітром здуло.

А йому видно це все ні до чого.

А йому й за вухом не свербить.

А йому мов мову відібрало.

А йому хоть би що,

А йому хоч колик на голові теши.

А її  це ні болить, ні свербить.

А їй – що з ним, що без нього.

Алкоголь, чи спиртне, справа не в назві – йому аби пити.

А нам би гроші і харчі хороші.

Ангел, але без крил.

Анекдот з “бородою”.

Ані «бе», ані «ме», ані «кукуріку».

Аніж воркотіти – можна й тихо посидіти.

Аніж когось ображати – краще помовчати.

Аніж підказувати, краще допомогти.

Ані на волосочок не заснула.

А ніч взимі  як море.

А пес його знає.

Апетит появляється під час їди.

А правдою там навіть не пахне.

Артисти погорілого театру.

Артисти часто розлучуються, бо сім’я для них теж  як  вистава.

А тобі що, щось не до кулеші7

А хрін його знає.

А хто, крім нього самого,  знає чого йому не стає?

А щоб мені прищ на язиці вискочив, якщо брешу.

Б

Баба аж  гине керувати –  біда, що  нема ким.

Баба вміє бомки  гнути.

Баба дівкою вже не буде.

Баба з воза – кобилі легше.

Баба каже, що її не боліло ще хіба-що волосся.

Баба каже: “Як не з’їсть чоловік – з’їдять свині!”

Баба, як грім.

Баба, коли не має ким керувати – кричить на кури.

Бабин дід  це той дід, у якого  його внуки дівчатка.

Бабі з печі  добре видно, що хто в хаті робить.

Бабки вміють. осудити спереду і ззаду.

Бабська пошта знає все.

Бавить жінку, як ляльку.

Багатий бідному не товариш.

Багатий робить добро, але для себе.

Багатий шукає гульків, а бідний роботи.

Багато галасу ні з-за чого.

Багато говорити – мало слухати.

Багатого мучить спрага, а бідного голод.

Багато диму без вогню.

Багато знатимеш – швидко постарієш.

Багато маєш – минеться; мало маєш – обійдеться.

Багатому вічно грошей замало.

Багатому  і дитину дідько колише.

Багатому кожний день свято.

Багатому сняться палаци, а бідному ковбаса.

Багато мати – це не зовсім те, що багато знати.

Багато пити не буде – і мало теж.

Багато ротів їсти, але й багато рук працювати.

Багато хочеш – мало будеш мати.

Багато хто любить, щоб люди оббивали пороги його кабінету.

Багато-хто хоче не робити і файно жити.

Багатства кулачок, а гонору пригорща.

Багатство багатьом голову затуманило.

Багатство і чесність разом не ходять.

Багатство мудрого у його голові.

Багатьом здається, що чужа жінка не сварлива..

Багачеві і в пеклі добре – кипить у смолі, а бідняк дрова носить.

Багач хоче кількох жінок, а бідний мусить терпіти   одній.

Бажаного гостя хлібом-сіллю зустрічають.

Балакає за нього, як адвокат.

Балакає попід ніс і злоститься, що його не чують..

Балакає, як Катеринка на місті.

Балакає, як по писаному.

Балакучій жінці часу на роботу не стає.

Бала поза бала і не помітили, що вже прийшли.

Балачкою корову не нагодуєш.

Баран, баранові не дивується.

Барана бійся спереду, а коня ззаду.

Баранові свої роги носити не важко.

Батьків і Батьківщину не вибирають.

Батьківське благословення  – спокій у дорозі.

Бачили очі, що купували.

Бачили ще й не таких.

Бачить вночі, як кіт.

Бачить все мов у дзеркалі.

Бачить все навкруг – ніби і ззаду очі має.

Бачить чуже під лісом, а свого під носом не помічає.

Без Бога ні до порога.

Без бука не йде наука.

Без вини винуватий.

Без води ще ніхто не втопився..

Безгрішний  і той хто не має грошей.

Бездомний пес гавкати не хоче.

Без жінки хата  ніби порожня.

Без  каяття нема вороття.

Без команди військо гине.

Без користі для себе, добра не робить.

Безличний про совість не думає.

Без малого великого не буває.

Без могоричу не дасть, а як вип’є не розуміє, що давати.

Без муки хліба не спечеш.

Без ножа – словом, ріже.

Без одного Василє обійдеться вісілє.

*Без роботи день роком стає.

Без  року тиждень минуло.

Без сварки нема господарки.

Без тебе світ не милий.

*Без труда не витягнеш і рибку із пруда.

Бере від життя все, що може.

Береже, як зіницю ока.

Бережи честь з молоду.

Бережного і Бог береже.

Бери на плечі те, що годен нести.

Беріть, куме, стегенце, бо мій старий привик шийку гризти.

Бештають хто хоче і не хоче.

Бий  і слухай чи живе.

Бий  його – я його знаю.

Бий своїх, би чужі боялися.

Бик, бугай і віл  на вид однакові.

Билень – билнем.

Бити дитину не значить, що ти її вчиш.

Битий як гаман.

Біг пес через овес і не пошкодило ні псові, ні вівсові.

Біда без грошей, але й гроші біда.

Біда біду живо знаходить.

Біда всього навчить.

Біда і з рідної хати вижене.

Біда навчить розуму.

Біда, не біда – руки не опускай.

Біда ніколи не дрімає.

Біда одна не ходить – іншу за собою водить.

Біда показує хто справжній товариш.

Біда своє знає – не спить, не дрімає.

Біда як наше стає чиїмось.

Біда, як розумом керує злість.

Біди не шукай – сама найде.

Бідний банкрутства не боїться.

Бідним стати легко – тяжко з бідності вийти.

Бідні між собою мов рідні.

Бідність не гріх, але від цього легше не стає.

Бідність почалася з появою брехні.

Бідному і на Великдень піст.

Бідному краще не народжуватися.

Біднякові копійка дорожча, як  багачеві тисяча.

Бідував, бідував, а на старість пішов з торбами.

Бідувати замолоду легше, як на старість.

Біду видно по ходу.

Біду не клич – прийде сама

Біду нюхом чує.

Біду пізнють по ходу.

Біжить мов за ним сто вовків гониться.

Біжить, мов вирвався з лісу

Біжить – мов на крилах летить.

Бійся Бога!

Бійся вовка в овечій шкурі.

Бійся не так ворогів, як дурної слави.

Більмо окові не шкодить, лиш то, що око не бачить.

Більше газу – менше ям.

Більше наєш – більше забуваєш.

Більше спиш – менше живеш.

Більше спиш – менше маєш.

Більше маєш – більше тратиш.

Більше, як влізе в рот, не вкусиш.

Блистить, як нова копійка.

Блистить, як роса від сонця.

Блідий, мов його з хреста зняли.

Богачеви і дідько дитину колише.

Бог би за вас говорив..

Бог би тебе нарозумив.

Бог видить і те, що затаєне.

Бог дав – Бог взяв.

Бог дав вуха на те, щоб слухати..

Бог дав дитину – дасть і для дитини.

Бог дав драбинку – вгору і в долинку.

Бог дав життя – дасть і смерть.

Бог добрий і сироті дитину вділить.

Бог дозволив вродити, би дозволив спожити.

Бог знає, що кому посилати.

Бог терпів і нам велів.

Бог тобі – Бог мені!

Бодай тебе нужда взєла.

– Боже, дай мені той розум наперед, який у старого  позаду.

Божька – ворожка.

Боїться – ніби курячу кров має.

Боїться, щоб з під нього крісло не випало.

Боїться, як вовк вівці.

Боїться, як вогню.

Боїться, як дідько хреста.

Боїться, як жид солонини.

Боїться, як кріт сонця.

Боїться, як тогідного снігу.

Бокс це узаконене мордобиття.

Болить голова, але, як на багатство то аби й не переставала.

Болить, як хворий зуб.

Боргами вже як мохом обросли.

Борода, як в цапа.

Бо так мені хочеться. (си  хоче).

Боятися суперника – значить програти.

Бояться всі, та не всі вміють страх побороти.

Боятися треба, але не роботи.

Брав не брав – треба було брати.

Брати приємніше, як віддавати.

Брехали, а він вуха опустив і повірив.

Брехнею світ пройдеш, а назад не вернешся.

Брехня боком вилізла.

Брехня брехнею обростає.

Брехун вічно має про що говорити.

Брехун  і більмо на оці комара за кілометр бачить.

Брехунові писок не зашиєш.

Брехун теж не любить, щоб йому брехали.

Бреше просто в очі.

Бреше, як кандидат у депутати.

Бреше, як по нотах.

Бродить по світі, як вічний жид.

Бродячий пес людей не боїться.

Брудні руки відмиєш, а брудну душу – ні.

Бубон і крикуна чути далеко, бо вони всередині порожні.

Бубнить собі під ніс.

Буває, що й жінка каже правду.

Буває, що за добро злом віддячують.

Бува, що й брехня допомага.

Буває, що й від своєї сорочки мусиш відказатися.

Буває, що й добро злом закінчується.

Буває, що й крик помагає.

Буває, що й п’яний співає.

Буває, що коли не вмієш – навчать, а коли не хочеш заставлять.

Буває, що й мрії збуваються.

Бува, що й пяний співає.

Буває, що не знаєш, що краще – співчувати чи вітати.

Буває, що не знаєш на чийому боці правда.

Буває, що сміються аж до сліз.

Буває, що язик ноги провадить.

Бувало що продав корову, а завтра за ті гроші ледве сірники купив

Був героєм поки ребра йому не порахували.

Був сміливим аж до порога, а з порога вернувся на піч.

Був спекулянтом – став комерсантом.

Буде більше – минеться, буде менше – обійдеться.

Буде знати звідки діти беруться.

Буде тобі за це куца година.

Будеш вірити всім – будеш обдуреним.

Будеш вічно догоджати – подумають, що так має бути.

Будеш брати і не класти – живо до дна доберешся.

Будеш знати те, що не треба, буде страшно спати.

Будеш мовчати – кури тебе загребуть.

Будеш солодким  – з’їдять, будеш гірким – викинуть.

Будеш хвалити когось – почують і про тебе.

Будь здорова, чорноброва.

Будь не першим і не послідним, бо першого бють чужі, послідного свої.

Будь самим собою.

Будь таким як всі і тобі буде добре.

Будь як дома, але не забувай, що ти в гостях.

Бузьку! Бузьку! Принеси Маруську!

Була б  їжа – їдці знайдуться.

Було гарно – поки не оженився.

Було та загуло.

Було так добре, що коли звідти йшов, навіть не пообзирався.

Бути  в  Римі і папу римського не бачити…

Бути зайвим – приємність невелика.

Бути першим важко, але почесно – бути останнім важко і стидно.

Б’ють і дихати не дають.

Бють як гамана (жебрака).

В

Важка потуга – не мати друга.

Важко догори, а з гори саме котиться.

Важкий, як дорога до гори.

Валить, як німий до суду.

Варвара – корову, а корова Варвару годують.

Вас багато, а я одна.

Вбережи мене, Боже від фальшивих приятелів і злих язиків.

Вважає, що все, що було колись – було кращим.

Вгадав все так, ніи у воду дивився.

В гості ходити приємно, а приймати їх – не дуже.

В гурті не дуже видно хто робить, а хто – ні.

Вдавився сміхом.

Вдав із себе дурного.

Вдає з себе великого пана.

Вдає із себе ніби він не знати хто.

Вдає із себе комедіанта.

Вдає, що Бога за бороду зловив.

Вдає, що всі розуми зїв.

Вдалий початок – половина справи.

В дзеркало дивишся, не їж – щастя проїж; не пий – щастя проп’єш

Вдень із свічкою не знайдеш.

Вже б із шкіри вилізла, лиш би одежу нову показати.

Вже всі сльози виплакала.

Вже згорбатів від роботи.

Вже й курка не по-нашому кудкудакає.

Вже й під нашою хатою колядують.

Вже й самий собі не радий.

Вже й хату чоловіком почала замітати.

Вже ледве дихає, а ще грека з себе гне.

Вже на власних ногах не встоїть.

Вже став ширшим, як довшим.

Взяв гріх на свою душу.

Взяв собі біду у супруги.

Взяв собі ніч за днину.

Взявся за гуж, не кажи, що не дуж.

Взявся за ногами.

Взявся за розум.

Взяла його під ноги.

Взяли його “на мушку”.

Взяті наперед гроші гірко відробляти.

Веде себе так, ніби всі розуми з’їв.

Ведмідь йому на вухо став.

Ведмідь у берлозі хоч спить, та лапу ссе.

Великдень раз на рік буває.

Велике починається з малого.

Великий є і піст.

Великий іде, а малий мусить за ним підбігати.

Великий камінь далеко не кинеш.

Великі, файні –  наперед.

Веселий, як козячий хвіст.

Весело тобі чи сумно – жити треба.

Верещить, як баран недорізаний.

Вертиться, як муха в окропі.

Вертить хвостом, як кіт який з’їв м’ясо

Весна не дівка – чекати не буде.

Весна не за горами.

Весняний день – рік годує.

Вечеря депутата – пенсіонеру на рік плата.

Вибачся і стане легше.

Вибирав, вибирав, а на гниле попав.

Вибухнула злістю, як вулкан.

Вивести на чисту воду.

Вигадав, мов з пальця виссав.

Вигодував на свою голову.

Вигудів високим, а розум, як у дитини.

Видно все, як на тарілці.

Видно по ньому, що вже в пишки вбрався.

Видно птаху по польоті.

Видно, що йому у голові одної клепки бракує.

Видно, що йому так на роду написано.

Видно, що він ще не був у попа на обіді.

Видно щось у лісі здохло . що він прийшов.

Видудлив до останньої каплі.

Вийшов сухим з води.

Вийшов з біди, як гуцул з постолів.

Вийшовши із хати багача, піп подвоїв плату за послуги і  бідним.

Викинув сливи і плюнув на них, а  коли зголоднів, визбирав і з’їв.

Викручується як балерина.

Вилами по воді писане.

Вилетіли, як пташенята з гнізда.

Вино чим старше, тим дорожче.

Випадок перейшов жіночими язиками і став  історією.

Випивати – півбіди, запивати  – біда.

Випив і вже ледве язиком обертає.

Випив каламар горілки і закусив кавалком, але солонини.

Випив на копійку. а вдав на десятку.

Випив тої кави, що кидає з лави.

Випий, любий, трошки сметани і доста, бо ще звикнеш…

Виплакано до останньої сльозинки.

Виприндився. як на весілля.

Вирвав до живого м’яса.

Вирвав, як від вовка із зубів.

Вирвало  з рук.

Вирваний зуб  тебе вже не болить.

Висить все, як на тоненькому волоску.

Вискочив козак з маку.

Вискочив, як Пилип з конопель.

Високий, як тополя.

Високо вчений –  низько підперезаний.

Високої думки про себе.

Високому далеко падати.

Високо себе носить.

Вислизнув з рук, як линок.

” Ви, тату, коліть дрова, а я буду гехкати”.

Витріщився, як баран на нові ворота.

Вициганила все до останньої копійки.

Вичікує слушної нагоди.

Вишкірився, як пес до ґрісу.

Вище себе не скочиш.

Вище скочиш – тєжче впадеш.

Вищий дальше бачить.

В’ється карасиком.

Від багатства і про маму рідну забув.

Від багатства йому у голові закрутилося.

Відважний частенько ходить із синцями.

Відважним на печі не станеш.

Від великого до смішного один крок.

Відвернися, бо ще око зломиш.

Відвів душу.

Від гніву добра не чекай.

Від голови риба смердіти починає.

Від горя згорів, як свічка.

Від гризоти місця собі не знаходить.

Віддалася без музик.

Віддасть все сторицею.

Віддасть тоді коли в лисого волосся на голові виросте.

Від добра добра не шукають.

Від долі не втечеш.

Від дурного всього можна чекати.

Від завидків  все в середині зітліло.

Від заздрості жаба його душить.

Від злого слова і душа болить.

Від злодія не вкрадеш і не заховаєєш.

Від злості аж чупер на голові миче.

Від його жартів аж вуха в’януть.

Відколи вбрався у пір’я  – своїх не впізнає.

Відколи розбагатів, став скупим.

Відколи яйце курку вчить?

Відкрив для щастя ворота, а воно пройшло мимо.

Від ласки і камінне серце стає м’якшим.

Від любові, до ненависті  – один крок.

Від маленького сірничка великий ліс може згоріти.

Відмахується, як від мух.

Від мачухи і мед  гіркий, як полин.

Відмовив – один раз ворог, пообіцяв  і не зробив – два рази.

Від очікування день роком стає.

Відпирається від роботи  руками і ногами.

Від подиву аж очі на лоб полізли.

Від почутого, аж мову відібрало.

Від радості підскочив аж до стелі..

Від роботи болять боки – від куделі голова.

Від роботи вже руками до землі досягає.

Від роботи і горб виростає.

Від роботи і коні здихають.

Від свого злодія нічого не заховаєш.

Від себе відірвала, а дітям дала.

Від себе не вкрадеш.

Від себе не заховаєшся і не втечеш.

Від сну ще ніхто не вмирав.

Від смерті не втечеш.

Від спання вже спух..

Від спання мозоль на череві виріс.

Від старості ліків нема.

Від стиду аж лице лупалося.

Від страху йому ніби світ у очах перевернувся.

Від сусіда нічого не заховаєш.

Від собаки, яка нападає, втікати не стидно.

Від страху аж мороз по тілу пішов.

Від страху аж чупер дуа став.

Відтак… Відтак… А відтак стало  запізно..

Від такого добра  хоч світ-за очі втікай.

Від такого, хоч з моста та у воду.

Від такого чую, та й ся не дивую (коли обізвали).

Від того, що має бути, не втечеш.

Відхрестився, як від напасті.

Відцвіла, як вишня навесні.

Від цього ні холодно, ні жарко.

Від чого заболіла голова, тим і лікуй.

Відчуває себе, як риба у воді.

Відчув себе заможним  і забув з якого він роду.

Від чужого добра  – добра не буває.

Війна війною, а обід по розпорядку.

Війна все спише.

Вік живи – вік учися.

Вік коня визначають по зубах.

Вільний,  як пташка.

Він ані нашим, ані вашим.

Він вже всі спідниці перемацав.

Він вже ледве ноги волочить.

Він вже своє відкалатав.

Він відай із псом очима помінявся – своїх не впізнає.

Він в неї не перший і не послідний.

Він всіх ніби наскрізь бачить.

Він давно звик, що ним мають латати діри.

Він для неї ніби є і ніби нема.

Він добрий гавкач.

Він добрий змолотник  вже третю тарілку спорожнив.

Він добрий маркіратор.

Він добрий поки йому добре.

Він за ціною ніколи не стане.

Він з тих брехунів, яких всі люблять слухати.

Він з тих, хто з під Матері Божої коралі вкрав.

Він з тих, хто начальству п’яти лиже.

Він і з горла видере.

Він і мертвого з могили підніме.

Він і з під мерця вкраде.

Він і себе раз на рік любить і то у сні.

Він і тут у курсі справи.

Він любить лимони, а вона – шкірки з них збирати.

Він має щось до себе…

Він мене патиком: “Гах!.. Гах!” – а я його живенько капелюхом :”Міх – мах!..  Міх-мах!”

Він навіть муху не образить.

Він на все свище.

Він не добрий, але й вона не мед.

Він не такий старий, як давній.

Він не чисто дурний  – у голові ще мухи має.

Він після першої не закусує.

Він свого тата синочок – обидва брехуни.

Він свої мухи має.

Він свою бочку горілки вже випив.

Він слова на вітер не кидає.

Він такий, що і з під землі добуде.

Він такий, що і лисого підстриже.

Він там, як причепінський.

Він там, як приший кобилі хвіст.

Він також свої мухи має..

Він твердий горішок.

Він тепер на коні.

Він тут, а думки за хмарами.

Він тут, як нуль без палички.

Він у кожного вициганить.

Він уміє сліди за собою замітати.

Він у неї давно під п’ятою.

Він у неї не перший і не останній.

Віншую, віншую, бо горілку чую

Він ще молодий, зелений.

Він ще не знає на чім світ стоїть.

Він ще такий…

Він як та перелітна пташка.

Вір  – не вір – не кажи: “Брешеш”.

Вірив їй, а, коли приходив  додому, під ліжко і у шафу зазирав

Вірити в казку ніхто не заставляє.

Вірний до смертної дошки.

Вірність подруга честі.

Вір очам, а відтак вухам.

Всі проблеми зводить до “горлової справи”.

Вітер віє, сонце гріє, дощ іде.

Вітер ним колише.

Вітер у клітку не закриєш.

Вічного нічого нема.

Вічно не щастило, а коли  пощастило – зупинити не може

Вічно так не буде.

Вічно щось не так – як не пізно, то завізно.

Віштя на місці (Йди геть!)

Віщі сни наснилися.

В’їдливий, як  восени мухи.

В кишенях вітер свище.

В кого совість пропала, від того правди не чекай.

В кожній хаті по бокаті.

Вколола в саме серце.

Вколоти можна й словом.

Вкраде цвяшок, але додому  з колгоспу без нічого не піде.

Вкусися за язик брехати.

Власної тіні почав боятися.

Власну дурість не всі показують.

Влітку день, як море.

Влітку дітей до хати і буком не заженеш.

Вмер на заїди,

Вміє бандики гнути.

Вміє біду боком обминати.

Вміє гладко брехати.

Вміє гроші на вітер пускати.

Вміє зуби заговорювати.

Вміє і купити когось, і продати.

Вміє коники викидати.

Вміє  лице комусь обідрати.

Вміє, хіба-що язиком плескати.

Вміла зварити, та не вміла подати.
Вміє попід ніс дати.

В неї писок аж до вух – всіх перекричить.

В них всі працюють не разом, але гроші до одної хати несуть.

В ногах правди нема – мусиш присісти.

Вночі і миша може вовком здатися.

В нього не всі дома.

В нього очі завидющі, а руки загребущі.

Внуки миліші від дітей, бо дід з бабою мають для них час.

Вовка боятися – в ліс не іти.

Вовка ноги годують.

Вовка скільки не годуй – він у ліс дивиться.

Вовкові дай палець, а він руку відкусить.

Вовком на всіх позирає.

Вовк у овечій шкурі.

*Вовна не вовна, лиш би кишка повна.

Вогонь і вода вічні вороги.

Вода догори не тече.

Вода забере – комусь принесе, а вогонь – ні.

Вода і камінь точить.

Вода корінь миє.

Вода тече – млин меле.

В один чобіт дві ноги не влізе.

Водить за ніс.

Водить очима як злодій.

В одне вухо попадає – через друге вилітає/

В одного борщик, а в другого порожній горщик.

В одну руку пенсія, а у другу свічка.

Воду пережовувати не треба.

Воду решетом міряє.

Водять, як козу до цапа.

Волосся  не листя, як випало – навесні не виросте.

Вольному воля.

Вона  – добра мітла.

Вона – лисичка з масним язичком

Вона парубками плоти може городити.

Вона своє знає – як не балакає, то розмовляє.

Вона у них за  помело.

Вони все роблять шито-крито.

Вони всі одне кодло.

Вони  вже колеги, бо під одним плотом п’яні спали.

Вони з тих, хто у грошах купається.

Вони між собою на коротку ногу.

Вони обоє одне одного варті.

Вони обоє, як грім і блискавка.

Вони свої жиди – порахуються.

Вони там всі свої жиди – з ними на край не вийдеш.

Ворога нажити справа нескладна.

Ворог не зрадить.

Ворог не спить.

Ворогові жалітися – тішити його.

Ворогові зневагу – товаришеві серце.

Ворогові руку для вітання не подають.

Ворожість сама вишукує ворогів.

Ворон  воронові очі не видовбе.

Ворота відкриті для всіх, коли весілля і коли похорони.

*Восени багач, а навесні прохач.

Восени з ложки води – бочка болота.

Восени погожі дні прошені.

В очі світить, а позаочі  з тебе сміється.

В очі сміється, а за пазухою камінь носить.

Впав так низько, що нижче не впадеш.

Вперед береш горілку – потім вона тебе.

Вперся, як баран.

Впертий, як осел.

Впіймався, як риба на гачок.

В порожній голові вітер свище.

В поті чола працює.

Впрівати краще, як замерзати.

Вродливі дівки, чомусь вічно нещасливі.

В своїй хаті – своя правда.

Все буде в нормі.

Все видно як на долоні.

Все відразу не приходить – треба вміти чекати.

Все вміє, але нічого не має.

Все впирається у гроші.

Все діли на троє: віддай батькам, позич дітям, – решту твоє.

Все добре, але до міри.

Все до часу, до пори.

Все знає, та нічого не вміє.

Все зробить, але як на збитки.

В селі його вже кожний пес знає

Все має свою міру..

Все минає і це мине,

Все перевертає на свій лад.

Все під себе не загребеш.

Все про тебе знає – мов думки читає.

Все своїми руками робить.

Все так , як книжка пише.

Все тече – все міняється.

Все він мужньо переносить – як не дали – не попросить

Все це могаричева справа.

Все, що буває, буває і перший раз.

Все, що очі бачать на базарі, не купиш.

Все, як по замовленню.

Всі біди на світі через гроші.

Всі бідують, а мільярдери багатіють.

Всі вже перебалакали, а він ще й не чув.

Всі вони одним миром мазані.

Всівся, мов цар на троні.

Всі вченими не будуть, бо не буде кому робити.

Всі до купи, а він з купи.

Всі думають, що завтра буде краще.

Всі знають, хто пасеться на асфальті.

Всім давали, а нам не дали.

Всім догодити неможливо.

Всі ми з одного тіста ліплені.

Всі ми діти в своєї мами.

Всі ми не без гріха.

Всі ми під одним Богом ходимо.

Всім людям роти не позатикаєш.

Всім не догодиш.

Всім по сім, а мені вісім.

Всі попами не будуть.

Всі слабі, лиш Яцко киловий здоровий.

Всіх дурнів не перерахуєш.

Всіх не розсмішиш.

Всі, хто постарів, кажуть, що колись було краще жити.

Всі чекають чогось кращого.

Все вже має – бракує лишень маленької речі – чоловіка.

Вставай, бо люди ніч розбирають.

Все, що минуло, у нього мов перед очима.

Встановлює рівність: кожній жінці – мужика, а корові – бика.

Встидлива невістка голодною ходить.

Всюди вміє ворога собі знайти.

Всього ніхто не знає.

Всьому приходить край, і доброму, і поганому,

Всяк, хто людей зневажає, в голові добра не має.

Вся родина збирається лише на весілля і похорони.

Втік, як щур з потопаючого корабля.

Втішайся тим, що ще живеш.

Втішається тим, що могло бути й гірше.

Втішився, як дідько цвяшком.

Втішився, як дівчинка лялькою.

Втрачений час не повернеш.

В тому, що всі перебрали, вибирати запізно.

Вухам своїм не вірить

В хаті некурящих курця чують зразу.

Вчепився, як репях кожуха.

Вчи дитя поки мале.

Вчи  Маруську, бо Марію буде запізно вчити.

Вчитися на своїх помилках.

Вчитися ніколи не пізно

Вчить бути совісним, а про свою давно забув..

Вчиться так довго. мов китайську грамоту вивчає.

Вчишся у доброго – доброго навчишся.

Вчорашньої днини шукає.

В чужому краю і люди чужі.

В умілих руках і палиця вистрілить.

Вуркотять, як голуб з голубкою.

В хаті без господаря миші господарюють.

В хаті каплі горілки нема, а вона хліба купила.

Вчорашній день не вернеш.

В чужих краях і сонце не там сходить.

Г

Гадає, що всю горілку годен випити.

Гадає, що кулаками виховає жінку.

Гадає, що по нього нема нікого.

Ґазда на повну губу.

Гарна брехня багатьом до вподоби.

Гарне на вид – не вічно добре.

Гарними побажаннями не наїжся.

Гарчать, мов пси, які кістку не поділили.

Герой, герой, а дівка йому серед клубу  по писку дала.

Герой не той хто щось украв, а той хто злодія впіймав.

Героями не народжуються.

Геть  стид втратив.

Гірка, як полин, але правда..

Гірко плаче, але все довкола бачить.

Гірше смерті нема нічого.

Гірший від глухого той, хто не хоче слухати.

Гість добрий той, який швидко прощається.

Гість їсть те, що дають.

Гладить, але проти шерсті,

Гладкий, як попова сучка.

Гладкий, як смик.

Глибоку воду не скаламутиш.

Глухий як не почує, то видумає.

Глухий, як пень.

Глухо, як у танку.

Гни дерево поки гнеться – вчи дитину поки мала.

Гніватися це ще не ворогувати.

Говори догори, а в долину смійся.

Говорила небіжечка до самої смерті..

Говорили, балакали, посідали та й плакали.

Говори так, щоб словам було тісно, а думкам широко.

Говорити легко – важко зробити .

Говорить за нього, як адвокат.

Говорить одне, а робить друге.

Говорить таке, що ні в пліт, ні у ворота.

Говорить, як три дні не їв.

Говориш, як до глухого.

Говориш, як до стіни.

Годинник для краси, а час по сонцю.

Годинник час покаже.

Годинонько моя, чорна та темна.

Годи  ряду – не гони коней.

Голий, босий, без порток, а з себе пана корчить.

Голий, як патик.

Голим народився і босим спить.

Голка  всіх одягає, а сама голою залишається.

Голова аж спухла від думок.

Голова в людини на те, щоб думати.

Голова не шапка – її не заміниш.

Голова так болить, що хоч обруч натягуй.

Голова, як довбня – кілки можна нею забивати.

Головне – не нашкодь.

Головне, щоб була шия, а хомут знайдеться.

Голову має велику, щеб до не розуму не ракувало.

Голод вижене й на холод.

Голод вовка з лісу вигнав.

Голод і лінивого з печі зжене.

Голодний вовк людей не боїться.

Голодний, попри стид, таки хліб з чужого стола взяв.

Голодний,  як вовк..

Голодний, як мельникова курка.

Голодний, як церковна миша

Голодній кумі хліб на умі.

Голод не пан.

Голод не тета.

Голод не холод – можна і потерпіти.

Голодному день роком стає.

Голодному коневі овес сниться.

Голодному не до сміху.

Голодному сниться їжа.

Голодом лікуються теж.

Голому і голодному злодій і грабіжник не страшні.

Голосила за померлим чоловіком, аж до воріт.

Голосок, як пищик.

Голому сорочка сниться.

Голосочок, як дзвіночок

Голос чути – особи не видно.

Гони його так, щоби й смрід його пропав.

Гонка за модою дорого коштує.

Гонорова, як корова.

Гонорова, як панська сучка.

Горбатий дивиться вниз не тому, що шукає гроші.

Горбатого могила вирівняє.

Гордий, гордий, а до чужого руку простяг.

Гордий любить лишень себе.

Гордий умре. а не попросить.

Горілка для запаху, бо дурість власну має.

Горілка і найдужчого подолає..

Горілку пити, це не жити – можна й лишити.

Горлодранець.

Горобцям дулі дає.

Горобцям на сміх.

Горою за нього стали.

Гостра словами, як бритва.

Готовий із шкіри вилізти.

Готовий за борги і шкіру здерти.

Готовий п’яти лизати.

Готовий у ложці воли втопити.

Готуй сани влітку, а віз зимою.

Горілку всю не переп’єш.

Горшки між собою не поділили..

Гоца- драла – хвіст задрала.

Гості добрі ті , котрі довго не гостюють.

Граблі  строгий вчитель – б’ють по лобі.

Грає, але на нервах.

Грає з себе пана.

Грається, як кішка з мишкою.

Грамота ще нікому голову не розбила.

Гризуться, як коні.

Гримить костомахами.

Грим щастя в хату, а хата завалилася.

Грів руку у чужій кишені.

Гріє гадюку за пазухою.

Грім лишень лякає, а блискавка палить.

Гріх у міх, а зверху буком.

Гріш йому ціна в базарний день.

Грішить  прибрехати.

Грішить мовчанням.

Гризота позичайлові, а не віддавайлові.

Грим щастя в хату, а хата розвалилася.

Громада – великий чоловік.

Громада може покарати і може врятувати.

Громадське спільне, але не твоє.

Грошей – аж кури не клюють.

Грошей забагато не буває.

Гроші відкривають всі двері.

Гроші  в борг не бери – жінці правди не кажи.        (дякую за доповнення).

Гроші грішми, але чому жінка за них бреше?

Гроші грішми – здоров’я важніше.

Гроші круглі – крутяться і до тебе, і від тебе.

Гроші на вітер викидає.

Гроші на вереті перед хатою сушить.

Гроші на кант.

Гроші не пахнуть.

Гроші – нещастя, але як без них прожити?

Гроші приходять довго, а відходять миттю.

Гроші теж клопіт.

Груди моряка, а курячі плечі.

Грушок на вербі нема що шукати.

Гуде, як биндєк (джміль).

Гуде, як паровоз.

Гуде, як у вулику..

Гулящій жінці плюй у очі, а вона каже:”Дощ іде!”.

Гуртом і тата добре бити.

Гуртом і гори можна перевернути.

Гуцул вийшов з постолів, то й ми з біди вийдемо.

Д

Давай так щоб уло не мало, але й не забагато.

Дав, але так ніби від серця відірвав.

Давали, давали, а в суботу не дали і все пропало.

Давати приємніше, як дякувати за дане.

Дав би все, що має, та нічого не має.

Дав – буде мати. а  не дав – не буде.

Дав на копійку, а відібрав на десятку.

Дав ногам знати.

Давно на все махнув рукою.

Давно на нього зуб має.

Дав пан проса, а баба піханого хоче.

Дав так по шиї  , щоб не здавалося, що дав замало.

Дав шміру.

Дає рукам волю.

Дає те, що я й за гроші не хочу купувати.

Дає шила.

Дай Боже жартувати, лиш не хорувати.

Дай Боже з легкої руки почати.

Дай  і ти мені, як я тобі.

Дай мені і  братові дати не забудь…

Дай серцю волю – заведе в неволю.

Далеко зайдеш – довго назад будеш йти.

Далеко куцому до зайця.

Далеко як до неба.

Дали, а коли наздогнали, ще додали

Дальше свого носа не бачить.

Даремно (Дурно) ноги бив.

Даремно повітря псує.

Даремно сльози льє.

Дармовий харч буває у пастці.

Дарованого просто-так не буває.

Дарованому коневі у зуби не дивляться.

Дарував від душі, а прийняли, як непотріб.

Дарував їй квіти, а вона носила їх продавати.

Дарують не те, що хто хоче, а те, хто що може.

Дасть Бог день – дасть і їжу.

Дати – жаль, не дати – стидно, але від стиду не вмирають.

Дають – бери,; б’ють – втікай.

Даяси чути.

Два волоски в чотири ряди під носом, а він теж парубочити.

Два дні не їсть, бо має йти в гості.

Два когути за зернятко билися, а третій його з’їв.

Два ксьондзи у одній церкві – два вороги.

Два рази на одні граблі не стають.

Два чоботи – пара.

Два шматки хліба зараз ніхто не їсть.

Двоє на дрючках понесли.

Двоє третього не чують.

Двом богам хоче служити.

Двох зайців зараз хоче вбити.

Двох слів докупи не зв’яже, а хоче вчити.

Де болить, туди ще й б’ють.

Де були очі, коли вибирала?

Девіз олігархів: ” Більше безробітних – дешевша робоча сила!”

Де дві господині – в хаті сміття по коліна.

Де двоє бються, третій користає.

Де дерево, там є і тінь.

Де добре, добре, а дома найкраще.

Де зварили на п’ятьох, ще двоє повечеряють.

Де є зрада – честь не в пошані.

Де є кохання – є і ревнощі.

Де є народ – там є і пісня.

Декому і на землі рай.

Де мала бути совість. у нього волосся  виросло.

Де моя велика ложка?

Де наше не пропадало?

Де нема лева – керує лис.

Де не може врода – допоможе мода.

Де не посій, там вродиться.

Де не чекав – там знайшов.

День на день не подібний.

День минув, як батогом лясьнув.

Де п’ється – там ллється.

Де посієш жито – не збереш пшеницю.

Депутати це артисти – вдень б’ються, а ввечері разом п’ють.

Деренчить, як тріснутий горщок.

Дерево без коріння не росте.

Дере, як за рідну маму.

Де  є солодке чекай мурашок.

Де стан там сила.

Десять жінок разом говорять і розуміють, що котра сказала.

Десятою дорогою обминає.

Десятеро вкупі міцніше, сорок кожний сам про себе.

Десять раз міряй – один раз ріж.

Десь вони це й вимацали.

Десь плече має, яке його тримає.

Де та курка, яка золоті яйця несе?

Де ти росла, де я ріс, який же нас дідько зніс?

Де тонко – там рветься.

Де тягнуть кожний  в своє  ладу не буває.

Дехто купається і в грошах.

Дехто любить щоб ліва рука не знала, що робить права.

Де цей розум був, коли я був молодий.

Дивився смерті в очі.

Дивиться на все крізь пальці.

Дивиться, як баран на нові ворота.

Дивиться, як на порожнє місце.

Дивується,.. мов з неба впав.

Дивується, як мала дитина.

Дикий пес гірший від вовка, бо людей не боїться.

Дитині гратися не надокучає.

Дитинячий розум має.

Дивиться мов роздягає очима.

Дивуватися дітям – самому здитинитися.

Диму без вогню не буває.

Дитину хвали, але не перехвалюй.

Дитина хоче бути дорослою, а старий – молодим.

Дівоча краса не вічна.

Дівка хоче того, кого любить, а мама багатого зятя.

Дівка ще в колисці, а придане вже в скрині.

Дівка, яка має багато парубків, вважає себе  наймудрішою.

Дівки всі гарні й добрі, а звідки беруться сварливі жінки?

Дівкою – голубка,; жінкою – змія.

Дівчата шиють і сміються, а мама поре і плаче.

Дівці в голові парубки, а мамі від цього клопіт.

Дівці, яка поспішає  з  поцілунками – важко вийти заміж..

Дід вже здитинився.

Дід з онуком дома.  Є якась робота. А дід каже: “Я старий — ти малий, до роботи в нас нема сили”. Коли прийшов час обідати, дід каже: ” Знаєш, дитино, я хлоп і ти хлоп!” Сіли і хліб зїли.

..Дід хоче женитися, а смерть вже під вікнами.

Дійшов до ручки.

Ділити по-братськи, значить залишити собі те, що найменше.

Дім не ворог.

Дірки у паску роблять – влада на ширше, а народ на вужче.

Діти вічно вважають себе розумнішими від родичів.

Діти хочуть волі, а старі люди – спокою.

Діти – цвіт життя.

Дітки я не сплю – я все бачу.

Дітям роби не роби – одна дяка буде.

Дітьми не клянуться.

Для бідності причин багато.

Для  дітей і гори переверне.

Для закоханих ніч завжди закоротка.

Для людей орел, а для жінки осел.

Для людини головне – хліб на столі і дах над головою.

Для народу пісня – поклик душі, а для співака – свіжі гроші.

Для нього і жаба тета.

Для нього скрізь двері відкриті.

Для нього це справа життя і смерті.

Для галочки. у звіті.

Для старого коня батога не треба.

Для таких закон не писаний.

Для такого нема нічого святого.

Для чого зайцеві стоп-сигнал?

Для невістки свекрушині поради колючі.

Дна можна не досягнути, але воно є.

Днина – година –  не знаєш коли минає.

Днини без неї прожити не годен.

До бідності нам не привикати..

Добраніч, Параню, у нас вже по коханню.

Добра порада теж своєрідна допомога.

Добре бути коли треба там де треба

Добре вміє їсти людям печінки.

Добре вміє бомки гнути.

Добре все вміти, та нічого не робити.

Добре все те, що добре закінчується.

Добре вчитися на помилках, але чужих.

Добре тому давати, хто не хоче брати.

Добре знати з чого починати.

Добре їсти,  довго спати – Бог здоров’я  мусить дати.

Добре когутові – і їсти дають, і жінок багато.

Добре коли мрії сходяться з діями.

Добре лиш там,  де нас нема.

Добре на дорозі не валяється.

Добре підкований знаннями.

Добре слово кожному приємне.

Добре слово нікому не зашкодить.

Добре там, де є  що їсти.

Добре там, де нас нема.

Добре чує звідки вітер дує.

Добре щось сталося чи  погане – село знає живенько.

Добре, як впав і сам встав.

Добре як добре, а як недобре, то друге добре,

Добре як є хліб і до хліба.

Добре, як є з чого вибирати.

Добрий багатим не буває.

Добрий господар і пса на мороз не випровадить.

Добрий день і до побачення.

Добрий, добрий, але їхати по собі не дає.

Добрий дурному брат.

Добрий  жінку не б’є – б’є тещу.

Добрий змолотник, але коло їди.

Добрий товар на прилавку не залежується.

Добрий майстер хоче доброї платні.

Добрий, як решето до муки.

Добрі діла не забувають і після смерті людини.

Добрі діти життя продовжують; погані – вкорочують.

Добрі люди довго не гніваються.

Добрі справи не вмирають.

Доброго робітника пізнають у роботі.

Добро забувається скоріше, як зло.

Добро пам’ятають недовго, а зло не забувають.

Добро з неба нікому не падає.

Доброму їдцеві і відро їжі не зашкодить.

Добро на дорозі не валяється.

Добро робити дозволу не питають.

Добру корову до чужого села не продають.

Довгий, як зимова ніч.

Довго до зрілості, а до старості близенько.

Довго думаєш – без нічого лишишся.

Довго думати – багато втрачати.

Довго ниточка у клубочок в’ється.

Довели все до “ручки”.

Довіряй, але провіряй.

До всього треба підхід мати.

Довше житимеш – більше нагрішиш.

Догори ще ніхто не падав.

До горілки нікого силувати не треба.

До гривни дев’яносто дев’ять  копійок бракує.

Додати і прокурор може.

До двох Богів молитися гріх.

Додому дорога найкоротша.

Додому ніколи не пізно.

Додому ноги самі несуть.

До кольору, до вибору.

Докори сумління загризли.

До купи довго, а з купи не видно коли йде.

До лісу дрова не носять.

Долоня свербить на гроші.

Дома маєш, що маєш, а в чужині маєш те, що дадуть.

Доморгалася до того, що всіх женихів проморгала.

До мудрого коня батога не треба.

До нього говорити, що горохом до стіни кидати – відбиваться.

До нього говори, що до слупа.

До нього доходить лише через шлунок.

До нього чуже ніби саме липне.

До нього, як до жирафа – три дні доходить.

Донька від мами далеко не відсунулася.

Допався, як ведмідь до меду.

Допомагав  – хвалили, перестав – забули.

Допоможи Боже з легкої руки почати.

До пори жбан  воду носить.

До роботи без охоти, а як їв, аж упрів.

Дорога додому здається короткою.

Дорога до Коломиї на кінчику язика.

Дорога до пекла  встелена добрими намірами.

Дорога життя терниста.

Дорога з під ніг сама втікає.

Дорога починається вже з порога.

Дорогий, як вуйко з Канади.

Досвід і практика – велика справа.

Досвід – нагорода за невдачі.

Досвід приходить з роками.

Досвідчений міліціянт і  стовп звинуватить.

До себе за вуха нікого не притягнеш.

До старості  дорога є, але назад нема.

Доста того, що доста того.

До тридцять нежонатий, до сорок не багатий – ти  невдаха.

До церкви грошей не має, але на пиятику йому їх стає.

До цієї страви, ще б голодного їдця.

До цього йому душа не лежить.

До цього тобі треба ще сто кулеш з’їсти.

До цього у нього руки закороткі.

До чого бик звик, того й риче.

Дощ іде – трава росте.

Дощ  ллє, як з відра.

Дощу і смерті не проси – самі прийдуть.

Дражнить, як чужого пса.

Дрантивий мішок зерном не наповниш.

Друг до смертної дошки.

Дружба, дружбою,  а  гроші пополовині.

Дружба дружбою, а служба службою.

Дружбу біда провіряє.

Дружбу грішми не виміряєш.

Дружбу за гроші не купиш.

Дружить, як пес із котом.

Друзі і гроші не те, що потрібно прирівнювати.

Друзі – нерозлийвода.

Дуб – дубом.

Дуже цікавій дівці ніс дверима приперли.

Дужче бійся ворога свого, як чужого.

Дує на неї, як на чічьку.

Думав, що помре від стиду.

Думає одне, а говорить інше.

Думає так довго, мов космічний корабель видумує.

Думає тим місцем. яким сідає.

Думає, що драбиною на хмару вилізти можна.

Думає, що зловив бика за роги.

Думає, що ніхто не знає яка він челядиа.

Думай кому служиш, бо чорт не Бог, а пекло не рай.

Думай, що хочеш, а кажи лишень те, що потрібно.

Думати не стидно.

Думати ніхто не заборонить.

Думала – поб’ються через неї, а вони обидва її лишили.

Думкам широко, а словам тісно.

Думку найлегше передати словами.

Думку ногами не наздоженеш.

Дурень думкою багатіє.

Дурень жив дурнем – дурнем і помер.

Дури мене, а я тебе – може веселіше стане.

Дурить світом.

Дурна справа не хитра.

Дурне йому у голові.

Дурне швидко запам’ятовується .

Дурний до роботи.

Дурний дурної.

Дурний закрутив, а троє мудрих не годні розкрутити.

Дурний і сам до себе може сміятися.

Дурний тебе ксьондз хрестив.

Дурний, як теля.

Дурним закон не писаний.

Дурних багато – лиш не разом ходять.

Дурного навіть куля не бере.

Дурного не нарозумиш.

Дурному – “Вічна пам’ять!”

Дурному і Бог гріха не запише.

Дурному і в голові дурне.

Дурному і море по коліна.

Дурному на радість.

Дурному не дивуються.

Дурному нема що дивуватися.

Дурному покажи палець і він буде сміятися.

Дурно сидіти не любить.

Душа в п’яти пішла.

Душевний біль довго не заживає.

Дядько малих не б’є, а великих боїться.

Дякувати нема за що і ображатися не гарно.

Дякую Богу,  що ще дякую Богу.

Е

Електрик помиляється лише раз.

Є

Є брехуни і є підбріхувачі.

Є грошовиті, є совісні і є ті, що без цього.

Є кому брати, лиш нема кому давати.

Є кому  їсти, але  нема кому робити.

Є люди вчені, і є мудрі.

Є поміж нас люди і є людищі.

Є різниця між тим, що хочеш і тим, що  можеш.

Є різниця між тим, що чув  і, що бачив.

Є хліб і вода – не буде голода.

Є хліб і до хліба.

Є ще порох у порохівницях.

Є що латати, та нема вже де латку прикладати.

Є що сказати, та нема кому слухати.

Ж

Жадібний береже,-  але не для себе.

Жадібний комар тріскає від крові.

Жадібність задушила.

Жадібність – причина злочинів.

Жаліти за помилки в минулому запізно.

Жаль ваги не має.

Жаль межі не знає.

Жарт жартом, а хвіст набік.

Жартком-смішком і дівку звів.

Жартувати, лиш би не хорувати.

Жебрак грошей просить, а попові самі носять.

Жебрак понюхав  запах страви і наче попоїв.

Жере і не дбає, що йому кишка пукне.

Жере ніби прийшов з голодного краю.

Живе вчорашнім днем.

Живе за чужий рахунок.

Живемо поки живеться.

Живе мудрічками.

Живе на широку ногу.

Живе,  не горює –  хліба не купує.

Живе по панськи.

Живе сьогоднішнім днем.

Живе чужим розумом.

Живе, як на курорті.

Живе, як трутень.

Живий живої думає.

Живим з могили не вийдеш.

Живи поки живеться.

Живімо, як брати, а рахуймося, як жиди.

Живуть за принципом: «Хто годен, той не голоден!»

Живуча, як кішка.

Жид жида обдупити не годен.

Жидівська субота не для всіх турбота.

Жили довго,  душа в душу і померли в один день..

Жити тяжко, а помирати ще  тяжче.

Життя без пригод не цікаве.

Життя бідняка і депутата різниться,  як небо і земля.

Життя коротке, як сон.

Життя крутиться, як колесо.

Життя ласкою обділило.

Життя минає, як сон.

Життя на місці не стоїть.

Життя не вічне.

Життя не таке довге, як нам  здається.

Життя прожити – не ниву перейти.

Життя розуму навчить.

Життя спливло, як весняна повінь.

Життя стелить і перину, і колючки.

Життя хріном стало.

Життя – це вічна боротьба.

Жия мудрічками.

Жінка за кермом – смерть на дорозі.

Жінка курку зарізала – значить  заслаб чоловік, або курка.

Жінка любить вухами, а чоловік шлунком.

Жінка не бита, як коса не клепана.

Жінка перший ворог.

Жінка робить чоловіка добрим – робить і поганим.

Жінка теж хомут, але добровільний.

Жінка це домашнє радіо,

Жінка, як риба – вічно проти течії пливе.

Жінки слабують, а чоловіки вмирають.

” Жінко, твої діти і мої діти наших б’ють!..”

Жінку вибрати можна, а долю  – ні.

Жінку слухай, а свій розум май.

Жінку слухай, а своє роби.

Жінку тримай на короткому повідку.

Жіноче серце  постійності не має.

Жіночим   сльозам вір і не вір.

Жіночі хитрощі ховаються під сльозами.

Жінці вірити – себе дурити.

Жінці для сварки причини не треба.

Жінці догоджати – спокою ніколи не мати.

Жовті зуби – кара за солодке.

Жує, як корова.

З

Звик з себе ангела вдавати.

За волю померти не стид.

Забагато і пси не їдять.

Забаглося йому когутові права мати.

Забив цвях у голову.

За борги готовий шкіру здерти.

Заборонене кортить.

Забув вже, що рано їв.

Забув дихати.

Забув з чиєго  корита їсть.

Забув якою дорогою прийшов.

Забудеш чий ти син – станеш ніким.

Забуте пригадують.

Забутий Богом і людьми.

Забула баба, як дівкою була

За великою людиною – великі сліди.

За воронами зазирає.

Загинути в бою – геройство, залишитися живим – перемога.

Загнали в глухий кут.

За горобцями зазирає.

За грішки дісталося “на горішки”.

За грішми не сумуй – вони не здоров’я.

За гроші здоров’я не купиш.

За гроші і ксьондзом можна стати, а святим – ні!

Загубився між людьми, як одна копійка в гаманці.

Задарма нічого не буває.

За двома зайцями поженешся – ні одного не спіймаєш

За компанію і жид повісився.

Збилися з ніг шукати.

З державою в азартні ігри не грають.

Задирав ніс поки не впав у яму.

Задирака вічно зачіпки шукає.

Задля неї, на край світу ладен піти.

Заднє колесо іде за переднім .

Задниця гола, а він з себе шпаґата струже.

За доброго чоловіка – жінка пані.

За добро треба  добром платити.

За добрі справи не клянуть.

Задовольняється малим.

За думку не карають.

За дякую хліба не купиш.

За живе зачепили.

Заживе, як на собаці.

Заздрість теж хвороба.

За зло віддячують злом.

За зроблене добро треба дякувати.

Зайшли шарики за ролики.

Зайшов штукою і про все дізнався.

Заєць втікає по колу.

Закінчив два класи  і третій коридор.

Закінчив роботу – думай про іншу.

Закінчив телефонний технікум.

З кого сіються, з того люди будуть.

За когось його голова не свербить.

За когось можна зробити, але не з’їсти.

За кожним бур’яном сидить агроном.

З кожного по нитці – ідному сорочка.

Законів так багато, що їх ніхто не читає.

За компанію і жид повісився.

Закони пишуть  для всіх.

Закони  вміють обходити.

Закон, як дишель – повернеш куди хочеш.

Закопав талант у землю.

За копійку і цапа до Снятина поведе.

За кордонами і плоти ковбасами городжені.

За кордон їдуть – хто на курорт, а хто  на зарібкі.

Закохані вибирають серцем, а їхні родичі – розумом.

Закохані  ситі коханням.

Закохані часу не помічають.

Закохуючись  втрачаєш розум.

Закрив грудьми амбразуру, але в їдальні.

За кривим колесом – кривий слід.

Закрий рот, бо горобець у нього влетить.

За крок від смерті був.

Закрутилося, як на каруселі.

Залишився в чому мати народила.

Залишився, як серед води.

Залишилася як баба коло розбитого корита.

Залізо теж не вічне – його іржа з’їдає.

Замели за собою сліди.

Замело снігом по церковні вікна.

Замерзлому поросяті  і в Петрівку студено.

За мить, все, що було на столі змолотив.

Замість весілля зробили траскінбаль.

Замість втіхи – море сліз.

Замкни писок на колодку

.Замовте  слово і за мене.

За моє жито мене  ще й бито.

Замок на дверях не від злодія.

Замус милим не станеш.

За не виказану думку не покарають.

За “не знаю” і “не вмію” не судять.

За неробою бідність тінню ходить.

За ним і слід застиг.

За ним і трава не хоче рости.

За ним лиш дим та й нитка.

За ним лиш дрантя полетіло.

За ним лиш закурилося.

За ним лиш шмір і чорний дим,

За ним на цвинтарі вже давно черваки плачуть.

За ним не видно роботи ні спереду, ні ззаду.

За ним смерть по пятах ходить.

За ним справа не стане.

За ним треба вже на бубон давати.

За ним – шукай вітра в полі.

За ним, як за стіною.

За нього у вогонь і воду.

За образу може і очі видряпати.

За одного битого двох небитих дають.

За одну помилку мусить все життя розплачуватися.

Запальний, як порох.

Запам’ятав, як “Отче наш”.

Запас їсти не просить.

Запас кишеню не порве.

Запахло грошима.

Запах не заховаєш.

Запитаннями загнали в глухий кут.

Запиши на чолі, щоб не забути.

Запишнилася, як засватана.

Запишнилася, як сваха на заручинах.

Запишнився, як ксьондзова льоха.

За правду ще й ворогом став.

За провину і шию можуть намилити.

Заплакав важкими чоловічим сльозами.

За плотом чужа територія.

Заплутався в лобозинню та й наробив шкоди.

“Заробітнице моя!” – каже кравець голці.

Зароблене чесно – гріє душу.

Заробляти працею на прожиток не стидайся.

Засватана вдовою – вдовою  хоче і залишитися.

За своє очі  видере.

Заситнілий  кіт мишей не ловить.

За сімома замками ховають.

Заслаб на курячі сліпоти.

Заслаб на хитрячки.

За словом у кишеню не лізе.

За спання не купиш коня.

Заставить чорне білим  назвати.

За столом товаришів багато.

За тебе когось голова не болить.

За три купив, за два продав, щоби гендель не стояв.

Заховався у кут, як запічний дід.

Заховала, мов сама від себе.

Зачепилися за пень – просиділи  цілий день.

Зачепило за живе.

За чию це душечку свічечка горить?

За чужих дітей, так , як за своїх, серце не болить.

За чужим гнатися – свого не мати.

Зашкірився як пес до ґрісу.

За що купив – за те й продав.

За язик ніхто не тягне розповідати.

Заячу душу має, ще не побачив – вже втікає.

З багатьох нестатків статки не складеш.

Збагачуючись втрачаєш совість.

Зберігає про чорний день.

Збився з рахунку рахувати.

Збилися з ніг – шукати.

Збирається, як жид на війну – поки зібрався війна закінчилася.

Збирайся голий, бо я вже готовий.

З Богом, Парасю, як тя люди хочуть.

Збоку вічно все видно краще.

Збоку розумних є багато.

З болотом тебе ладні перемішати.

Збрехав  –  навіть оком не моргнув.

Збувся і легко зітхнув.

Збувся, як бідний маєтку.

Збувся, як жид порток.

Збувся, як циган батога.

Збудеться тоді, коли вош чихне.

Збулися, як бджоли трутнів.

Звело кохання – розвели люди.

Звикнути можна до пива, м’яса, сала, масла,  а до роботи  – ні.

З великої хмари – малий дощ.

Звести кінці з кінцями не годен.

Звик задніх пасти.

Звик камінь у пазусі носити.

Звик крутити і наліво,і направо.

Звик начальству п’яти  лизати.

Звик плести небилиці.

Звичка  – друга натура.

Звикли ним латати діри.

Звідки молоко, як корові, замість корму, газету дали  читати.

Звіра годуй, та за ним слідкуй.

З вогнем гратися – з майном прощатися.

З вогню та в полум’я.

Звізд з неба не хапає.

Звір свої пазурі мусить показати.

З вовками жити – по вовчому вити.

З вогнем жарту нема.

Згадав про смерть,  а вона вже на порозі.

Згадала баба, як дівкою була.

Згадується, як страшний сон.

Згода будує – незгода руйнує.

З голого одяг не знімеш.

З гори, якщо не зійдеш, то скотишся..

Згорів від стиду.

З горнятка без дна  води не вип’єш.

Згорьовані не бачать хто з ними плаче.

З громади  по нитці – бідному сорочка.

З грядки того, що з лану, не збереш.

Здався без бою.

Здалека все здається кращим.

Здали нерви.

З державою у азартні ігри не грають.

Здибалися – глухий і губатий.

Здибалися з нею давній і колишній.

Здибалися на вузькій стежці.

З дитиною у розум кладеться.

З дитинства вже вийшов, а до парубоцтва ще не дійшов.

Здобич наперед не ділять.

Здоров’я забагато не буває.

Здоров’я  за гроші не купиш.

Здоров’я і слабому не зашкодить.

Здоров’я і щастя ніхто не відчуває.

Здоров’я  можна побажати, а позичити  – ні.

Здоровя – пан.

Здохнеш, як пес –  під плотом.

З двох лих не вибереш котре краще, бо лихо є лихо.

Здибалися два барани на вузькій кладці.

З-за здоров’я  пан.

З-за сімох замків циган коня вивів.

Земля тішить урожаєм того, хто її обробляє.

Зерно в мішку ще не хліб.

Зернятко до зернятка і назбираєш купу.

Зима із снігом – літо з урожаєм.

Зима на п’яти наступає

Зиму ще вовки не з’їли. .

Зігнувся як нижчий від нижчого, бо чогось просить.

Зіграв у ящик.

Зігрівся, як під дрантивою веретою.

Зі страху гуцул і штани через голову натяг.

Зійшло так рідко, що рядок рядка відпитує.

З’їв би очима.

З’їхав з глузду.

З його року вже всі пси поздихали.

Зібрав на чолі всі морщінки.

З каліки сміятися гріх.

З картограя  і пияка ґазди не буде.

З ким не буває.

З ким поведешся, від того й наберешся.

З кого сміються, з того люди будуть.

З когось сміється, а себе не бачить.

З краденого статку не буде достатку.

З краси води не нап’єшся .

Зла без добра не буває.

Злагода будує, а сварка руйнує.

З легкої руки почати.

Зле з дітьми – зле й без них.

Злидні роблять злиднів.

Злий чоловік – чорт; зла жінка – пекло.

Злістю вдавився.

Злість до добра не доводить.

Злість клубком у горлі стала.

Злість поганий порадник.

Злість це твій перший ворог.

Злістю справу не залагодиш.

Злі язики  добра не зроблять.

Зловили злодія “на гарячому”.

Зловив на слові.

Зловило як жида за серце.

Зловити бика за роги.

Злого пса тримають прив’язаним.

Злодієві ніч, як днина.

Злодієві земля під ногами горить.

Злодій думає, що всі люди злодії.

Злодій і своєї тіні боїться.

Злодій обходиться без ключів.

Злодій починається з першої вкраденої речі.

Злодій чесному не товариш.

Злодія боїться той, у кого є що вкрасти.

Злодія до крадіжки руки сверблять.

Злодія десятою дорогою обминають.

Зло не забуваться.

Злий, як скажений пес.

Зло приходить живо, а відходить поволі.

Змагаються – хто кого переплюне.

З маленької іскри виникає велика пожежа.

Змаргався на ніщо.

З милим і на морозі не студено.

З миру по нитці – бідному сорочка.

З міліцією не дружи – жінці правду не кажи.

Змінив гнів на милість.

Зміряв очима від голови до ніг.

Змішали горох з капустою.

Змішали грішне з праведним.

З моря воду не вичерпаєш.

З музиканта ґазди не буде.

Знає де король обідає.

Знає де скочити, а де перескочити.

Знає киця чиє сало з’їла.

Знає – не знає, а каже:”Знаю”.

Знає що, коли і до чого.

Знає, як своїх п’ять пальців.

Знайшов для себе тепле місце під сонцем.

Знайшов сокиру за лавою.

Знайшов собі церкву Бога молити.

Знайшов кого вчити.

Знайшли про що говорити…

Знайшли спільну мову.

Знайшли цапа відпущення

Знання відкриває очі на світ.

Знання багатство, яке ніхто не відбере.

Знання без практики, ще не знання.

Знати все – те саме, що не знати нічого.

Знати, що про тебе думаюьб, не зашкодить.

Знають його, як облупленого.

Знають, що крамар обдурює, але йти до нього мусять

З не спійманої риби юшку не  звариш.

З нього толку, що з ялової корови молока.

Зник, мов вода його забрала.

Зник з очей – пішов і з серця.

Зник, як під землю провалився.

Зник, як сніг навесні.

З ним зв’язатися – з вогнем гратися.

З ним і на край світу піде.

З ним і так все ясно.

З нічим прийшов – з нічим і підеш.

З нічого нічого й не буває.

З нього користі, що з цапа молока.

З нього ні “бе”, ні “ме”, ні “кукуріку”.

Зовсім недалеко – два дні ходьби.

З однією гривнею на базар не йдуть.

Зозуля несе яйця не в свої гнізда.

Золота серединка.

Золото і в болоті  – золото.

Золото  золотом не прикрашують.

Золото на дорозі не валяється.

З під носа вкрали.

З під ринви, та на дощ.

З пісні слова не викинеш.

З позиченим вічно щось стається.

Зрада ріже без ножа.

З рака рибу не зробиш.

Зроби комусь добре, а собі зле.

Зроби, те  що маєш зробити, сьогодні, бо завтра буде  інше.

Зробив “хід конем”- повернув в один, а пішов у  інший бік і втік.

Зробив що міг, а решту несіть до майстра.

Зробила з кіски кінський хвіст.

Зробили з мухи слона.

Зробиш  наспіх – буде людям на сміх.

Зроблене гуртом – зроблено швидко, але ненадійно.

Зроблене добро і від зробленого зла часом може врятувати.

Зроблене сьогодні, завтра  робити вже не потрібно.

З родиною можна веселитися, а торгувати – ні.

Зроду не знає, що таке совість.

Зрозумів, що злодії ще не перевелися, аж коли його обікрали.

Зрозуміло, що нічого не зрозуміло.

З роси і з води.

З рота запах, як з гуральні.

З рота та в пазуху,  якщо клянеш.

Зсунувся з розуму, як пес з соломи,

З таким  кашу не звариш.

З таким, що знайти, що згубити – все одно.

З такого і личчя    можна дерти.

З того світу ще ніхто не повертався – не скаже як там.

Зуб на зуб не попадає.

Зуб на нього має.

Зустрічають по одежі – проводжають по розуму.

З цієї муки хліба не буде.

З цього втіхи, що з дірки у бублику.

З цього дива не буде млива.

З цього їжі, як з рака.

З цього прядива ниток не буде.

З цього треба було й починати.

З часом все таємне стає явним.

З часом і нове старіє.

З часом чорне світліє, а світле чорніє.

Зчепилися битися, як молоді когути.

З чим баба на торг – з тим і з торгу.

З чим боровся, на те і напоровся.

З чим прийшов, з тим і пішов.

З чужого добра добра не буде.

З чужого коня серед дороги злазь.

Зчовганий як старий валянок.

З чого почав – тим і закінчив.

З чужого коня серед дороги злазь.

З чужої слави користі мало.

Зятеві що – прийшов, пішов, а невістці і їсти вари, і пери…

Зять добрий для тещі  тиждень і то не цілий

Зять не син, а невістка чужа кістка.

Зять сім років мусить і когутові викати.

Зять фотографію тещі не носить.

І

І біда може навчити, як на світі жити.

Іван Банда і його команда.

І вашим, і нашим.

І від одної мами діти різними бувають.

І вовк ситий, і коза ціла.

І ворогові такого не побажаєш.

І вперед не виривайся, і ззаду не лишайся.

І в поле мене не бери, і дома  не лиши – у полі душно, а дома скучно..

І в старому горшку можна зварити добру страву.

І в хвіст, і в гриву.

Іди туди – не знаю куди.

Іде, як пише.

Іди, але одна нога тут – друга там.

Іди туди де раки зимують.

Іди туди звідки прийшов.

Іду  – свище. Я блище, а воно далі свище – свище й досі, бо свистить у носі.

І душу за гроші продасть.

І женитись пора, й парубоцтва шкода.

І жінки кажуть правду, але зрідка.

І звідти прогнали, і тут не потрібний.

Із зав’язаними очима знайде.

Із гною –  курці черв’яки, а господареві гарний урожай.

Із смертю не жартують.

Із смертю “хованки” не пограєш.

Із своїм уставом до чужого монастиря не йдуть.

Із старого смійся, а з каліки ні!

І комар носа не підточить.

І коні кусають.

І маленькому треба згинатися.

І мільярдер збідніє, якщо на нього не буде кому працювати.

І Москву не зараз побудували.

І мудрого обдурюють.

І на велику силу знайдеться дужча сила.

І наймудріший не здоїть цапа.

І  на найбільшій будові першим будують туалет.

І на нашій вулиці буде свято.

І на край світу знайде.

І на рівній дорозі падають.

Індик думав і здох.

І непотріб, часом стає потрібною.

І не спиться й не лежиться.

І нести важко, і викинути жаль.

І нещастя гуртом легше пережити.

Інструмент придумує той, у кого від роботи болять руки.

І перед начальниковим псом кашкет скидає.

І пес бреше.

І підтакувати треба вміти.

І розійшлись, як в морі кораблі.

І сам за себе не хоче дбати.

І сам не гам – і вам  не дам.

І святий Боже не поможе.

І серединку  на половинку.

І смішно, і грішно.

І спав би, і їв би.

І старе колись було новим.

Істина визначається у порівнянні.

І стіни мають вуха.

І таємне стає явним.

І твого не треба, і своє не дам.

І тупа голка коле.

І тут дров наламав.

І хочеться, і колеться.

І ціни на місці не стоять.

І швець, і жнець, ще й на дуду грець.

І язиком можна поранити.

І я не я, і хата не моя.

Ї

Їде,. як волами.

Їдьмо поки пішки трафиться.

Їж аби жити, а живи не для того, щоб їсти.

Їжа вже коликом стала.

Їж , пий, веселися, лиш від мене відчепися.

Їжте, браття, пийте тут – на тім світі не дадуть.

Їй би лишень язиком поплескати.

Їй і від того втіха, що всі люди не без гріха.

Їй дати волю, то атомної бомби вже не треба.

Їй лишень гульки у голові.

Її від сварки ніколи голова не болить.

*Їлася біда, що п’ється вода.

Їм двом  бути разом стало затісно.

Їм  у  голові лишень  “цьом” та й “люлі”..

Їсти і спати разом не можливо.

Їсть за трьох,.а робити за одного не хоче.

Їсть і його біда їсть.

Їсть, як власні руки.

Їх лиш Бог годен розсудити.

Їх це не скобоче.

Й

Йди, Іване, їсти квасне молоко, а як не хочеш, то як собі хочеш.

Йде до мерця, щоб подивитися, що в хаті  на стінах висить.

Йде як три дни не їв,

Йди на зломану голову.

Його багатство те, що в ньому і на ньому.

Його вже нічим не здивуєш.

Його всюди вже знають як облупленого.

Його голова таке не переварює.

Його макітра вже перестала варити.

Його навіть чари не беруть.

Його навчати, що горох на стінку кидати – не пристане.

Його не так болить, як мучить.

Його ніч відгонить  і ніч пригонить.

Його робота – черево напхати турбота.

Його статки  – у торбі манатки.

Його так це тримається, як вода гуски.

Його там уже   кури пригребли.

Його хоч до рани прикладай.

Його це ані болить, ані свербить.

Йому або все, або нічого.

Йому однієї клепки у голові бракує.

Йому від сметани у носі свербить.

Йому все одно – через двері, чи через вікно.

Йому все по цимбалах.

Йому головне свій капшук (гаманець) набити.

Йому давно сонце на сполудні пішло.

Йому дай патик, то й вікна повибиває.

Йому дай, ще й рзжуй.

Йому до цього не так портки скроєні.

Йому душа за правду болить.

Йому і жаба тета.

Йому і жаба цицьки    дасть.

Йому й без цього не солодко.

Йому диш би бебехи набити.

Йому казати, що горохом у стіну кидати.

Йому лиш би день до вечора.

Йому все по-цимбалах.

Йому палець у рот не клади – відкусить.

Йому пів світу замало. а цілий забагато.

Йому  пояснювати  – даремно свій час змарнувати.

Йому таке навіть не снилося.

Йому треба дати, щей розжувати.

Йому хоч кіл на голові теши.

Йому  чорне  чи біле – все одно…

Йшов би й до роботи, як би піч за ним пішла.

Йшов уночі і все каміння на дорозі побудив.

К

Каже, що бика вигідніше годувати, як чоловіка.

Каже, що він господар хати, але говорить це  з кута під ліжком.

Каже, що його робота – їжу носити до рота.

Каже: «Не знаю чи добрий будівельний розчин, бо не куштував».

Каже, що чоловікові від сметани у носі буде форкати.

Каже, що чужа біда це не його гризота.

Кажуть, що б’ють тому, що люблять, але болить лише битого.

Казав Горбачов: “Нікакіх могорічов”.

Казав пан – кожух дам і слова йлшл були теплими.

Казав Хрущов: “Не треба спати!”

Казала купи сито, а він купив  решето.

Казала Настя, як вдасться.

Казали Боги, щоб і ви помогли.

Казати легко, а попробуй зробити.

Казати правду треба, але не ворогам.

Казка живо кінчається.

Кайдани надягають не для краси.

Каліка на розум.

Каменя на камені не залишилося.

Камінь коріння не має

Камінь на камені ще не жорна.

Камінь у воді не гниє.

Капає поволі, як сльози.

Каркає, як ворона.

Картопля добра, та йому і ковбаса не шкодить.

Кашу салом не зіпсуєш.

Квадратовий дурень.

Керував – кланялися, вже не керує –  відвертаються.

Керувати – так, а робити – Боже борони.

Керує всіма, а ним – жінка.

Керує як когут на гною курми.

Кєжчий камінь – мнєкша мука,

Кивається як муха в окропі,

Кинув, як від напасті.

Кинули, як псови.

Кинула на нього оком.

Кіна не буде, –  кінщик захворів.

Кінець діло хвалить.

Кінець діти паски – будем їсти хліб.

Кінець кінців – кінець прийшов.

Кінь б’є копитом, а бик рогами.

Кінь таний,  батіг дуже дорогий, а окремо не продають.

Кінь на чотирьох ногах і то спотикається.

Кістки з панського стола чекає.

Кісткою в горлі стало.

Кістьми за правду ляже, але лишень словами.

Кішка спішить  і кошенята сліпими родяться.

Кішка теж щоранку лапкою обмивається.

Клепки у голові бракує.

Клин клином вибивають.

Кличеш багатьох на допомогу  – багатьом будеш відробляти.

Клявся, як перед образами.

Клятва гарна ділами, а не словами.

Книжка найкращий подарунок.

Книжка найкращий приятель.

Книжки написані мудрими – мудрого і вчить.

Книжку з кінця не читають.

Коваля, кравця і шевця – кожний в селі знає.

Коваля тепер не в кожному селі знайдеш.

Ковбасами плоти загороджені.

Кого болить чуже горе?..

Кого лікар лікував – ксьондз невдовзі  поховав.

Когось образити легко – важче дочекатися пробачення.

Когутове право хоче мати.

Кожна курка вночі чорна.

Кожна маленька робота починається з великого перекуру.

Кожна мишка свою нірку знає.

Кожна пташка по своєму співає.

Кожна робота має свій час.

Кожна хата має свій лад.

*Кожне своє болото хвалить.

Кожне теля свою маму знає.

Кожний брат собі  рад.

Кожний вибирає хомут по своїй шиї.

Кожний день – добрий день.

Кожний до свого – по своє.

Кожний до себе палицю тягне..

Кожний живе з надією на краще.

Кожний знає своє.

Кожний Іван має свій план.

Кожний коваль свого щастя.

Кожний край має свій звичай.

Кожний лікар свій цвинтар має.

Кожний має бути сам собі суддею.

Кожний має право мати право.

Кожний мусить свої гріхи спокутувати.

Кожний пантрує свого.

Кожний по своєму з розуму сходить.

Кожний рибак розповість, яку велику рибу ловить.

Кожний під своїм Богом ходить.

Кожний у своїй хаті  цар і Бог.

Кожний хоче добре жити.

Кожний циган свою кобилу хвалить.

Кожний шукає своє місце під сонцем.

Кожній мамі її дитина найкраща.

Кожної тварі по парі.

Кожному дебілу по мобілу.

Кожному своє життя миле.

Кожному своя честь мила.

Кожному те, чого хто вартує.

Коза не винна, що вона не корова.

Коза не корова, а невістка не донька.

Козацька мати ще не померла.

Козацькому роду нема переводу.

Колектив, це гурт, але не родина.

Коли береш – пам’ятай , що й тобі треба буде давати.

Коли  брехун сказав, що у нього згоріла хата –  не повірили.

Коли варив самий, то й пересолене з’їж.

Коли вибирав – тішився, а коли платив – радість пропала.

Коли дітям добре –  матері ще краще.

Коли весело – сміються всі, коли сум – плакати охочих мало.

Коли все втратиш – маєш волю, але й вона вже не дуже потрібна.

Коли йдеш, то нога за ногою і прийдеш.

Коли з медом, а коли і з ледом.

Коли прийде до церкви, то вічно паску світять

Коли прикро – молиться, коли легше – забуває.

Коли розум роздавали – він ще спав.

Колисала Рузі Юзі на сухій галузі.

Колиска заспокоює і маму.

Колись дідове місце було на призьбі, а бабине на печі.

Колись і ночі були темнішими.

Колись розмовляли про землю, коней, збіжжя; недавно –

про пиво, вино, горілку; тепер – про комп’ютери, мобілки, автівки.

Колись хвалилися добрим конем – тепер дорогим автомобілем.

Коли чекаєш – день роком стає

Коли щось болить – веселого мало.

Коло малих внуків баба молодіє.

Колотить світом.

Колючий, як їжак.

Комедія цапа з’їла.

Кому добре, а кому й зле.

Кому балюватися, а кому й миски мити.

Кому мало – прокурор додасть.

Кому можна, а кому “Зась!”

Комусь лихо, а комусь від того втіха.

Кому що, а курці просо.

Коноплю  шанували – з неї був одяг, а тепер нищать, бо з неї наркотики.

Копійка до копійка і вже й гривня.

Корком вилетів від страху.

Корова забула, як телям була.

Короткий, як бабине літо.

Королі є і в картах.

Коромисло хитається в такт ходьби.

Короткий як парубоцька ніч.

Коротку пам’ять має.

Коса – дівоча краса.

Коса твердої їжі хоче.

Коси коса  поки роса.

Косо, криво – лиш би живо.

Костюм прикрашує тіло, але не розум.

Кота погладив, а він вже й хвіст підняв.

Котові мишка забавка, а мишці кіт – смерть.

Котрий кінь тягне – того ще й підганяють.

Кохання вад не бачить – воно сліпе.

Кохання від людей не втаїш.

Кохання ніколи не спить.

Кохання пізнається в розлуці.

Кохання хвороба, яку виліковують коханням.

Коханців шукають і в шафі.

Кравець даремно шиє тоді, коли  ґудз  на нитці не зав’яже.

Краде все, що під руки попадає.

Крайний це не послідний.

Крайнього не було, бо всі стали в коло.

Крайнього не можна  найти.

Краса врятує світ.

Краса потребує жертв.

Красу бачать всі, та не всі цінять.

Краще бідний, але свій, аніж багатий та чужий.

Краще гірше їхати, як добре йти.

Краще горобець у руках, як журавель у небі.

Краще глиняний мир, як солом’яна злагода.

Краще важко працювати, як на старість бідувати.

Краще з мудрим загубити, як з дурним знайти.

Краще мати явного ворога, аніж фальшивого приятеля.

Краще менше, як нічого.

Краще мовчати, аніжсловами ворогів наживати.

Краще пізно, ніж ніколи.

Краще пухнути від спання, а не  від голоду.

Краще сметана хай скисне, аніж чоловік її з’їсть.

Краще щоб заздрили, а не жаліли.

Кривду не всі забувають.

Крик душі.

Криком справу не залагодиш.

Крик показує слабкість людини.

Критика не сварка.

Кричить, як недорізаний баран.

Кришталево чистий.

Кров людська не водиця – проливати не годиться.

Крок за кроком і прийдеш.

Крокодилячі сльози ллє.

Крутарить на всі боки.

Крутить світом, як циган батогом.

Крутиться, як білка в колесі.

Крутиться , як курка з яйцем.

Крутиться, як Марко по пеклі,

Ксьондзами всі не будуть.

Ксьондз два рази казання не каже.

Куди вітер – туди й дим.

Кугут дурно не кудкудакав – курка яйце знесла.

Куди вітер – туди й дим.

Куди б не пішов, за ним золоті верби ростуть.

Куди голка – туди й нитка.

Куди кінь з копитом, туди й рак з клешнею.

Куди я попав?… Де мої гроші?…

Кудкудакає, як   квочка.

Куй  залізо поки гаряче.

Культурний нахаба.

Кум  – не брат, а кума –  не сестра..

Купається у своїй славі.

Купив кота в мішку.

Купи – продай.

Купила корову на два дійки.

Купи теличку і зазирай її під хвіст.

Купу грошей це коштує.

Купуєш дешеве – будеш купувати часто.

Курить, аж дим з вух іде.

Курить, як швець.

Курка чорна, а яйця білі несе.

Курчат рахують восени.

Курям на сміх.

Кусючі, як мухи восени.

Кухар ситий парою.

Кухарчині діти голодними не ходять.

Л

Лагідне теля дві корови сце.

Ладен суперника без солі з’їсти.

Ладен у ложці води втопити.

Лазить по деревах як мавпа.

Ламати – не будувати.

Ласе теля дві корови ссе, а буйне ні одної.

Ласкаві слова йдуть до душі, а колючі до серця.

Ласкавого і їжак не коле.

Ласка дужча від крикує

Лахи на пахи і пішов.

Леви не всі звірі – є ще Леви Івановичі  і Леви Мойсейовичі.

Легенди живуть довго.

Легкий на згадку.

Легкого хліба не буває.

Легко прийшло – легко пішло.

Ледве кінці з кінцями зводить.

Ледве на ногах стоїть.

Ледве ноги виніс.

Ледве упросив  побалакати, а тепер зупинити не може.

Ледь не помер від сміху.

Лежачий не впаде.

Лежачого не б’ють.

Летів додому, як куля.

Летів як стріла.

Летіти і падати не одне й те саме.

Лєстий до встатного (напевно Нахабний до краю).

Лисий, як гарбуз.

Лисий. як макогін.

Лихий попутав.

Лисиця  дорогу до курника  сама знаходить.

Лиха жінка в хаті – чоловікові корчма стає рідною.

Лише Бог знає, що кому проститься.

Лише  гора з горою не сходиться.

Лише  ксьондз на похоронах співає.

Лише мертві на правді, бо живі ще на кривді

Лишень скрипка, як заграє – всі йдуть танцювати.

Лишився з носом.

Лишився самий, як патик.

Лишився, як серед води.

Лишили кішку сметану вартувати.

Лишися цього ровера.

Лишитися коло розбитого корита.

Лиш п’ятами накивав.

Лізе, як черепаха.

Лізли з шкіри показати одяг, тепер лізуть з одягу – показати шкіру.

Ліз по лєстніцє, а впав з драбини.

Лінивий два рази робить.

Лінивий кіт мишей не ловить.

Лінивий лишень тоді впріває, коли їсть.

Лінивий не любить лінивішого від себе.

Лінивий з немитими ногами спить.

Лінивого руки від роботи не болять.

Лінивому бідність товариш.

Ліпше в човні, як по дні.

Ліпше щастя, як готові гроші.

Ліс рубають – тріски летять.

Літо для сонця, а зима для морозу.

Літає всюди, як на крилах.

Літо – зима і року нема.

Лисиця вміє чатувати.

Ложка меду бочку дьогтю не зіпсує.

Лопух не винен, що ним декого обзивають.

Луснув від заздрощів.

Луснуло, як мильна булька.

Люби дитину, як душу – тряси, як грушу.

Люби мене, як сам себе.

Любитель капати на мозок.

Любить бебехи набити.

Любить випити на халяву

Любить, але найбільше себе.

Любить воду скаламутити.

Любить все – особливо попоїсти.

Любить всіх за ніс водити.

Любить до всього  свій ніс запхати.

Любить з людей личчя  дерти.

Любить зятя, як свої хвороби.

Любить комусь насолити.

Любить коники викидати.

Любить людям в писок зазирати.

Любить робити все навпаки.

Любить роботу і веселощі – тобто їсти і спати.

Любить свій капшук набити.

Любить себе високо носити,

Любить ходити сам по собі.

Любить шпаків коло когось шукати.

.Любить щастя коло когось шукати.

Любить як сіль в оці, як кольку в боці.

Любиш їздити – люби і сани тягати.

Любиш молоко – люби і корову годувати.

Любов була, чи нє, а дитина є.

Любов розпалася на очах.

Любов не вогонь – її не погасиш.

Любов одному пісня – іншому кара.

Любов порад не чує.

Любов потребує жертв.

Любов сліпа.

Любов як перстень – кінця не має.

Людей питай, та свій розум не втрачай.

Люди забувають – але не все.

Люди не татари – пропасти не дадуть.

Людині більше не треба. лиш штири дошки і землі трошки.

Люди перебалакають і забудуть.

Люди, поки живуть, мають надію на краще.

Людям писки не закриєш.

Людина на землі – гість.

Людині на той світ треба, лиш штири дошки і землі трошки.

Людину псує гординя.

Люди кажуть правду.

М

Мав бись лице так говорити.

Мав на горілку – міг би мати й на закуску.

Мав на це нюх.

Має вовчий апетит.

Має в руках неруш.

Має все . що душа забагне.

Має голову і двоє вух, а до нього не доходить.

Має залізні нерви.

Має заячу натуру, лишень щось — втікає.

Має кінське здоров’я.

Має коротку память.

Має котячі очі – вночі все бачить.

Має масний язичок,

Маємо те, що маємо.

Має надію лишень на себе.

Має на те, що погано лежить, нюх.

Має не однакі  ноги – одна ліва, друга права.

Має псячу натуру – гавка на всіх.

Має свої мухи.

Має слово, як пес хату.

Має талан від Бога.

Має хліб і до хліба.

Маєш багато – не тішся, маєш мало – не плач.

Мам тобі гамбарас!

Май гальмо у голові.

Майстер без роботи не сидить.

Майстер спорту по поїданню пончиків.

Майстерність приходить з роками.

Майстра видно по роботі.

Майстрами не народжуються – ними стають.

Майстрові руки роботу самі пам’ятають.

Майстром стають не відразу.

Мала не сказати, а воно саме з язика злетіло.

Малим головою до землі з грушки впав.

Малий, малий, а ложку велику хапнув.

Малі діти не брешуть.

Малі діти не дають спати – великі жити.

Малі діти – мала гризота, а великі – велика.

Мало вкрав – у в’язницю, багато вкрав – у парламент.

Малому і старому дивуватися не треба.

Малюсіньке, як макове зернятко.

Мама б’є, як гладить, а в тата рука важка.

Мама дуже любить донечку, а донечка себе.

Мама завжди каже добре, але не завжди її чують діти.

Мама питає чи син має хліб, а жінка – чи має гроші.

Мама полька, тато німець, а він чистий українець.

Мама, якби могла, то й серця дитині б вділила.

Мандрівник частенько під голим небом ночує..

Манить пальцем, як пса.

Манни небесної чекає.

Масний язичок має.

Масно балакає.

Масти собі  голову – роби , що хочеш.

Мати багато – непогано, але мати те, що потрібно – найкраще.

Махає руками, як вітряк крилами.

Мацає, як сліпий торбу.

Меле дурниці.

Меле язиком, як млинок

Мені більше, як іншим, не треба.

Менше…  більше – хап за більше.

Менше в камінь – м’якша мука.

Менше знатимеш – краще спатимеш.

Менше скажеш – більше вчуєш.

Ми всі –  діти Божі.

Ми всі на цьому світі – гості.

Ми всі під одним небом ходимо.

Ми не вміємо цінувати те, що маємо.

Минуле назад не повернеш.

Мир краще відстояти, як відвойовувати.

Мир поміж вами – миска з пирогами.

Мир цьому дому.

Миски б’ються на щастя, але добре коли в сусіда.

Мисли, осле.

Ми теж не ликом шиті.

Між двома хлібами, перед  Петрівкою, помер з голоду.

Між людьми краще як дома.

Мій дім – моя фортеця.

Мінив гори-мости.

Міняється світ – міняємось і ми.

Місця собі не годен знайти

Місяць світить, та не гріє.

Міцний горішок.

Міцність будови починається з фундаменту.

Млинок не меле, а відсіває.

Мов випив від скаженої корови молока.

Мов вітром здуло.

Мов гора з плечей зсунулася.

Мов до неба піднісся.

Мов з водою пішло.

Мов з ланцюга зірвався.

Мов знову на світ народився.

Мов з пальця виссав.

Мов кулю у голові має.

Мов мішком прибитий.

Мов наперед все знає.

Мов наскрізь всіх бачить.

Мов не від світу цього.

Мов новими очима на світ подивився.

Мов під вартою ходить.

Мов під землю провалилося.

Мов полуди з очей зсунулися.

Мов  у лісі виріс.

Мов у сорочці народився.

Мовчанка – знак згоди.

Мовчанка – золото.

Мовчи всякий, бо й ти такий.

Мовчи глуха – менше гріха.

Мовчить, мов сьогодні приведена

Мовчить не вічно той, хто нічого не знає.

Мовчить, як води в рот набрав.

Мовчить, як партизан на допиті.

Мовчить, як риба.

Мовчить, як приведена у невістки.

Мовчи, язичку, – будеш їсти кашку.

Могила всіх рівняє.

Могло бути й гірше.

Мода міняється, як погода.

Модні співаки безкоштовно не  співають.

Моду не наздоженеш.

Можна знати багато, а знати все  – неможливо.

Можна є багато, а можливостей мало.

Можна й не доспати, лиш би з того щось мати.

Мозолі не в того, хто нічого не робить.

Мокрий, як загнаний звір.

Мокрий, як цуценя.

Мокрий, як щур.

Мокрому все одно – від дощу він мокрий чи зливи.

Молитва заспокоює душу.

Молода ґаздиня як хліб не досолить, то страву пересолену зварить.

Молода дружина – дідова кара.

Молодець поміж овець, а між молодців сам вівця.

Молодий та ранній.

Молодий ще туди, а старий вже звідти.

Молодим всяка одежа до лиця.

Молодого коня спершу з старим запрягають.

Молодому і ночі короткі, і сни солодкі.

Молодому хоч куди йти –  завжди  недалеко.

Молотить дорбе, але язиком.

Мороз не старість – мине.

Москаль і за кордоном хоче, щоб до нього говорили по-російськи.

Москаль сльозам не вірить.

Москва сльозам не вірить.

Моя  хата – моє право.

Моя хата скраю – я нічого не знаю.

Мрія – надія, а справжнє лише життя.

Мріяти нікому не заборонено.

Мудра жона, як є міх пшона.

Мудрі голови на базарі не купують.

Мудрий в гору не піде – мудрий гору обійде.

Мудрий дурному не подивууться.

Мудрий злодій у сусідів не краде.

Мудрий, як цар Соломон.

Мудрих послали до мудрих, а нас до вас.

Мудрому кивни – зрозуміє, а дурному піднеси під ніс – не розбере.

Муж і жона  – одна сатана

Мусив ноги на плечі завдавати.

Мусить і свої п’ять копійок впхати.

Мусять його чути, бо він тепер на коні.

М’яко стелили , а спати не дали.

М’якше води – тихше трави.

М’яч  круглий, поле рівне, а гра є гра.

Н

На адвокатів спродав поле, а суд програв.

На безриб’ї  і  рак риба.

На березі  річки не попливеш.

Не бери тяжке в руки, а дурне в голову.

Набитий, як гаман тютюном.

На білому коні хотів в’їхати.

На бороду плює, а ще женитися зібрався.

Набрав на себе одежі, як у тріскучі морози.

Набрав по саму зав’язку.

Набрав так, що аж не міг донести.

Набрав, як бідний у торбу.

Набутий досвід найцінніший.

Наварила,  напекла – без вечері спати лягла.

На вербі грушок шукає.

Навесні і хліб дорожчає.

Навіть Богові душу не винен.

Навіть вишні з чужого саду смачніші.

Навіть дитина ложку до вуха не несе.

Навіть до пекла, лиш би з Богом.

Навіть за холодну воду не береться.

Навіть найкраща слава не прогодує.

Навіть найменший подарунок – радість.

Навіть ніс не хоче висунути.

Навіть пальцем не рухнув, щоб допомогти. .

Навіть розповідь про веселе людей тішить.

Навіть сестра братові межу не хоче дарувати.

Навіть, у те, що два додати  два – чотири, вірити не хоче.

Навіщо журитися за тим чого не мав.

Навколо чуже  і в нас не наше.

Навпростець іти – часто буває дальше.

На все свій час.

На всі руки майстер.

На всьому хоче нагріти руки.

На вухах махорку сушить.

Навчати і повчати не одне й те саме.

Навчатися добре, але краще набутого  досвіду нема нічого.

Навчив на свою голову.

Навчився красти, але не навчився вкрадене ховати.

Навчився робити через “не хочу”.

Нав’язався на хвіст.

Наґаздував ніби горобцям на сміх.

На гаряче є під носом вітрячок.

Наговорив сім мішків вовни і всі не повні.

Нагоду втрачати не варто – вона трапляється не щодня.

Нагорода сміливого – слава.

Награбоване боком вилізе.

На двоє баба ворожила – як не вмре то буде жила.

На двох стільцях довго не насидиш.

Надія гріє!

Надія на краще заспокоює.

Надія помирає останньою.

На добру хату ніяких матеріалів вже не треба.

На довго хвалене косо позирають.

На долоні волосся не росте.

На двоє баба ворожила, що як не вмре, то буде жила.

На дрібниці не витрачається.

Надувся як бендєк.

Надувся, як вош на морозі.

Надувся, як сова.

На душі кішки скребуть.

Над цим нема шо голову сушити.

На “дякую”  не заставляють.

Нажерся, як кіт на весіллю.

Назавтра можна відкладати сир та масло, але не роботу.

Називай хоч грибом, лиш у борщ не кидай.

На зло відповідають злом.

На злодієві шапка горить.

На зло шоферові куплю квиток і піду пішки.

Найбільше багатство – здоров’я.

Найбільше зло  – гроші, але й без них несолодко.

Найбільше любить  пантрувати себе самого.

Най буде так, як голова сказали.

Най буде так, як стара напряла.

Найважче зробити перший крок.

Найвище багатство держави – народ.

Най вас Бог боронить від усього злого.

Найвищий суд – суд Божий.

Найгірше чекати і наздоганяти.

Найдорожча та робота, яка  зроблена власними руками.

Найдорожче – життя.

Найкраща риба – ковбаса, а найкраща ковбаса – панчоха з грішми.

Найкраще те, що не сказане.

Найкращий захист – напад.

Най кричить, бо ще заслабне  від злості

Наймитове  багатство – його руки.

Наймит  – найперший багачів ворог.

Наймолодша дитина наймиліша.

Наймякша подушка  – кулак.

Найнеприємніший тягар – борги.

На його голові хоч кілки теши.

Най Панбіг (Бог) боронит, би таке було.

Най робит – шляк його від цього не трафит!

Найсолодший – сон.

Найстарша воша вкусила.

Най тебе біда з’їсть.

Най тебе Бог боронить.

Най тебе качка копне.

Най тобі на чужий харч слина не тече.

Найшвидша в світі – думка.

Найшов мороку на свою голову.

Наївся, як циган хріну.

Наказав довго жити.

Накаркала, як ворона.

Накивав п’ятами.

Накинув на неї оком.

На кого Бог, на того й люди.

На кого він зуби точить?

На кого ти бочку котиш?

На кожну дірку латка знайдеться.

На кпи – щоб такі дивувалися, як ти.

На краденому коневі далеко не заїдеш.

На ласий шматочок є багато охочих.

Налаштований вороже, думає, що всі вороги.

Налетіли, як саранча.

Наливай до повної, щоб пісря смерті зуби не блистіли.

На любимий мозоль наступили.

Намело снігу по церковні вікна.

На милування нема силування.

Намір подарувати – ще не подарунок.

На місці всидіти не може

Намотай собі на вус.

Нам спокій тільки сниться.

На наш вік вистачить і добра, і зла.

На него нема ніякої ради,

На “не хочу” є “мусиш”.

На Николи, та й ніколи.

На ніч їсти – спати у кошмарах.

На норовистого коня є грензелі.

На нього треба сліпого німця з нагайкою.

На ньому від гризоти вже й лиця нема.

На ньому далеко не заїдеш – де сядеш, там злізеш.

На одному місці і камінь обростає – правда, мохом.

Наостанок луснув дверима.

На папері викреслив, а забути не забув.

Наперед боятися нема чого.

Написане погано можна витерти і переписати, а сказане – ні!

На помилках вчаться.

На ринку і маму купиш, але не рідну.

На ринку нікого не жаліють.

Наробив, як мокре нагоріло.

На роботі замерзає, а коли їсть аж впріває.

На роботі  і час швидше минає.

Народила йому хлопчика, який зветься Маруська.

На світі дурнів не бракує.

На свого звіриться, а до чужих шкіриться.

На свого чоловіка дивиться, а бачить іншого.

На своєму –  кожний пан.

Нас годують тим, що ми їмо.

На силу є інша сила.

Насипав жару за комірець.

Насипав солі під хвіст.

На сірниках економить – на горілці пропиває.

Наскакує, як на чужого.

На скрипку грати – не рибку спіймати.

Нас  не буде, а робота, як  була так і буде.

Настовбурчився, як квочка.

На сірниках економить.

Наступив на любимий мозоль.

На старість загнув хвіст під себе.

На такому далеко не заїдеш.

На танку поїхав мирити.

На теплій печі мороз не страшний.

На те, що не так, очі закриває.

На тобі – маєш тоте, чого не чекаєш!

На тобі , небоже, що мені не гоже.

На той світ з собою багатство ще ніхто не забрав.

На той світ ніхто не поспішає.

На тому світі вже нічого не треба – хіба-що молитви.

На торг з порожніми кишенями не ходять.

На троні, та не в короні.

Натягнуться  вуха до Святого Духа.

Наука ще нікого в ліс не завела.

Наука ще нікому голову не розбила.

На харчах не зекономиш бо втратиш силу.

Нахвалявся, що мамі цебер молока віддасть.

На хліб кожний по-своєму заробляє.

На цвинтарі всім місця стане.

На цвинтарі всі рівні.

На це треба жидівської голови.

На цьому всі зуби з’їв.

На цьому світі ще ніхто не розсипався.

На цьому слові будьмося здорові!

На цю рибку вже не один сітку даремно закидав.

Начальник не просить – він наказує.

Начальство не запізнюється – воно затримується.

На чуже зуби не закусуй, бо їх тобі можуть вибити.

На чуже глошить.

На чужині ніхто з тобою кумкатися не буде.

На чужині нема кому жалітися .

На чужих роззлостився і б’є своїх.

На чужій біді щастя не побудуєш.

Наша душа така, як ми.

Наша машина “ем” “ем” – трохи їдем – трохи йдем.

На широкому кожний мудрий

На Юрі сховається  в житі курі.

Не бери близько до серця.

Не бери важке в руки, а дурне до голови.

Не бери гріх на душу.

Не бери загублене – його будуть шукати.

Не бери того, що не поклав.

Не били – лише два рази підкинули і раз зловили.

Не битий  – не плач.

Небіжчик Штефан не дасть збрехати.

Не бійся дивитися правді в очі.

Не бійся того, що хто про тебе скаже – роби своєє.

Не боїться лише дурень.

Не боїться ні Бога, ні людей.

Небоя в лісі вовки з’їли.

Не бояться лише мертві.

Не буде мовчати хоч їй язик відріж.

Не буди ні в кому звіра.

Не будь дома чужим птахом.

Не будь лапайдухом.

Не будь ні першим, ні послідним.

Не будь рабом свого слова.

Не будь смішним.

Не будь тим, що моркву риє.

Не було кому його спам’ятати.

Не було щастя, та нещастя помогло.

Не бють, то не стогни.

Не вали все на одну купу.

Не важливо хто говорить  – важливо, що каже.

Не вважай бажане дійсним.

Не вважай ворога дурнем.

Не в грушках справа, але чого ти туди поліз.

Невеликий пан  зробиш собі сам!

Не видів Гриць ногавиць. А як вздрів, аж упрів – то вбирав, то скидав, поки їх не порвав

Не відкривай рот, бо горобець залетить.

Невістці вже не до танців.

Не в грошах щастя.

Не видить свого під носом, а  чуже видить під лісом

Не видів Гриць ногавиць, а як вздрів – аж умлів.

Не від віка каліка,- не від смерті пан.

Невідомість манить у дорогу.

Не від радості дід стогне.

Не відкладай роботу на відтак.

Не вір нікому – ніхто тебе не зрадить.

Не вір, що всі поради добрі.

Невістка слова свекрухи не забуває.

Невістка хоче вмерти, а свекруха вийти заміж.

Не вічно цінуєш те, що маєш.

Не вмер Данило – болячка задавила.

Не вмер – жінка задовбала.

Не впізнає вже нікого, бо він тепер на коні.

Не все в середу Петра.

Не все золото, що блищить.

Не все під одну мірку шиють.

Не все списують на молодість.

Не все обходиться за “дякую”.

Не все, що знають розповідають.

Не всі все вміють.

Не всі знають, що хто про них думає.

Не всі мають когутові право.

Не всі можуть знову починати все з початку.

Не всі лисі мудрі.

Не всім до вподоби чужі страви.

Не всім одне й те саме до вподоби.

Не всі сказане однаково розуміють.

Не всі цінують те, що мають.

Не вчи вченого.

Не вчи нікого того, чого самий не знаєш.

Не вчи мене жити.

Не гавкне, хоч на хвіст йому стань.

Не гань при матері дітей, бо станеш її ворогом.

Не годен ніч скоротати.

Не годна вибрати і водить всіх трьох.

Не годна силою, то хоч дулю покаже.

Не годні кінця краю найти.

Не голова, а гарбуз.

Не гони язик поперед розуму.

Негри чорні, а які в них цигани?

Не давай і не випоминай.

Не дай роботи бабським язикам.

Не давай волі сльоза..

Не давай рукам волі – не будеш битим.

Не дав, але добре, що нічого не взяв.

Не дає писок розтулити.

Не дай бабі з себе штани вбрати.

Не дай Боже з хлопа пана.

Не дай Боже прийти в гості, коли зібрали із столів.

Не дай волі сльозам.

Не дай їсти, але дай побалакати.

Не дай  недоробленій роботі  хвостом тягнутися за тобою.

Не дай новим боргам стати старими.

Недалеко до смерті  – не може умерти.

Не дасть, навіть, того, що залишилось за зубами.

Не дають говорити, то він підтакує.

Не дзвоніть – мене дома нема.

Не дівка, а кров з молоком.

Не дівка, а кінь з хвостом.

Не допускай жінці з себе штани вбрати.

Не дозволяй страху керувати собою.

Недосіл на столі – пересіл в голові.

Недосол краще як пересол.

Не до тебе п’ють – не кажи «Дай Боже!»

Не думай, що вже зловив бика за роги.

Не думай, що всі так думають, як ти.

Не думаєш давати – не обіцяй.

Не дурний вигадав, що свекруха невістці мамою не стане.

Не життя, а казка.

Не життя, а малина.

Не життя, коли боїшся того, що про тебе скажуть люди.

Не завжди повертаєшся туди звідки прийшов.

Не званому гостеві місця за столом бракує.

Не забувай , шо земля крутиться – зведе нас знов.

Незамінних людей нема.

Не зазнав горя – не зрозумієш, що таке щастя.

Не запізнюйся зробити своє – час ні на кого не чекає.

Не запудрюй нікому мозок.

Не зарікайся  вуха вкусити.

“Не захоче робити – не сваріть, бо то ще дитина, а не схоче їсти – бийте!”-

Не зачіпай, бо він, як бубка.

Не знав – не знав, а відтак забув.

Не знає за що вхопитися.

Не знає і знати не хоче.

Не знає навіть для чого живе.

Не знаєш броду – не лізь у воду.

Не з нашого городу плід.

Не зазирай за воронами.

Не зазнав добра ні від людей, ні від Бога.

Не знаєш в котрий бік піти – опинишся як серед води.

“Не знаю”, ” Не чув”, ” Не бачив” –  рятують від зайвих клопотів.

Не з тієї ноги встав.

Не з того краю почали.

Не з того поля ягідка.

Не з того тіста виліплений.

Не зупиняйся на півдорозі.

Не зчувся, як всього збувся.

Не їж сметану, бо в носі буде форкати.

Не йди проти води.

Не йди у ліс бо тебе вовк з’їсть.

Не кажи – гоп, поки не перескочиш.

Не  кайся рано встати – молода  віддати.

Не каркай як ворона..

Не кидай камінь у калабаню – обляпаєшся.

Не кидай слова на вітер.

Не копай під когось яму, бо сам у неї впадеш.

Не кожний може при горі сміятися.

Не кожний язик мовчати звик.

Не криви душею.

Не купив – не твоє.

Не кляну тебе, але би ти два рази будувався.

Не лакомся  на чуже, бо й своє втратиш.

Не лізь до братів коли б’ються, бо обидва битимуть тебе.

Не лізь поперед батька в пекло.

Не любить бути голослівним.

Не любу не веди до шлюбу.

Не мав з ким пити і пив до себе в дзеркало.

Нема ворога – нема з ким воювати.

Нема гірших москалів від своїх.

Нема гіршого від боргів.

Нема дерева без  галузок.

Нема догоди нашій мамі ні на печі, ні на лаві.

Нема лиха без добра.

Не має коли і в гору подивитися

Не має лою в голові.

Не має ні стиду, ні сорому.

Нема по святий “мус”.

Не має тепла ні від сонця, ні від місяця.

Не маєш кота – будеш мати миші.

Не маєш куди розтринькувати гроші – купи машину.

Нема з ким дни коротати.

Не мала баба клопоту – купила порося.

Не мала кози – кортіло мати, купила козу – нема кому продати.

Нема любові більшої, як материнська

Нема любості – нема радості.

Нема пісні без душі.

Нема по вірного товариша.

Нема по гірку правду.

Нема по святий мус.

Нема по “най”.

Нема правди на світі,

Нема правил без винятків.

Не провірить – не повірить.

Нема риби без кості, а чоловіка без злості.

Нема села без болота.

Нема сили, по силу Божу!

Нема таких, хто б не падав.

Нема таких, як вони – що один, що другий – брехуни.

Нема тепла по материнське.

Нема чого чекати – ноги на плечі і пішов…

Нема що шукати на ринку з порожнім гаманцем.

Не мели дурниць.

Не мий там руки, бо звідти тракторист воду пив.

Неминуче, як Божа кара.

Неминуче, як смерть.

Не міряй всіх під одну мірку.

Не мішай мішати.

Не може кінці з кінцями звести.

Не може прибитись ні до одного берега.

Не можеш – не обіцяй.

Неможливо лише штани через голову одягнути.

Не навчиш сина працювати – навчиться красти.

Ненажері  і цебер їжі замало.

Не народжуйся красивою – народжуйся щасливою.

Не на ту карту життя поставив.

Не на ту ногу чобіт натягнув.

Не на ту ногу рано встав.

Не навчив тато – навчить життя.

Ненароком зробив так, як треба.

Не носи високо ніс, бо хмари зачепиш.

Не обділить на макову зернинку.

Не обмивай чужі кості і тобі не обмиють.

Не обсуджуй нікого, бо й тебе обсудять.

Не одна біда ходить – інших за собою водить.

Не одна наречена ще має надію, що її викрадуть з під вінця.

Не пантруй чужого носа – пантруй свого.

Не п’є – каже що свою бочку горілки вже випив.

Не п’є, не курить і курцям та пиякам не товариш.

“Не п’є, не курить – видно слабий”, – сказала про зятя теща.

Не перший, але і не послідний.

Не пилуй роздати те, що маєш роздати, бо когось обділиш.

Не підливай масла у вогонь.

Не підмажеш – не поїдеш.

Не плюй в криницю, бо прийдеться водички напитись.

Не плюй проти вітру.

Не повернеш, бо поїзд уже поїхав.

Не побачиш багатих – не дізнаєшся, що ти бідний.

Не поїхав по команді”По конях”, бо в нього кобила.

Не помиляється лише той, хто нічого не робить.

Не попустить ні на волосок.

Не по роках розумний.

Не поспішай зробити все зранку – день довгий.

Не поспішай роздавати те, чого ще не маєш.

Не поспішай сміятися, щоби потім не плакати.

Не поступиться, що чорне за нігтем.

Неприємне, як смотолока.

Не приймай близько до серця.

Не пробудиться, хоч би танки їхали.

Не провірить – не повірить.

Не програє той, хто не грає.

Не пролупиш очі – пролупиш машанку (гаманець).

Не проси у голодного хліба.

Не протягай руки, бо протягнеш ноги.

Непрошений гість гірше татарина.

Не псуй нерви собі і людям.

Не псуй настрій нікому, бо зіпсують і тобі.

Не пускай злість поперед розуму.

Не пхай носа до чужого проса.

Не пхай палицю у колеса.

Не пхай рило, де пан шило.

Не раз подушкою кулак служить.

Нерви мов залізні.

Нероба вічно святкує.

Не роби з писка халяву.

Не роби з слова полову.

Не роби з тата варіята.

Не роби колоту (колотнечі)

Не роби  комусь зле, бо й тобі таке зроблять.

Не роби як-небудь, бо звикнеш і добре не навчишся робити.

Неробу ніхто не любить.

Не розходиться у грушки, але чого ти туди виліз?

Не розумів, що вогонь пече аж поки не впікся.

Не  рубай   галузу, на якій сидиш.

Не світить ні від сонця, ні від місяця.

Не святі горшки ліплять.

Не сип сіль на рану.

Не сказане ніхто не почує.

Неслава честі не додає.

Не слухають тебе – послухай інших.

Не смійся з чужого горя, бо воно завтра може прийти і до тебе.

Не смійся над старим, бо й ти таким може будеш.

Не сміши смішного.

Не спійманий – не злодій.

Не спить вночі, як сова.

Не спіши казати  “Ні”, бо цим собі можеш нашкодити.

Не сповна розуму.

Не сприймай правду, як образу.

Не ставай псові на хвіст, бо вкусить.

Не стало терплячок.

Не стань рабом своїх звичок.

Не стидайся – будь, як дома…

Не стільки багатства, як років.

Не стільки заробив, як втратив.

Не стільки світа, що у вікні.

Не суди про всіх по собі.

Не сунь носа до чужого проса.

Не сучка – на свист не обзирається.

Не суши голову над тим, що тобі не потрібне.

Не сюпай, панку, на чужому ґанку

Не такий старий, як давній.

Не такий страшний чорт, як його малюють.

Не так боявся, як стидався.

Не так сталося, як гадалося.

Не так шкода, як вигода.

Не тепер, то в четвер.

Не ти перший – не ти останній.

Не тич пальцем, бо зломиш.

Не тішся, коли тобі добре і, коли тобі зле,- не плач.

Не тішся наперед, щоб потім не плакати.

Не тішся чужою бідою – вона  може прийти й до тебе.

Не той пропав, хто з коня впав, а той хто цього налякався.

Не той  льос собі витягнула.

Не той тато хто зродив, а той хто зростив.

Не той урожай, що на полі, а той,що в коморі.

Не тому пізно, що пізно, а тому, що пізно.

Не тратьте, куме, сили – спускайтеся на дно.

Не треба жаліти того, що не повернеш.

Не треба  кидатися у крайності.

Не треба чужого, що чорне за нігтем.

Неук дурневі товариш.

Нехай буде гречка, а не суперечка.

Нехай колгоспний бугай здохне, якщо я брешу.

Не хвали себе – най тебе люди хвалять.

Не хвалися тим, що обдурив, бо й тебе обдурити  захочуть.

Не хвалять тебе – хвали когось.

Не хвилюється, бо він тепер на коні.

Не хоче ні з ким ціпа в’язатися.

Не хоче чути – хоч на коліна перед ним ставай.

Не хочеш бути битим – нікого не чіпай.

Не хочеш зла собі – не роби його нікому.

Не хочу – дайте.

Не хочу риби – не хочу і у воду лізти.

Не хлоп, а макух.

Не хлоп, а мур.

Не черево, а бочка без дна.

Не чекай спадку від мамки й татка – заробляй самий.

Не чекай щоб тебе заставляли – роби все самий.

Не чесно здобуте, зганьбить і те, що здобуте чесно.

Нечистий попутав.

Не чіпай нікого і тебе ніхто не зачепить.

Не шкодить ні псові, ні вівсові.

Не штука вбити крука – штука вбити їжака.

Не шукай того, чого не існує.

Нещастя і мудрого робить дурним.

Ним черево керує.

Ніби в сорочці народився.

Ніби гора з плечей зсунулася.

Ніби з рук усе хапає.

Ніби йде, але з місця ще не зрушив.

Ніби мені більше як всім треба…

Ніби олію йому в голові бракує.

Ніби тобі не все одно.

Нібито мені більше як всім потрібно.

Ні Богові свічка, ні дідькові кочерга.

Ні вашим, ні нашим.

Ні в пліт, ні в ворота.

Ні до складу, ні до ладу.

Ні за холодну воду не береться.

Нізвідки дітей не буває.

Ні з сього, ні з того і – на тобі!

Нікого не осуджуй, бо й тебе будуть осуджувати.

Нікого не підтримує – чекає хто більше дасть.

Ніколи не кажи “Ніколи”.

Ніколи не треба падати духом.

Нікому зла не вчинив – і добра теж.

Німий німого по мігах розумі

Ні пари з вуст.

Ні риба, ні м’ясо.

Ні сіло, ні впало.

Ні те, ні це.

Ніхто не відбере того, що ти вмієш.

Ніхто не вічний, бо вічного нічого нема.

Ніхто не годен знати чи прийдеться старцювати.

Ніхто не знає де має впасти.

Ніхто не знає з ким знайде, а з ким загубить.

Ніхто не знає кому жити , а кому гнити.

Ніхто не знає куди йому дорога – до пекла, чи до раю.

Ніхто не знає. що буде вже через мить.

Ніхто не знає, що в кого на думці.

Ніхто не знає, що його чекає.

Ніхто не має знати – весело тобі, чи сумно.

Ніхто сам собі не ворог.

Ніхто так тобі не допоможе, як ти самий собі.

Ніц тобі не порадить.

Ніч з дому вигонить – ніч назад пригонить.

Ніч не спить – вона теж має вуха.

Нічого не маєш – нічого не вкрадуть.

Нічого, просто так, не буває.

Ніч свої права має.

Ніщо так не лікує, як час.

Ніщо так не об’єднує, як спільне горе.

Ніяка влада собі бідувати не дає.

Ніяка пиятика без нього не пиятика

Ніяк не годен від біди втечи..

Ніяк не годен з біди вилізти.

Нова мітла мете по новому.

Новину сорока на хвості принесла,

Нові борги старі присідають.

Нові часи – нові порядки.

Нога за ногою і прийдеш.

Ноги самі додому несуть.

Ногу до чобота не міряють.

Норовистого коня не кожний осідлає.

Норовистому коневі віжки не  попускають.

Носяться, як з писаною торбою.

Носять воду решетом.

– Ну як?.. Вісім… Що вісім?… А що як?..

Нюхом чує звідки вітер дує.

О

Обвели навкруг пальця.

Обдер до послідньої ниточки.

Обдерли як липку.      ?..

Обдурить – навіть оком не моргне.

Обдурює і гріха не боїться.

Обдурюють ті кому вірять.

Обережний, мов під боком ворога має.

Обережність і хороброму не зашкодить.

Обернув (перевернув) лице на халяву.

Обійшлася без заміжжя – дитину вже має.

Обіцяв золоті гори.

Обіцяв ноги повисмикувати і сірники замість них вкласти.

Обіцяного три роки чекають.

Облесливому і жаба цицьки дасть.

Облизується мов кішка.

Обминає дівчат, мов боїться щоб котрась його не вкусила.

Обминає, як жид солонину.

Обминають як посліднього.

Обоє одне другого варті.

Обоє, як  від одної мами.

Обпоганили з ніг до голови.

Образа  це причина гніву.

Обруч не має ні початку, ні кінця.

Обсміяли  від голови до ніг.

О! Він ше такий!..

Оглядає мов роздягає.

Один вміє просити, а другий не давати.

Один до ліса – другий до біса.

Один Іван – Іван, два Івани – Івани, а три Івани –  Іванерія.

Один каже: “Що копійка!», а інший –”Ще копійка”.

Один листок – не дерево.

Один наживається – інші втрачають

Один п’яний хоче спати – другий воювати.

Один робить руками, а другий язиком.

Один розповів так, другий інакше, а де ж правда?

Один рот  і двоє вух, щоб менше говорити і більше слухати.

Один у полі не воїн.

Один, як палець.

Одна біда за собою другу кличе.

Одна голова добре – дві краще.

Одна дитина – не дитина, а що двоє, що троє – все одно .Четверо дітей це як четверо коліс у возі – всі потрібні. Пятеро дітей, це сімя, бо це тато, мама, пятеро дітей, а  разом сім   Я!

Одна жінка до неділі, а друга до буднів.

Одна копійка гривну збереже.

Одна смерть правдива – від неї не відкупишся.

Одна штанина на літо – друга на зиму.

Одне від одного далеко не відсунулося.

Одне другого варті.

Одним махом випивахом.

Одним мотузочком зв’язані.

Одним рипом все зробила.

Одним ся Йванку тіш – як спиш то не їж.

Одні живуть з праці – другі з махінацій.

Одного тішить – другого бісить.

Одному досить. слова, а другому й батіг не допомагає.

Одному забагато, другому замало, а ділили порівно.

Одному приємність – іншому ніж в серце.

Одному шкода – другому вигода.

Одною ногою над могилою висить, а ще за жінками зазирає.

Одною рукою не заплещеш.

Одягла його в свою спідницю.

Одяглася  як пава.

Оженився дурний і взяв дурнувату.

Озирається за вчорашнім днем.

Озирайся на задні колеся.

Ой, гопа, гопа – Америка , Європа.

Ой, дощ  іде, роса паде на Юркову хату – вставай, Юрку, лупи курку, тай пошивай хату.

Ой з тобою, Лесю, добре, а без тебе ще гірше.

Ой, напився кум до кума, а кум до Матія – напилася до Матія уся компанія.

Ой, та й не дома.

Ой, чи пан , чи пропав – двічі не вмирати.

Ой, якби в кожного було стільки скільки нема..

Озирайся на задні колеса.

Око завидюще.

Око за око – зуб за зуб.

Око не цибуля.

Окрилені успіхом.

Олію в голові бракує.

Опинився у жінки під п’ятою.

Опинився, як між двома вогнями.

Опинився, як на роздоріжжі.

Опустився так, що гірше нема куди.

Орати ним вже хочуть.

Орати це не в сопілку грати.

Осине гніздо розворушив.

Особливого запрошення хоче.

Останній пиріг найсмачніший.

Останній ще не послідний.

Останнім куснем хліба поділиться.

Остерігайся, бо для дитини і сірники, і голка забавка.

Ось, де собака була зарита.

Ось, так козу стрижуть.

Отримав по повній програмі.

Очам своїм не вірить.

Очам страшно, а руки зроблять.

Очі аж палахкотять від щастя.

Очі бачать і вроду, і потворність.

Очі блистять, як уночі в кішки.

Очі від заздрості вилазять.

Очі вміють і плакати, і сміятися.

Очі заплювали і він світа Божого вже не видить.

Очі і вуха відкриті, – щоб бачив і чув, язик закритий – щоб мовчав.

Очі не бачать – серце не болить.

Очорнити легше, як похвалити.

П

Падати це не летіти.

Палиця  два кінці має.

Пальцем у палець лінується вдарити.

Палкий, як порох.

Пана видно по халявах.

Пан всюди має вуха.

Пан  з міста, а капелюх з села.

Пани б’ються, а з бідного пір’я летить.

Панський шофер.

Пантруй того, з чого хліб їж.

Пантрує. щоб і до його кишені щось попало.

Папір все витримає.

Пара, пара – Гриць, Варвара.

Паршива вівця всю отару може зіпсувати.

Паску печуть не кожний день.

Пасуя, як псови роги.

Пасує, як свині коралі.

Пахне смаленим.

Певно, в лісі щось здохло, що ти прийшов.

Перевернув лице на халяву,

Перебалакають  і перестануть.

Перебирає жінками, як циган батогами.

Перебирала парубками, а на старість пішла б за першого-ліпшого.

Перебігла чорна кішка – плюнь через ліве плече.

Перебирати перебране запізно.

Перебирати перебране – смішити людей.

Перевернули все догори дном.

Перед Богом  всі рівні.

Перед мудрим і шапку не стидно зняти.

Перед носом двері зачинилися.

Перед носом висить, а він не бачить.

Перед тим, як їхати згори – провір гальма.

Перед тим, як сваритися порахуй про себе до десяти.

Переживає що не з того боку все починає.

Пережовує , як корова

Перейшла із сміху на сльози.

Перейшов на мавпячий розум.

Переказав, ще й додав від себе.

Переклав з слабої голови на здорову.

Перекривлює, як мавпа.

Перекроїли все на свій лад.

Переливає з пустого в порожнє.

Переміщав горох з капустою.

Перемішали грішне з праведним.

Переможців не судять.

Пересунув з слабої голови на здорову.

Перша спокусниця змія, а друга – жінка

Перший взяв, що захотів – останній, що лишилося.

Перший ззаду.

Перший раз, ще раз не буває.

Першого бють, бо перший, а послідного бють, бо підганяють.

Першому йти найважче.

Пес вічно щось знайде – як не кістку, то палицю.

Пес гавкає, бо боїться.

Пес гавкнув  і всі пси в селі загавкотіли.

Пес кусає того, хто йде останнім.

Пес, чи сука – все одно  собака.

П’є все, що горить.

П’є до останньої каплі.

П’є з ким попало.

П’є кров, як комар.

Пив від радіації і попав до реанімації.

Пилує , як курка яйце нести.

Пилуйся поволі.

Пильнуй того з чого хліб їж.

Писок аж до вух.

Писок не сміє відкрити.

Питає зима де літо було.

Питає лютий чи добре обутий.

Питає, як слабого.

Пити будемо в тебе, а в мене на городі будемо валятися.

Пити є кому, а платити – ні!

Пити не їсти – припрошують то можна і відповісти.

Пихтить, як паровик.

Пише, що не лишить, а приїде то не візьме.

Пияцтво до добра не доводить.

Пияцтво – кара слабовольних.

Пияцтво людину мавпою робить.

Підмітає, як баба дідом.

Пізно встала, бо зарані спати має лягати.

Пізно дідові до школи.

Під шумок наречену з весілля вкрали.

Підготовка – половина справи.

Підказуй, але не нав’язуй.

Підказує мов добровільний адвокат.

Під капелюхом має і голову.

Підкорений – не товариш.

Підкоришся – станеш рабом.

Під лежачий камінь  вода не тече.

Підняв на неї руку.

Під одягом всі голі.

Підозріло коли дівка парубкові вішається на шию.

Підскакує як муха в окропі.

Під столом теж ходять пішки, але діти.

Під чужу дудку танцювати.

Під чужу марку зробили.

Пізні Івани.

Після смерті людині треба лиш чотири дошки і землі трошки.

Після бійки руками не махають.

Після дощику – в четвер.

Після нього, хоч потоп.

Після смерті не покаєшся.

Пісня  – душа народу.

Пішла на латках латки латати.

Пішла ніч – пішов і сон.

Пішла правда долинами, а неправда поміж нами.

Пішли кожний в своє.

Пішли  стіна на стіну.

Пішло все догори дном.

Пішло все котові під хвіст.

Пішло, як брехня по селі.

Пішло, як в шутер.

Пішло, як по маслі.

Пішов би ти хмари латати.

Пішов блудом,

Пішов на стрих голитися.

Пішов світ за очі.

Пішов світ  в переміт.

Пішов на свій хліб.

Пішов світ у переміт.

Плаває, як сокира.

Плакали твої гроші.

Плаксій на сльози не скупий.

Платить той, хто музику замовив.

Плаче і позирає чи хтось це бачить.

Плачем ката не розжалобиш.

Плач крізь сльози.

Плач теж заспокоює.

Плачуть і від цибулі.

Плач шкодить на красу.

Плуг у роботі не іржавіє.

Переплескали долонями і плещуть язиками.

Плете павутиння на всіх, як павук на мухи.

Плеще язиком на ринку – думає, що цим ціни знизить. .

Плеще язиком як пранником.

Пліткарці рот не зашиєш.

Плюй на все – бережи здоров’я.

Плюнь у той бік і забудь.

Плюнь через ліве плече, щоб не наврочити.

Пляму найдужче видно на білому.

Поділилися по божому.

Побалакай собі у коробочку.

Побалакали, як свиня з гускою.

Побачиш, як власні плечі.

Побілів, як крейда.

Побудував той, хто будову завершив.

По бороді текло, а в рот не попадало.

Повернувся з порожніми руками.

Поверх себе не скочиш.

Повірив жінці, що у молоці від їхньої корови нема сметани.

Повірив, що те, що приснилося  – правда.

Повісив зуби на клинок.

Повний по ґульку в горлі.

Повно, як оселедців у бочці.

Повторення – мати навчання.

Повчати вічно є кому.

Повчати це  не навчати.

Поганих слів  батьки, і школа не вчать.

Погано коли рідну хату обминають.

Погано тому, хто, крім сили, має ще й злість.

Погнався вітер доганяти.

Подароване не передаровують.

Подарунки люблять всі, а дарувати любить не кожний.

Подаянія просить, а в пазусі камінь носить.

Подивимся чиє буде зверху,

Подібні, як дві каплі води.

Подумала і не сказала, а відтак сварить чоловіка, що не зробив.

Пожалів вовк кобилу – лишив з неї хвіст і гриву.

Пожаліюся до Бога, бо більше нема до кого.

Поживемо – побачимо.

Поглядає спідлоба.

Позаочі переважно говорять правду.

Позаочі плечі йому обмиває.

Позичив голови у осла.

Позичив на вічне віддавання.

Позичені  гроші так швидко зникають, ніби ноги мають.

Позичені гроші – тягар, якого важко збутися.

Поженешся за двома зайцями – ні одного не зловиш.

Поїв грибів і по стінах почав дряпатися.

Поїхав,. а за ним шмір і чорний дим.

Поїхали, поки пішки трафиться.

Покаже де раки зимують.

Покаяному Господь прощав.

Поки віку, поки й світу.

Поки діда – поки хліба.

Поки живі родичі – ми діти.

Поки є гроші, є й друзі хороші.

Поки когось вчити – навчи себе.

Поки когось образити – порахуй до десяти.

Поки когось осуджувати – подивися збоку на себе.

Поки надумав, – стало запізно.

Поки не висвариться – не засне.

Поки не впікся,на гаряче не дув.

Поки не збреше – не засне.

Поки не куштував не кажи:”Не хочу!”, бо можеш покаятися.

Поки не працював, не знав, що піт солоний.

Покинутий, ще не пропащий.

Поки порозумілися – мішок солі з’їли.

Поки ситий схудне – худий здохне.

Поки сонце зійде – роса очі виїсть.

Поки щось сказати – добре подумай

Поклав зуби на полицю..

Покласти крапку над “і”

Покуштуй, а тоді скажеш:  “Ні!”

Поламати легше, як полагодити.

Політика, як зрадлива жінка – всіх обдурює.

Полковника на бочку.

Половина світу скаче – половина плаче.

Померлого плачем не повернеш.

Помилився і сказав правду.

Поміж себе тикають, а між людьми викають.

Поміняв шило на мило.

Поможе, як вмерлій бабі кадило.

Поможи Боже тому, хто не може.

Помста кличе помсту.

Понеділок важкий день, для тих, хто у неділю чаркувався.

По ниточці до клубочка.

Понюхай чим кулак пахне.

Пообіцяв показати, як козу стрижуть.

Пообіцяв, то, хоч кров з носа, – зроби…

Пообіцяв – це ще не дав.

По очах видно, що бреше.

Попа бачать всі, а піп тих, хто багатий.

Попав між молот і ковадло.

Попав на свого.

Попав  – пальцем у небо.

Попав у вагон некурящих.

Попав у добрі руки.

Попав у халепу.

Попала коса на камінь.

Попалося, як сліпій курці просо.

Попереджений – значить озброєний.

По Петрі тай по теплі.

Попова кишеня – мішок без дна.

Попоїв і ліг , щоб заморити черв’ячка.

По попелі не взнаєш чи він з прямого, чи кривого дерева.

Попри не хочу, ще миску пирогів з’їв.

Попри стид вигнав свого пса з читальні.

Попсуймайстер.

Порадити легше як допомогти.

Поради слухай, а свій розум май.

Порадити і дурний може.

Поради чекай, але й сам собі раду давай.

Пори року повертаються, а пори життя – ні.

Пороги  в кабінети оббиває.

Порожній гаманець з собою не носять.

По роках старий, а по розуму – дитина.

Порпається, як курка в гною.

По секрету – всьому світу.

Посієш вітер  – пожнеш бурю

Посієш гроші – пожнеш бідність.

Послали хмари латати.

Поставив на двоє – або виграв, або програв усе життя своє.

Постукай в дерево, щоб не зурочити.

Посміхаєшся – зберігаєш здоров’я, насміхаєшся – грішиш.

Послав туди, де раки зимують.

Послідню шкіру за борги здирає.

Послідня в попа жінка.

Поспішаєш – час летить  швидко; чекаєш – тягнеться довго. .

Поспішають коли горить хата, або ловлять блохи.

Поспішиш – людей насмішиш.

Поставив життя на карту.

Потопаючий хапається і за соломинку.

Потрібне, як воді плішка,

Потрібний, як вовкові підкови.

Потрібний як корові сідло.

Потрібний, як лисому гребінець.

Потрібний, як п’яте колесо у возі.

Потрохи сметани, бо кулеші не стане.

Почервонів, як мак.

Починати страшнувато, але цікаво.

Похвалиш на ринку товар –  будеш дорожче його купувати.

Похвалиш нечесного – образиш чесного.

Похвали мене, язичку, будеш їсти кашку.

Похвалишся – не всі повірять, пожалієшся – прибрешуть.

Похилий вік не вирівняєш.

Похмілля це теж пиятика, але зранку.

Поцілив у молоко.

Починати вічно важко.

Пощастило, як потопельникові.

Правда буває колючою.

Правда в очі коле.

Правда йому поперек горла стає.

Правда йому як сіль у оці.

Правда не власність – твоєю чи чужою не буває.

Правда очі  коле.

Правду не закопаєш.

Правду скільки не ховай, вона на світ вилізе.

Правду треба шукати.

Правила теж винятки мають.

Правила теж міняють.

Працьовитий, як бджілка.

Працює не на страх, а на совість.

Працює не покладаючи рук.

Працює, як тато Карло.

Праця для себе – не тягар.

Праця для себе – радість, а праця на когось – кара.

Праця поросяти – їсти і спати.

Працює довго бухгалтером, бо знає табличку ділення.

Прекрасно коли дають і нічого не хочуть взамін.

Пре, як німий до суду.

Прибіг настрашений, мов за ним сто вовків гналося.

Привик бачити небо в клітинку.

Привик брехню за казку видавати.

Привик вдовольнятися малим.

Привик випивати “на дурняк”.

Привик воду каламутити.

Привик навчати буком.

Привик робити  все на “галай, на балай”.

Привик задніх пасти.

Привик кулаками чужі зуби рахувати.

Привикли ним діри латати.

Привик обіцяти з нині на завтра.

Привик після весілля музикантам бубон завдавати.

Привик собі прощати.

Привик, що ним двері відкривають.

Признатися, що чогось не знаєш – не стид.

При живому татові – дитина сирота.

Приємне для душі і тіла.

Приємні слова зігрівають душу.

Приємного  мало, як грошей не стало.

Прийдеш не прошений –   підеш не пригощений.

Прийдеш непрошений – підеш набитий.

Прийшла смерть – скінчилися муки.

Прийшлося до слова.

Прийшов ледве теплий.

Прийшов молоти з порожнім міхом.

Прийшов серед дудні-полудні.

Прийшлося до слова.

Прикинувся Божою овечкою.

Прикинувся дурнем.

Прикраса сама за себе говорить.

Прилип, як муха до меду.

Прилип, як смола.

Принесла його лиха година.

Приніс так трошки – ніби вкрав.

При пиятиці всі друзі.

При повному череві і повеселитися не гріх.

Природна краса фарби не потребує.

Прискіпався, як циган до сиру.

Прислужитися громаді можуть всі, та не всі хочуть.

Приспали пильність.

Пристав, як горбатий до стіни.

Притаївся, як лис.

Прихвалених пирогів всі хочуть попробувати.

Причепився за ногами.

Причепився, як гнида.

Причепився, як реп’ях до кожуха.

Причепилася, як п’явка.

Причепурилася мов пава.

При чому тут міліція, як грім козу вбив?.

Проба гроші не коштує.

Пробує у кума розуму.

Про вовка промовка, а вовк тут, як тут.

Про все треба свою думку мати.

Продавав вино доти, поки сам його не випив.

Продам свиню, куплю олію, абим чисто не засохла.

Продану совість не відкупиш.

Проживеться – примириться.

Прозівав все на світі.

Пройдеш лише через мій труп.

Пройдисвіт був би туристом, якби мав гроші.

Пройшло, як рукою зняло.

Пройшов і Рим, і Крим, і мідні труби.

Пройшов крізь вогонь і воду.

Пройшов сухим поміж дощ.

Проліз . як мишка.

Промайнули літа, як вітер.

Промовчиш – менше згрішиш.

Пропав ні за цапову душу.

Пропав, як катран з плота.

Пропав, як у воду впав.

Пропив все на світі.

Пропустив крізь пальці.

Про померлих погано не говорять.

Просить за товар як за рідну маму.

Про смак і колір не сперечаються.

Проспав все, що є на світі.

Просувається, але, як рак – задом наперед.

Про тата і маму не говорять погано.

Про те, який  в кого смак, не сперечаються.

Протратив гривню на дорогу, а вторгував всього копійку.

Про це вже кожний дурень знає.

Про це тобі перший-ліпший розкаже.

Прощати можна комусь, а не собі.

Пса гавкати вчити не треба.

Псячими стежками ходить.

Пташка в клітці співати не хоче.

Пустив брехню по селі, а коли вернулася її вже  не впізнав.

Пустила  тумана в голову.

Пустили лиса в курник погрітися.

Пустив тут своє коріння.

Пусти пса під стіл, а він на стіл лізе.

Путається під ногами, як кошеня.

Пушка духу, а він битися хоче

Пушкін дописався, Гагарін долітався, а ти добалакаєшся..

Пхає кілок у колесо.

П’яний в дошку.

П’яний як рура.

П’яний,  як чіп від бочки з вином..

П’яному  і сонце хитається.

П’яному море по коліна.

П’ятого  кута ним шукали.

П’ять  стиснених докупи пальців – кулак, п’ять однодумців – гурт.

Р

Раб своїх звичок.

Рада душа в рай, та гріхи не пускають.

Раденький, що дурненький.

Радянські гроші пропали,  як в банку, так і банці.

Раз мати народила – раз і помирати.

Разом свиней не пасли – значить не товариш.

Рана свербить коли гоїться.

Раненько встала і на порозі зацвіла.

Раненько встала і на порозі сіла.

Ранок –  панок.

Рано, на свіжу голову, думати краще.

Рано, чи пізно, а кінець буде.

Ребра йому за дівку  рахували.

Реве, як бугай.

Ревма реве.

Ревнивець приревнує жінку і до верби.

Ремісник багатим не буває.

Решетом воду носить.

Решта, діти, паски – будем їсти хліб.

Риба любить глибину.

Риба на сковорідку сама не приходить.

Риба це розплюйхліб.

Риба шукає де глибше – людина де краще.

Риск – благородна справа.

Рідна хата наймиліша.

Рідні стіни рятують.

Рідну маму готовий продати.

Рік – великий чоловік.

Ріки догори не течуть.

Рік рокові не рівний.

Роби так щоби мав хліб і до хліба,

Роби так, як люди і будеш мати спокій.

Робити добро забагато не буває.

Робитимеш все як люди, добре буде тобі всюди.

Робить все, але язиком.

Робить із мухи слона.

Робить – лиш би день до вечора.

Робить – не робить, а їсти давай.

Робиш зло – не чекай добра і для себе.

Роби, що хочеш, але не дурниці.

Робота вилітає кавалками.

Робота лінивого не боїться.

Робота може почекати, а їсти мус!

Робота – не бий лежачого.

Робота не вовк – в ліс не втече.

Робота любить порядок.

Роботи непочатий край.

Роботі кінця-краю нема.

Роботящий як кінь .( Робить як конина).

Роди, бабо, дитину.

Родичі гарбузові.

Розбили поміж себе горщок.

Розбомкала по цілім селі.

Розбрелися як вівці без пастуха.

Розіграли як дитину.

Розійшлися з миром.

Розійшлися насухо.

Розкудкудакалася, як квочка.

Розлігся як на курорті.

Розмалював, як Бог черепаху.

Розпалити не розпалив, але руки вугіллям вимазав.

Розплачується за чужі гріхи.

Розповідає, але навкруг, та  навколо.

Розповіла і мов тягар з плечей зсунула.

Розповіли і мов очі відкрили.

Розповідає про Химині кури.

Розсівся як доброго року.

Розсівся, як квочка на яйцях.

Розсівся як у себе дома.

Розум за  гроші не купиш.

Розуміє з півслова.

Розуміється, як вовк на звіздах.

Розумний не каже все, що знає, дурний не все знає, що каже.

Роки приносять старість, а старість – хвороби.

Роки, які пройшли і на коні не наздоженеш.

Росте, як гриби після дощу.

Росте, як на дріжджах.

Рости великий і не будь дикий, та й не йди в ліс, бо тя вовк зїсть.

Рука і в темряві ложку до рота несе.

Рука руку миє, а лице дві.

Руль у надійних руках.

Руська сталь гньотся, но не ломйотся.

Рухливий, як сонна муха.

Рушниця раз у рік сама стріляє.

С

Сам дивувався, що так зміг.

Сам за себе відповідати не хоче.

Сам звірові у пащу лізе.

Саме з язика зірвалося.

Самий на себе злоститься.

Сам не знає, що робить.

Сам не свій ходить.

Сам не знає, що поїдає.

Самозванців нам не треба – отаманом буду я.

Самотність – приховане страждання.

Сам  п’ю, сам  гуляю – сам си стелю, сам лягаю.

Сам, сам, а відтак один.

Сам себе обдурив.

Сам себе чує добре, а для других глухий.

Сам собі цар і Бог.

Сам собі брат і сват.

Сам у лісі і розумний здичіє.

Сам у свою брехню повірив.

Сварить доньку, але так , щоб чула невістка.

Сварка не сміття – з хати не виноси.

Сварка принижує гідність людини.

Сварливій жінці треба глухого чоловіка.

Сватай мене, Йване, або ти Матію.

Свати через сварку дітей у гніві, а діти давно помирилися.

Сват у колгоспі не родина.

Свекрушин крик – невістчин плач.

Свербить, як струп.

Свиня вічно болото знайде.

Свиня ще не з’їла, а  жолобок перевернула

Свистів на заборони і досвистівся  до криміналу.

Свідка б’ють, як дідька.

Свій хліб краще, як чужа булка.

Свій, якщо не заплаче, то хоч скривиться.

Світло горить, як за померлого.

Світ не без добрих людей.

Свобода потребує жертв.

Свого вуха без дзеркала не побачиш.

Свого доможеться, хоч би з шкіри виліз

Свого не попустить, аж до макової зернини..

Своєї сорочки почав стидатися.

Своєї тіні почав боятися.

Своє маленьке дорожче від великого, але чужого.

Своїх вже не пізнає.

Свояк, свояка впізнає здалека.

Своя сорочка найближча до тіла.

Своя хата світилася б, а чужа щоб не снилася.

Святий і безгрішний, а торбу вкрав.

Святі та божі церкву обікрали.

Святе місце порожнім не буває.

Себе не обдуриш.

Себе не хвали – хай тебе люди хвалять.

Селянин вибирає жінку гожу, щоб могла робити, а міщанин худеньку, щоб мало їла.

Селянин урожай вирощує, а комерсант продає  і багатіє.

Селянин хоче дощу, міщанин – погоди, а, що буде знає  Бог.

Семен води, Семен дров – Семен туди – звідти знов.

Семеро одного не чекають.

Сердечні рани довго не гояться.

Серединка наполовинку.

Серед мовчунів і здичіти можна

Серед ночі на печі заблудив.

*Серце з перцем.

Серце любити не заставиш.

Серце не камінь.

Серцю не накажеш.

Сиве волосся – у людини осінь.

Сидить, мов на голках.

Сидить на шиї, мов осідлала.

Сидить тихенько, мов мишка.

Сидьма сидить.

Сила солому ломить.

Силос заховаєш – запах ні.

Силувано милим не станеш

Сила є – розуму не треба.

Сила солому ломить.

Сип, Семене, най ся  меле.

Ситий голодного не розуміє,

Ситий голодному не товариш.

Ситий по горло обіцянками.

Ситий по гульку в горлі.

Ситий словами все одно хоче їсти.

Ситий хоче говорити, а голодний їсти.

Ситий як пацюк,

Сирота, а писок як ворота.

Сирота без роду і племені.

Сичить, як гадюка.

Сіль розсипається на сварку.

Сім бід – один обід.

Сім забаганок на годину.

Сім раз мах – один кап  і юшка помащена.

Сім разів міряй – один раз ріж.

Сім років балакали в криміналі і ще сім за воротами добалікували.

Сім років морячив, а води не бачив.

Сіно тримають на зиму.

Сім’ю зрадити  – великий гріх.

Скажеш це тому, хто тебе ще не знає.

Сказав без задньої думки.

Сказав німий глухому.

Сказав, мов озолотив.

Сказав, мов очі хотів запорошити.

Сказав, як відрубав.

Сказав просто в очі.

Сказав слово – пропало, бо назад його не повернеш.

Сказав, щоб сказати.

Сказав як у око вцілив.

Сказане забудуть, а писане залишиться.

Сказане назад не вернеш,

Сказане у мішок не збереш.

Сказано – зроблено.

Сказати легше, як зробити.

Скакала, скакала, а на старість сіла маком.

Скачи,  враже, як пан каже.

Скажи хто твій товариш і я скажу хто ти.

Скільки б птаха не літала, а сідати  мусить.

Скільки голів – стільки й думок.

Скільки зір сягне – все Боже.

Скінчилася Божа хвала – тепер би ся друга здала.

Складає гроші на чорний день.

Скляр найняв помічника – шибки у вікнах по селі  вибивати.

Скорчився як пес під плотом.

Скочив, як у студену  воду.

Скорше сядеш – скорше вийдеш.

Скривився ніби його кольки скололи.

Скривився, як від зубного болю.

Скривився, як середа на п’ятницю.

Скривився мов три дні не їв.

Скрізь похолодніло, а під носом розпустило.

Скрізь тепер кнопка панує.

Скупий два рази тратить.

Скупий і собі їжі жаліє.

Скупий раб свого багатства.

Скупому вічно всього не вистачає.

Скупому і щедрому бути разом – пекло.

Слабість – не радість.

Слава вічною не буває.

Слава годує недовго.

Слава дурного йде поперед нього.

Славно-явно ніби так і має бути.

Славою ситим не станеш.

Слава та неслава  –  язикам робота.

Слизький, як лід.

Слизький, як слимак.

Слідів нема у воді і трясовині.

Сліпий сказав: “Побачимо”.

Сліпий стежку не покаже.

Сліпий у карти не грає.

Сльози бувають і від радості.

Слова ласкаві, а думки лукаві.

Словами і душу можна посолодити.

Словами ситим не станеш.

Слова на вітер не кидає.

Слова б’ють без синців.

Словами блудить.

Слова не дає сказати.

Слово до слова  і приказка готова.

Слово не горобець – вилетить не спіймаєш.

Слово  не полова.

Слово по слові і вже й до. бійки доходить.

Слово сказане не там де треба, може дорого коштувати.

Слово теж може вдарити.

Слухає як казку.

Слухай і мотай на вус.

Слухає тата, хоч і самий давно тато.

Слухаю, але ся не рухаю.

Служи тому з чиєго корита їж,

Сльозами  горю не зарадиш.

Сльози в неї недалеко сховалися.

Сльози течуть  рікою.

Сльози не мед – солодкими не бувають.

Смак не смак, аби кишка, як кімак.

Смакує кожним своїм словом.

Смерть на п’яти наступає.

Смерть не вибирає – старий чи молодий.

Смерть не обдуриш.

Смерть нікого не мине.

Смерть причини шукає.

Смерть списує все.

Смерть у куми запросив.

Смерть, як прийде, то і в печі знайде.

Сміється той, кому не треба плакати.

Сміється той, хто сміється останнім.

Сміливого куля боїться.

Сміливому вічно не дістається.

Смітить грішми, як половою.

Сміх це здоров’я.

Сміх теж лікує.

Сміявся такий з такого.

Сміялося мерші з парші.

Сміятися з каліки – гріх.

Собака теж знає свою межу.

Собака гавкає від страху.

Собаці вірити не треба.

Собаці можна гавкати й на місяць.

Собаці – собача смерть.

Собі ціну знає.

Совісті ні в кого не позичиш.

Совість за гроші не купують.

Совість замучила.

Совість із собою не носить.

Совість і честь грошима не оцінюють.

Совість і честь – сестри.

Совість у нього заговорила.

Соколиний зір має.

Солдат стріляє, а Бог кулі носить.

Солідність приходить з віком.

Солодкий, як сон.

Солодкі слова  не вічно щирі.

Солодко бреше.

Солодкого життя шукає.

Солодко стеле.

Солодкого життя забаглося.

Сонце в стайні, корова в полудні, а ти спиш недоєна.

Сонце світить для всіх.

Сопи собі у дві дірки.

Сопе, як ковальський міх.

Сорока на хвості вістку принесла.

Сорок плюс сорок – сто сорок, мило теж не брав,- з тебе три сорок.

Соромитися вчать з дитинства.

Соромливому просити стидно.

Сотий вареник поперек горла став.

Сотому закаже, щоб такого не робив.

Спав би  і їв би.

Спадок теж приносить гризоту.

Спам’ятайся – май Бога у череві.

Спереду прірва, а ззаду вовк.

Спалив за собою всі мости.

Списали украдене зерно на мишей.

Спить, а йому золоті гори сняться.

Спить і нею снить.

Спить на ходу..

Спить, як дитя  – солодким сном.

Спить, як заєць під корчем.

Спиться то й сниться

Співає – ніби роботи більше не має.

Спіймався у капкан, як звір.

Спіймали “на гарячому”.

Спільна біда – півбіди.

Спільне горе об’єднує.

Спільне добре, а власне краще.

Сподні (штани) з нього вбрала (одягла).

Сподобалось женитися і вже у шостому селі женихається.

Спокій теж лікує.

Спочатку розберись – потім або святкуй, або сумуй.

Спочатку поміряй, а потім ріж.

Справа майстра боїться.

Справжній злодій у сусідів не краде.

Спрага буває і від пиятики.

Спуску не дає.

Ссе кров, як п’явка.

Став збоку, як нерідний.

Стало так тихо ніби святі хату перелетіли

Став, як укопаний.

Стало, як кістка в горді.

Сталь і та ламається.

Стара дружба  міцніша від нових.

Старайся робити добре, а погано саме зробиться.

Старається зі всіх сил.

Стара людина звикла, що як не тут, то там, але має боліти.

Стара людина хоче спокою і поваги.

Стара пісня на новий лад.

Стара слава нову любить.

Старий кінь борозни не зіпсує, але глибоко не оре.

Старий кінь стогне, але тягне.

Старий молодим вже не буде.

Старий торбарь.

Старість не радість, а молодість не біда.

Старі люди дитиніють.

Старі люди знають , що робити не потрібно

Старі люди радять добре, та їх не всі слухають.

Старого повчати – марно час втрачати.

Старому би не гірше, бо ліпше не буде.

Старому вік за плечима, а смерть перед очима.

Старому і малому не дивуються – в них один розум.

Старим людям вже нема куди поспішати.

Старший “куди пошлють”.

Старших поважати – очікувати цього і для себе.

Стежка не дорога, – возом по ній не проїдеш.

Стерли з лиця землі.

Стидається, як та кобила, яка віз перевернула.

Стидатися не гріх.

Стидно у очі поглянути.

Стільки користі, як з ялової корови молока.

Стогне, як стара конина

Сто з гаком, а в Китаї гак – сто мільйонів.

Стоїть, як на міні.

Стоїть, мов вкопаний.

Стоїть, мов заворожений.

Стоїть, як бовдур і лиш очима кліпає.

Сто років тебе не бачив.

Стояло, стояло і ноги дістало.

Стоїш на місці – лишишся ззаду.

Страва добра – жінка мила – все залежить від страви!.

Страх дужчий від ворога.

Страшно зробити перший крок.

Стук, грюк – лиш би з рук.

Стулень – стулнем.

Стулився, як сараку.

Стулився, як запічний дід.

Стулили докупи аби стулити, а їм хоч би що – живуть.

Суддю на мило.

Судної днини чекає.

Сумлінний злодій сухарі сушить зарані.

Суне, як рак – задом наперед.

Суне як черепаха.

Сусідському що – лиш руку зламав, а мій, бідний, сорочку порвав.

Сусідова корова і молока більше дає.

*Суха ложка горло дере.

Сухе дерево птахи обминають.

Сухий, як перець.

Сховав голову, як страус  і думає, що його вже не видно.

Сушить голову над книжками.

Т

Таємне, з часом, стає явним.

Таїть те, що всі давно знають.

Така біда, що хоч з моста та у воду.

Така гостра ця сокира,  що нею воду  можна рубати.

*Така злосна, що, якби плюнула – закипить

Така навіть чорта осідлає.

Така собі є примівка – як є парубок, буде й дівка.

Так багато закохувалась, що вважає, що так має бути.

Так багато парубків має, що ними хоч греблю гати.

*Так багато, що ні псові, ні котові.

*Так багато, як кіт наплакав.

Так виголоднівся, що й псову пайку з’їв.

Так втікав, аж підошви горіли.

Так гавкає на всіх, ніби в пса морди позичив.

Так довго був, мов під нього дійницю підкладали.

Так добре живеться, що рік, як два здається.

Так добре, що гірше не може бути!

Так добре, як дома.

Так добре, як у Бога за пазухою

Так добре, що хоч з моста у воду.

Так до ладу, як приший кобилі хвіст.

Так давно був, що ноги попелом треба посипати

Так дали, що ледве доніс.

Так хотілось слави, що забув про справи.

Так забув, що би  мене так біда забула.

Так завидує, що жаба її душить.

Так запитав, що сам собі відповів.

Так звик до чужого, що  свого вже не визнає.

Так здивувався, що й очам своїм не вірить.

Так їсть, що вже ширша як довша.

Так накурили, що сокиру в хаті можна підвісити.

Так напився, що пішов у штири дороги.

Так націлувався, що мусив женитися.

Таке воно життя, що одному забагато. а другому замало.

Таке воно життя, що кому з медом, а кому з хріном.

Таке говорить, що не знати, як він тим писком їсть.

Таке і навмисно не придумаєш.

Таке легше вбити, як прогодувати.

Таке на дорозі не валяється.

Таке не кожному по зубах.

Такий ніколи не пропадає.

Таке нікому навіть не снилося.

Таке смачне, що аж око за око заскакує.

Таке тобі, навіть не снилося.

Такий блідий, як з того світу повернувся.

Такий добрий, що його хоч до рани прикладай.

Такий і з рук вирве.

Такий лінивий, що ложку не хоче до рота піднести.

Такий мудрий ніби всі мудрічки з’їв.

Такий худий, що лиш шкіра і касті.

Такий старий, що з нього пісок вже сиплеться.

Такий у них мир як у кота із псом.

Такий файний, що хоч за образ  клади.

Такий чистий, що лишень очі світяться.

Такий чорний, як негр.

Такий щедрий, що над копійкою рука трясеться.

Такий щедрий, що послідню сорочку з себе дасть.

Такий, що останнім куснем хліба поділиться.

Такій попадеш на язик – обляпає, що й не відмиєшся.

Такі  у вогні не горять, і у воді не тонуть.

Такі, як він, пропасти собі не дають.

Так заробив, що ще й винним залишився.

Так кашляє, що вночі всіх сусідів будить.

Так курить, що з нього дим валить як з кагли.

Так ллє , як хмари прорвало.

Так моїй жінці треба – най мене б’ють.

Так напозичав,  що ніби вже й живе у борг.

Так наробився, що вночі руки бавив.

Такого бий і слухай чи ще живе.

Такого голими руками не візьмеш.

Такого добре за смертю посилати.

Такого і ворогу не побажаєш.

Такого краще обминати.

Такого легше вбити, як прогодувати.

Такого чужі сльози тішать.

Такому говорити, то краще горох у стіну кидати.

Такому хоч язик вкорочуй.

Так пам’ятає , що розбуди  серед ночі – розповість.

Так парубочив, що частенько йому зуби рахували.

Так переживає, що місця собі не знайде.

Так пече язиком, що й вогню не треба.

Так припекло, що хоч з моста у воду.

Так рано встав, що когута збудив.

Так розігнався, що не годен стати.

Так сваряться, що вже й птахи на їхню хату не сідають.

Так тихо, що чути як муха бринить.

Так тісно, що голці нема де впасти.

Так тісно, що горошині  нема де впасти.

Так торгували, що без порток ся зостали.

Так ретельно догоджав, що для них вже й  дурнем став.

Так рідко приходить, що ноги йому попелом треба присипати.

Так співає, що самому  аж хочеться вити.

Там де були гроші – лишилися ноші.

Там, у них, кожний сам соі пан.

Та най и про таке світ не знав!

Тане м’ясо пси їдять.

Так темно, що хоч око виколи.

Тане як борщ.

Тане, як сніг у роті.

Танці до упаду.

Танцювала риба з раком…

Таракає, як млинок.

Тато дав, а син розтринькав.

” Тату, дайте грошей, бо вже нема чим здачу давати”.

Твоє лиш то, що в тобі і на тобі.

Твоє, моє – наше, але , що моє то не твоє.

Твої діти – діти, але й мої не цуценята.

Твоїми устами лиш мед пити.

Тебе ще тут бракувало.

Телевізор не розкіш – розкіш час, який ти на нього тратиш.

Темно – хоч очі виколюй.

Тепер будуватися  – ярмо на себе натягати.

Тепер і чихнути гроші коштує.

Теперішній жебрак хліба не хоче – йому гроші давай.

Теперішні коні їдять солярку.

Теперішні цигани кочують на “Мерседесах”.

Тепер ніхто нікому не хоче терпіти.

Тепло в хаті теж свого роду щастя.

Тепло і холод вічні вороги.

Тепло, як під периною.

Терпи, козаче, – отаманом будеш.

Терпить, як за кару.

Терпів поки терпець не урвався.

Терпіли йому всі, але таки попав на свого.

Терпіння і труд все перетруть.

Терплячки також уриваються.

Те, що бажаєш, ще не те, що маєш.

Теща дурно не сидить – як не кляне,то кричить.

Теща каже зятеві, що робить не так, але чому не так – сама не знає.

Те, що будуєш і маєш —  чуже,  твоє  те, що з’їж і вип’єш.

Те, що тліє теж вогонь, але повільний.

Те, що сталося, назад не повернеш.

Тєжко в Городенці, як нема ніц у машенці.

Ти гадаєш, мука, що в мене нема вода?

Ти йому про образи, а він тобі про гарбузи.

Ти мені на спанні, а я тобі на взуванні.

Ти мені не вуйкай, бо як ті вуйкну, то шляк ті трафит!

Ти перед паном не кайся – робиш, не робиш – хитайся.

Тим,  хто не має слави, жити легше, бо їх ніхто не знає.

*Тинди – ринди.

Ти свою половину колиши, а моя хай плаче.

Тисне, як бульдозер.

Тиха вода береги лупає.

Тихо, діти, я ваш тато – тато любить тишину.

Ти часом не в лісі виріс?

Тиче пальцями в очі.

Тихше води – м’якше трави.

Тихше їдеш – дальше будеш.

Тицьнув, як пальцем у небо.

Тишком, нишком і вже тут, як тут.

Ти ще не видів звізди в ополудні.

Ти, що з дуба впав?

Ти щось ніц мух не ловиш.

Тікає, як щезлий від хреста.

Ті самі гості – в ту саму хату.

Ті хто був при владі, – співчуттям  не раді.

Тішиться як та кобила, що віз перевернула.

Тішся тим, що маєш.

Тобі що, щось не до кулеші?

Товариша легше втратити, як знайти.

Товариші по нещастю.

Товче воду в ступі.

Товчеться, як баба коло ступи.

Товчеться, як Марко по пеклі.

Того, хто робить добро, не всі розуміють.

Того, чого не було, ніколи не знайдеш.

Того, чого не знав – не пригадаєш.

Той нічого не може, хто нічого не хоче.

Той старий, а той малий, та як сіли, то хліб з’їли.

Той, у кого позичили, про борг не забуває.

Той, хто купив посаду,  відбиває гроші від підлеглих.

Токар по металу, та по маслу і  салу.

Тому, хто борги не віддає, – зичити не хочуть.

Тому хто не може і «Святий боже» не допоможе.

Тонкий, як волосок.

Топилася, але ще й з під води чоловікові дулі показувала.

Торбареві коло торбаря стояти затісно.

То, що книжка пише.

Трафилоси, як сліпій курці просо.

Треба було пити з головою, а не з бригадиром.

Треба вміти вчасно зупинитися.

Треба вміти і собі терпіти..

Треба знати де підганяти криком, а де ласкою.

Треба не треба, а він вже тут.

Треба, як солі до оселедців.

Требує  у кума розума.

Три волоски у чотири ряди, а він каже: «Маю вуса»

Три дні не їж, а весело дивися.

Тримай голову в холоді, а ноги в теплі і будеш здоровим.

Тримай хвіст пістолетом.

Тримайся мене і біда тебе не мине,

Тримайте його всі, бо нема, що одному.

Тримайтеся, куме, плота.

Тримає всіх у кулаку.

Тримається маминої спідниці.

Тримається. як вода на гусці.

Тримається, як на волосочку.

Тримай язик за зубами.

Тримаються купи, як жиди.

Три рази підрізував і все одно закоротке.

Тріскає по всіх швах.

Тріснуло, як мильна булька.

Трошки та доброго у великому горшку.

Трутнів бджоли вбивають.

Тручає (штовхає) біду поперед себе.

Трясеться. як перепуджений.

Тупий, як махорка.

Тупий, як сибірський валянок.

Тут він цар і Бог.

Тут і крик не допоможе.

Тютелька в тютельку.

Тягни, сива, віддихнеш, як здохнеш.

Тягне в дорогу,  як цигана.

Тягни тоненько – на довше буде.

Тягне, як віл.

Тягне, як кота за хвіст.

Тяжко робиш – солодко спиш.

У

У багатстві аж купається.

*У багача росте живіт, а в бідного горб.

У багача і верба грушками  родить.

У біди довгі ноги.

У біді одні зітхають – інші проклинають.

У бідного одна ковдра  – взимку нею накривається, а влітку на ній спить.

У бізнесмена гроші роблять гроші.

Уважно слухаєш – мудре почуєш.

У великій сім’ї мама сумувати не має часу.

У великого гарбуза середина порожня.

У великому буряні буряки маленькі.

У великому місті “Добрий день” кожному не кажуть.

У відкритий рот і горобець може залетіти.

У всьому є щось найкраще і щось найгірше.

У всьому треба мати міру.

У всьому має надію на свій хлопський розум.

У гарних квітів колючі стебла.

У гордого в голові лише він самий.

У гордого для поклонів затверда шия.

У горілці втопився.

У гостях не забувай, що ти не дома.

У гурті і страви смачніші.

У дитини болить пальчик, а у мами серце.

У дитинстві ще не міг, а на старість вже не може.

У дівки пам’ять коротка.

У добрі руки попасти.

У доброго їдця миска живо порожніє.

У доброго майстра інструмент завжди у порядку.

У домі де нема кота – господарі миші.

У дрантивій торбі просо не донесеш.

У жадібного руки загребущі.

У жінки волосся довге, а розум короткий.

У жінки в хаті три кути, а в  чоловіка  один.

У здоровому тілі – здоровий дух.

У злодія вкрасти важко.

У злодія не з того місця руки виросли.

У казку хочуть вірити і дорослі.

У кишенях вітер свище.

Уклав ціну, як за рідну маму.

У клітці і пташка не хоче співати.

У кого є, тому ще й Бог дає.

У кого морден,  у того й орден.

У кожного звіра своя  територія.

У кожного рука до себе крива.

У кожного свій смак.

У кожного своя правда.

У кожній брехні є частка правди.

У колгоспі добре жить – один робить – п’ять лежить.

У корови молоко на язиці.

Украв  і кричить:”Ловіть злодія!”

Украв і підкинув – щоб розвеселити сумного.

У краденому капелюсі на люди не вийдеш.

У кулаку всіх тримає.

У лікарні здається, що всі люди хворіють.

У лінивої кравчині – нитка є. а голки нема,  є голка, а нитки нема.

У ложці води може втопити.

У лотереї державу не обдуриш.

У людей всіх хвороб не перерахуєш.

“Умер багач поле лишив! Умер богач майно лишив!” – повільно дзвонить церковний дзвін. А як помер бідняк дзвін калатає: ” Дзень -дзелень, дзень – дзелень – умер Пантелень!”

Умер на заїди.

Уміє бути добрим із тим, і з цим.

Уміє вдавати із себе товариша по нещастю.

Уміє гнути кавулі.

Уміє дати соі раду.

Уміє дівкам голови крутити.

Уміє до всього спосіб знайти.

Уміє до себе і від себе.

Уміє злагодити справи.

Уміє зуби заговорювати.

Уміє і ні з чого, щось зробити.

Уміє коники викидати.

Уміє лише волам хвости крутити.

Уміє лише язиком плескати.

Уміє на когось насолити.

Уміє перемішати когось з болотом.

Уміє поєднати корисне з приємним.

Уміє свій фасон тримати.

Уміє сухим з води виходити.

Уміє тримати язик за зубами.

Уміє читати поміж рядків.

Умієш жартувати – умій перестати.

Умієш працювати – умій і відпочивати.

Умій ділити по Божому.

Умій мати замисли і розмисли,

У місті кожний крок коштує копійку.

У моїй хаті краще мене знає, що де лежить.

У молодого багато втіх, у старого – хвороб.

У  молодого подружжя є те що сварить і те, що мирить.

Уміла зварити, та не  вміла подати.

У музиканта в кожному селі коханка.

У наймита кожний день чорний.

У незатопленій печі хліб не спечеш.

У неї настрій міняється, як погода.

У неї рот ніколи не закривається.

У неї язик гострий, як дзьоб – будь кого задовбає.

У них вже і по вісіллю, і по відриганнню.

У них всі слабі, лиш Іван киловий  здоровий.

У  них робота вилітає кавалками.

У них хіба що пташиного молока бракує.

У них хліб не має коли зачерствіти.

У них ще не по пирогах.

У ногах правди нема.

У нього вже лишень шкіра та кості лишилися.

У нього вітер у голові.

У нього все на чолі написано.

У нього для цього кишка тонка.

У нього і когут корець важить.

У нього лише те, що у ньому і на ньому.

У нього не всі дома.

У нього може і є правда у  голові, а брехня вже на язиці.

У нього навіть жаба тета (тітка).

У нього пушка духу лишилося.

У нього робота у руках горить.

У нього себе відстояти кишка затонка.

У нього сім п’ятниць на тиждень.

У нього слова,  мов золота, – не випросиш.

У нього слово святе – сказав не порушить.

У нього ще й мамине молоко на губах добре не висохло.

У одно вухо залітає, а через друге вилітає.

У очі пальцем тиче.

Упав, як підкошений.

У партії був, але в тій, яка ремонтує залізницю.

У парубка доріг багато.

У повне відро води не доллєш.

У поле йди так, щоб ні з ким не вітався.  (рано)

У порожній коморі миші не водяться.

У попа кишеня без дна.

У природи нема поганої погоди.

Упрів, як в лазні.

Урвали між собою кінці.

Урожай не той, що в полі, а той, що в коморі.

Урожай  свою пору має.

Уроки вчать не для вчителів, а для себе.

У сварці більше винен той, хто розумніший.

У своїй хаті пан, а в чужині ніщо.

У скупого каплю води не випросиш.

У собаки – собача смерть.

У собі все переварює.

У Станіславі кождий на своїй страві.

У старого і малого розум однакий.

У страху великі очі.

У суботу  не йдемо  на роботу, а субота у нас кожний день.

У таких очі завидющі, а руки загребущі.

У такого і снігу в зимі не випросиш.

У тебе серце і в мене не камінь.

Утікав, як від чужої жінки.

У тому, що захворів, веселого мало.

У торгівця і копійка гроші

У тріснутий горщик води не набереш.

У хаті  все порозкидано, як після війни.

У хаті  і яблуку нема де впасти.

У хвалька є все, але на язиці.

У цього ката і мертвий заговорить.

У цьому веселого мало.

У череві музики грають.

У чужі справи не пхайся.

У свою шкіру вже не влазить.

У щасливого життя – мить, у нещасливого – вічність.

Ф

Файна дівка, як намальована.

Файна дівка, як писанка.

Файні дівки чомусь без пари залишаються.

Файно їсти, довго спати – ог здоровя мусить дати.

Фантазія і дійсність родина, але далека.

Фантазія меж не має.

Фантазія народжує мрію.

Фарби на себе не жаліє.

Фасолі йому в голові бракує,

Феміда  очами не бачить, але добре  чує, що їй наказують.

Фист-ніц.

Фірма віники не в’яже – фірма кошики плете.

Фотографії багато-що можуть нагадати.

Футболіста, як і вовка, ноги годують.

Х

Хай думає кінь – у нього голова велика.

Хата без ґаздині швидко валиться.

Хай не всохне рука тому, хто дарує.

Хата без дітей – не хата.

Хата без жінки, як церква без попа.

Хату як святі перелетіли.

Хвалити теж треба в міру.

Хвалиться торба, що її брат мішок.

Хвалиш пана, скажуть – лакей, ганиш – пан скаже –  злочинець.

Хвалять – не дуже вір, ганять – задумайся.

Хвалько і все вміє, і все має, але на язиці.

Хвороба тепер дорого коштує.

Хитра, як лисичка.

Хитрий і міцнішого від себе поборе.

Хитрий, як жидок.

Хлепче, як пес затирку.

Хліба без шкірки не буває.

Хліба легкого нема,

Хліб на дорозі не росте.

Хлопець хоч куди.

Хлопяна баба.

Хлопчики так повеселилися, що мама довго плакала.

Хлоп, як мур.

Ховається у кут, як запічний дід.

Ходив до школи поки буквар не скурив..

Ходив  за довідкою, як парубок до дівки.

Ходив на зальоти поки крила не підсмалили.

Ходи сюди, яблучко, най тебе   з’їм.

Ходить голодним, бо як є хліб – нема солі  а як є сіль – нема хліба.

Ходить до дівки через день – мов на вахту

Ходить за ним, як тінь.

Ходить ночами, як сновида.

Ходить поза дурного хатою.

Ходить селами – дівку напитує.

Ходить сон коло вікон, а дрімота коло плота.

Ходить, як мішком прибитий.

Ходить, як перепуджений.

Ходить, як по склі.

Ходить, як тіло без душі.

Ходить, як три дні не їв.

*Ходи, хлібе, най тя з’їм.

Хорошого потрошки.

Хотів бути не таким, як всі і став ніяким.

Хотів побачити, як козу стрижуть.

Хотів якнайкраще, а вийшло так , як вічно.

Хотіти, це ще не мати.

Хоч дурний, але великий.

Хоч душно, та не скучно.

Хоч з гумором, та таки з гонором.

Хоче все на свій зуб перепробувати.

Хоче душа в рай, та гріхи не пускають.

Хоче всім носа втерти.

Хоче його, як своєї смерті.

Хоче з того, кого найняв, послідній сік витиснути.

Хоче мати волю, як птах.

Хоче мудрого перемудрувати.

Хоче обійтися  одним рипом – таним коштом.

Хочеш брехати – вкуси себе за язик.

Хочеш  добігти – дивися під ноги.

Хочеш жити – вмій крутитися.

Хочеш знати – не соромся питати.

Хочеш мати ворога – позич комусь гроші.

Хочеш мати – мусиш дбати.

Хочеш миру – мовчи при сварці.

Хоч(еш) не хоч, то як собі хоч.

Хочеш перемоги – навчись боротися.

Хочеш приязні матері – похвали її дитину.

Хочеш спокій мати – тримайся рідної хати.

Хочеш чути – закрий писок.

Хочеш, щоб тебе поважали – поважай інших.

Хочеш щоб усі знали – скажи жінці.

Хочеш щось про когось знати – можеш жінку запитати.

Хочеш щось про себе знати – зачепи крикливу жінку.

Хоче, щоб йому ще й розжували.

Хоче, щоб перед ним поклони били.

Хоч каменем у голову, хоч головою в камінь.

Хоч коза не корова, а молоко в хаті є.

Хоч кров з носа – своє доведе.

Хоч  не зле, але й не з медом.

Хоч (еш) – не хоч (еш), а як собі хоч (еш)!

Хоч одним оком хоче зазирнути.

Хоч плач – хоч скач, назад час не повернеш.

Хоч про стид би зробили.

Хоч стареньке, аби чистеньке.

Хочуть взяти на “ура”.

“Хочу ще ” – у нього межі не має.

Хоч холодне – зате модне.

Хто багато балакає, той мало робить.

Хто багато має  – хоче ще більше.

Хто без крил, той не літає.

Хто бреше, тому легше.

Хто в борги входить – сам собі шкодить.

Хто високо літає – низько сідає.

Хто вічно кричить, того привикли не чути.

Хто вічно мовчить – здається нерозумним.

Хто в ліс, а хто по дрова.

Хто впікся, то й і на холодне дує.

Хто вчить когось, той і самий вчиться.

Хто годен, той не голоден.

Хто дбає  – той має.

Хто дорого просить – того обминають.

Хто ж це  ділить – одному «Мерседес»,а другому й ровера нема?

Хто знає чиє буде зверху?

Хто з мечем приходить – від меча гине.

Хто знає хто старший – курка чи яйце?

Хто знає чиє буде зверху.

Хто з нас не грішить.

Хто їсть, хто лиш куштує, а хто і без цього обходиться.

Хто кого любить, того й голубить.

Хто кого, а мудрість збоку.

Хто кого переплюне.

Хто коло чого робить – з того й живе (ще кажуть – там  і краде).

Хто любить похвалу, а хто лайку.

Хто має – дає, хто не має  то, що дасть?

Хто має совість дуже багатим не буває.

Хто має, тому ще й Бог дає.

Хто меле лише язиком – їсть слину.

Хто мовчить, той двох навчить.

Хто музику заказував, той платить.

Хто не був, той побуде, а хто був – не забуде.

Хто не з нами, той проти нас.

Хто не їсть у п’ятницю, у неділю сапати не буде.

Хто не навчений працювати – навчиться красти.

Хто не падав, той не знає того, що після падіння щось болить

Хто не працює, той не їсть.

Хто не просить, тому не дають.

Хто не ризикує – не п’є шампанського.

Хто не ризикує, той у криміналі не сидить.

Хто не робить, той не помиляється.

Хто не шиє, той не поре.

Хто обпікся на гарячому, дує й на холодне.

Хто падає – той  не зіскакує.

Хто пізно ходить – сам собі шкодить.

Хто п’є, тому наливають.

Хто п’є, тому Бог дає.

Хто правдиво живе – в того душа спокійна.

Хто працьовитий, а хто лінивий, дізнаються на роботі.

Хто  раніше  встав, той штани вбрав.

Хто раніше, хто пізніше – всі повмираємо.

Хто рано встає, тому Бог дає.

Хто сам соі ворог?

*Хто сіє, той ся надіє.

Хто скупий, той не дурний.

Хто спить – їсти не просить.

Хто стукає, тому відкривають.

Хтось дарує квіти, а хтось і автомобілі.

Хтось миску розбив, а винна невістка.

Хто терпен, той спасен.

Хто туди, а хто вже й звідти.

Хто тягне, того ще й підганяють.

Хтось украв, а наймит битий.

Хтось хоче та не може, а інший хтось може, та не хоче.

Хто хоче постогнати – причину знайде.

Хто чужого цурається, аби й свого не мав.

Хто шиє, той  вміє і пороти.

Хто шукає – той знаходить.

Хто що любить  не всі знають.

Хто, що міг, то  дав.

Хто яке ремесло має, на ньому й заробляє.

Хто як їсть, так і робить.

Худий, аж ребра світяться.

Худий мов його з хреста здоймили.

Худий, худий, а їсть за трьох.

Худий, як патик.

Худоба свят не знає – їй їсти давай.

Ц

Це був початок кінця.

Це було за царя Тимка, коли земля була тонка.

Це було перший і останній  раз.

Це було ще тоді, коли ми з дідом парубочили.

Це вже від старого до малого знають.

Це вже і у наш город камінці кидають.

Це вже не твоя гризота.

Це вже перегорнутий листок.

Це вже співано й переспівано.

Це вже стріляний горобець.

Це все може боком вилізти.

Це все ризика-музика.

Це все справа принципу.

Цегла за цеглою і виросла стіна.

Це горлова справа.

Це для нього ролі не грає.

Це з діда-прадіда вже знають.

Це і дурному зрозуміле.

Цей з під носа вкраде

Це йому дуже по носі..

Цей  і в скупого випросить.

Це його ні сверить, ні пече.

Це йому не до кулеші.

Це йому як сіль у оці.

Це лише квіточки, а ягідки восени будуть.

Це не кожному по кишені.

Це робити, – що лисину голити.

Це саме за себе говорить.

Це солодке – дайте ще.

Це стара пісня, лишень на новий лад.

Це стільки й твого, що в тобі і на тобі.

Це так ясно, як Божий день.

Це тобі не грайка,

Це що за «чмо»?..

Циган за люлькою, а люлька в зубах

Циган знає, що кобилі треба.

Циганові коні сняться.

Циганові на зиму відра вугілля стало – носив  і грівся.

Циганська дитина холоду не боїться.

Циганята вічно мудрі,- одне каже: “Дощ буде”,  інше –”Не буде”.

Цим він все сказав.

Цідить воду через зуби.

Цікавість мишку підвела.

Цілий день і цілу ніч мурував раз майстер піч, а прийшов туди на ранок – замість печі застав ґанок.…

Цілу ніч навіть очі не склепила.

Ціни кусаються.

Ціни тепер безбожні.

Ціну питають наперед.

Ціну того, що мав, впізнаєш після втрати.

Цього всього вже повна голова..

Цього зачепити – з вогнем гратися.

Цього цвіту, по всьому світу.

Цього ще бракувало

Ця шкіра навіть виправки не варта,…

Ч

Час від часу не кращий.

Час назад не повернеш.

Час найкращий вчитель.

Час найкращий лікар.

Час на місці не стоїть.

Час не зупиниш.

Час ніколи ні на кого не  чекає.

Часом і дитина добре каже.

Часом і дурного добре послухати.

Часом і непотріб стає в пригоді.

Часом і язик голову рятує.

Часом нове це забуте старе.

Часом старе  краще як нове

Часом сусід  у допомозі кращий від брата.

Час покаже чиє буде зверху.

Час розсудить усіх.

Частенько вклоняються не з поваги, а із страху.

Чекає від вовка покаяння.

Чека грому з чистого неба.

Чекає манни небесної.

Чекає слушної нагоди.

Чекає шуби з панського плеча.

Чекає, щоб їжа сама в рот прийшла.

Чекає, щоб принесли, а іде щоб дали.

Чекає, як на суд Божий.

Чекає, як свяченого.

Чекати з моря погоди.

Чекай! Це ще не по пирогах!

Чекай, чекай, щей на тебе прийде куца година.

Чекай, чекай ще й тобі жаба цицки дасть.

Чекають, як у посуху дощу.

Червиві плоди першими достигають.

Червоний, як рак.

Червоніють від сорому ті, хто має совість.

Черево не дерево, для їжі розтягнеться.

Черево повне, а очі їсти гинуть.

Черево тріщить, а душа їсти пищить.

Черево, як бочка.

Через голову штани не одягнеш.

Через дівку чисто голову втратив.

Через дурне повішання міг втопитися.

Через дурну голову, ноги бідують.

Через жінку дівки перестали любити.

Через кохання дівка серед ночі у вікно вилізла

Через людські роботи  не буде часу і померти.

Через поле поволі, а у лісі – фух..

Через стінку спали, а діти були.

Через сто років тобі пригадає.

Через тебе і мене тут впізнали.

Через цікавість дівці ніс дверима приперли.

Через чужі роботи на світ Божий не має коли подивитися.

Черепки вже не миска.

Честь дорожча,. як  багатство.

Честь і здоров’я  шануй змалку.

Честь  людини у її руках, бо нею кожний має керувати..

Честь на шматок хліба не міняють.

Честь не купиш.

Честь не мука, а достойність.

Честь не товар – продав  не відкупиш.

Чигає, як куряча смерть.

Чий би бичок не скакав, а телятко наше.

Чиїсь гріхи на нього впали.

Чим би дитя не гралося – лиш би не плакало.

Чим більше грошей, тим важче з ними розлучатися.

Чим більше в маєтку, тим менше порєдку.

Чим далі  в ліс – тим більше дров.

Чим кривіше, тим смішніше.

Чим міг –  допоміг.

Чим простіше, тим правдивіше.

Чим тісніше, тим тепліше..

Чим хата багата – тим рада.

Чиста робота.

Чиста совість не  в того хто відомстив.

Чиста, як сльоза.

Чисте, як дитяча мрія.

Чисто від рук відбився.

Чисто за ним сохне.

Чисто не там  де не прибирають а там де не смітять.

Чисто символічно, як одна копійка.

Чия б гарчала, а чия б мовчала.

Чия кривда – того гріх.

Чия совість чиста лиш Бог святий знає.

Чоботи каші просять.

Чого вартує молодість, розуміють на старість.

Чого комусь бажаєш, те і самий маєш.

Чого найдужче боїшся, те тебе находить..

Чого не знав – не пригадаєш.

Чого не можна – кортить.

Чого не сподіваєшся – те, чомусь,  маєш.

Чого не чекаєш – те маєш.

Чого остерігаєшся – те, чомусь, приходить.

Чого не хочеш самий – не бажай іншим.

Чоловік – голова, а жінка шия – а шия куди захоче голову поверне.

Чоловік і жінка з роками стають подібними.

Чому бідний – бо дурний, чому дурний – бо бідний.

Чомусь її білі ручки до праці не рвучкі.

Чомусь  начальників не хвалять,їх або ганять, або про них мовчать.

Чому я, а не хтось інший?.

Чорненьке, мов із циганської фіри загубилося.

Чорний –  лиш очі світяться.

Чорний ніби з кагли виліз.

Чорний, як кагла.

Чув дзвін, та не знав де він.

Чудеса в решеті.

Чудес на світі не буває.

*Чужа біда перед очима, а своя за плечима.

Чужа душа – темний ліс.

Чужа помилка йому, як карти в руки.

Чужа рана не болить.

Чуже видит під лісом, свого невидит під носом.

Чуже лакоме, але своє дорожче.

Чуже не гріє.

Чуже щастя йому дихати не дає.

Чужим богам молиться.

Чужим керувати – не знати як вдати.

Чужим не натішишся.

Чужим розумом не живи.

Чужими руками добре і грань брати.

Чужі, а живуть за панібрата.

Чужі гроші — мені не гроші.

Чужі гроші рахувати – спокою не мати.

Чужі діти ростуть скоріше.

Чужого охота, а свого жаль давати.

Чупер на голові миче, як щось не по його.

Чия б гарчала, а чия б мовчала.

Ш

Шапка бирка – зверху дірка.

Шапку міряють по голові.

Шарить очима по хаті, як злодій.

Шафа повна, а вбратися нема в що.

Швидко пообіцяв і швидко про це забув.

Шевцеві діти  у дірявих чоботях ходить.

Ший і пори, але дурно не сиди.

Шило в мішку не сховаєш.

Шипить, як гадюка.

Шити, пороти – більше роботи.

Шкіра виправки не вартує.

Шкіриться, як циган до сиру.

Шкіру з бідного ладен здерти.

Шляк би го трафив, (прокльон)

Шукає голку в копиці сіна.

Шукає дерева у лісі.

Шукає дурнішого від себе.

Шукає замерзлого в Петрівку.

Шукає коло когось шпаків.

Шукає легкого хліба.

Шукає місця, де ще людська нога не ступала.

Шукає плоти ковбасами городженими.

Шукає сад де золоті грушки родять.

Шукає теплого місця на світі.

Шукає те, чого  не клав.

Шукай вітру в полі.

Шукати крайнього.

Щ

Щасливі ті, кого обминули війна і голод.

Щастить, як потопельнику.

Щастя є там де про нього не думають.

Щастя коли нема нещастя.

Щастя не в грошах.

Щебече, як ластівка.

Ще в пишки добре не вбрався, а хоче керувати.

Щедрий, але з чужої кишені.

Щедрий – дурному брат.

Ще засвітить сонечко і в наше віконечко.

Ще з колиски уміє брехати.

Щезни, бідо!

Ще й має лице про це людям розповідати.

Ще й над нашою хатою сонце зійде..

Ще й на нашій вулиці буде свято.

Ще й не таких бачили.

Ще мало кулеші з’їв.

Ще молодий, зелений.

Ще молоко на губах не обсохло, а він дівки шукає.

Ще не бачив, а вже боїться.

Ще не бачив голодного в Петрівку.

Ще небіжчика не винесли з хати, а вони вже майно ділять.

Ще не видів звізди в полудні.

Ще недавно жид пив пиво в майці, а хлоп у куфайці.

Ще не доріс до того, щоб когось вчити.

Ще не по пирогах.

Ще не оглухла, але вже  те, що він каже, не чує.

Ще ні одного жида  глина не вбила, бо  вони її не копають.

Ще не такого за пояс заткне.

Ще одна мряка і по ньому.

Ще пішки попід стіл ходить.

Ще прийде коза до воза сіно їсти.

Ще раз нагадаєш про борг, то я тебе із списку викреслю.

Ще тоді, як дід парубочив.

Ще той ся не вродив, хто би всім догодив.

Ще у піря не вбравсся,. а вже керувати преться.

Щирий – дурному брат.

Що було то минуло. а що є – все твоє.

Що багатому можна – бідному зась.

Що вб’єш, то в’їдеш.

Що він за один (хто він такий) у нього на чолі не записано.

Що він, що вона – одне від другого далеко не відсунулися.

Щоб давати, треба щось мати.

Щоб де не роздавали, він там, бо  має на все нюх.

Щоб знайти, на бубни дали.

Щоби дідом стати, треба діти мати.

Щоби не робити, аби нічого не робити.

Щоби це було перший і послідний раз.

Щоб  і духу твого тут не було.

Щоб не зникла пиятика, ріж останній огірок.

Щоб не робилося – аби на краще.

Щоб ти мав все і в мене нічого не бракувало.

Щоб ти не вмер і я не здох.

Щоб ти ніколи не знав, що таке слабувати.

Що буде, то буде.

Що було вчора – сьогодні може й не бути.

Що було знають люди, а  Бог знає, що буде

Що вб’єш то в’їдеш.

Щоб виграти у лотереї, треба хоч квиток  купити.

Щоб щось мати, треба дбати.

Щоб довести своє – останні штани продасть.

Що видить – пхає в свою кишеню

Що в кого на серці видно в його очах.

Що вкрав, а що з колгоспу приніс.

Що в старого, що в малого – один розум.

Що в тверезого у голові, то в п’яного на язиці.

Що вчув, те доніс начальникові.

Що говориш про свою жінку – говориш про себе.

Що ділити, як там і одному не стає?

Що думаєш – твоє, що сказав – дав іншим.

Що дурний написав – наймудріші не годні розібрати.

Що залигав – протирлигав.

Що за муха тобі на ніс сіла?

*Що за муха тебе вкусила?

*Що за птаха, що в своє гніздо  гадить?

Що заслужив, те удеш мати.

Що з воза впало, те пропало.

Що згорить, те не зогниє.

Що знаєш – твоє, що маєш – ніхто не знає чиє.

Що з нього візьмеш, як він голий вродився і босий спить.

Що з нього візьмеш, якщо у нього лиш те що в ньому і на ньому.

Що є – те маємо, що буде – не знаємо.

Що є щось краще – знає, та грошей не має.

Що йому не кажи, а турок турком.

Що кому, а курці просо.

Що комусь, може бути й тобі.

Що мав, то дав.

Що має бути, тому не минути.

Що мені дощ, як я маю плащ.

Що може бути солодшим за мрії?

Що наварив, те будеш їсти..

Що на вітрині, те й у магазині.

Що на обличчі, то й на душі.

Що не голова, то інший розум.

Що не крок – ближче до смерті.

Що не можна купити за гроші, купують за великі гроші.

Що не хата, то своя біда.

Що одне, що друге – одного плоду насіння.

– Що, отче, будете пити? – горілку?.. вино?… – “І пиво!..”

Що посієш, те й пожнеш.

Що правда, то не гріх, а що торба – то не міх.

Що робила мама – доня робить так само.

Що сталося, то сталося.

Щось має до себе.

Щось бачила, щось чула, а щось від себе додала і пішло по селі.

Що таке не щастить і як з ним боротися..

Що таке не щастить і  з чим його їдять.

Що тебе туди занесло?

Що ти йому скажеш, як він голий вродився і босий спить!.

Що ти мені зуби заговорюєш?

Що ти мені небилиці розказуєш!

Що тобі не любе – не даруй і людям.

Що то за родина – кумового сусіда дитина.

Що торба, то не міх – що правда то не гріх.

Щоб щось мати – треба дбати.

Щось він мухи не ловить.

Щось знайти і сховати  – все одно, що вкрасти.

Щось йому не до шмиги.

Щось йому тут не до кулеші.

Щось мати краще, як чогось жадати.

Щось не те бовкнув.

Щось у лісі здохло, що він прийшов

Що ти плетеш тим язиком?

Що торба, то не міх, а що правда то не гріх.

Що, що, але він себе добре пантрує.

Шукає замерзлого в Петрівку.

Я

Язик всохне як будеш таке говорити.

– Я здох, бо думав, а ти чому? – запитав  індик гуску.

Яйце курку не навчить.

Яка  його муха вкусила?

Яка мама, така й дочка.

Яка плата, така  й подяка.

Яка подача, така й віддача.

Яка рада, така й порада.

Яка робота, така й плата.

Яка плата, така й робота.

Яка тебе муха вкусила?

Як бідний збувся маєтку

Яблуко від яблуні далеко не відкотиться.

Язик довгий має.

Язик до Києва доведе.

Язик кісток не має.

Язик мій – ворог мій.

Язик  – найважніша жіноча зброя.

Язик  один, а вух двоє, тож говори так, щоб чули обоє.

Язиком мід, а в справах лід.

Язик засвербів сказати.

Язик мій – ворог мій.

Язиком собі дорогу пробила.

Язик, як бритва

Я з тобою разом свині не пас.

Яйця, яйцями, але кошик верни.

Якби за балачку брали податок, жінки були б без грошей.

Якби знав де впадеш – підстелив би соломи.

Якби кізка не скакала, то би ніжку не зламала.

Як билини об’ївся.

Якби  мелене язиками, було мукою – голодних  не було б.

*Якби міг, в молоці утопив би.

Якби не ніч то заробітчанин працював би цілу добу.

Якби не Великдень, то й ковбаси б не їв.

Якби не Великдень,  то й хату ніколи б не білила.

Якби не “дер”, “ді”, “дас” – були би німці з нас.

Якби не ніс, то чоло б розбив , коли падав.

Якби не їв і не спав, то купив би Станіслав.

Як болить голова на багатство, то нехай не перестає боліти.

Як болить, то не свербить.

Як вбрався в піря, то хтось  йому вже ніхто. ..

Як є хліб і вода, то коло вас вже не біда.

Як не наївся, то не налижешся.

Як не стане, то ся лишить.

Як не тепер, то в четвер.

Як не хочеш, не мусиш.

Якби ніч вуха мала – багато  б що  розказала.

Якби свиня роги мала, то не те ще б показала.

Якби-то вміти чужі думки читати.

Якби то було  так легко робити, як легко наказувати.

Як вийшов за ворота – ти вже не дома.

Як впав, так і встав.

Як бідний женився, то й ніч буда мала.

Як бідний збувся маєтку.

Як болить, то не свербить.

Як буде хліб, то буде і до хліба.

Як буди не буде – пес змокне.

Як випив. то ним хитає, як човном на воді.

Як вип’є, то й кобилу буде цілувати.

Як впікся, то дує і на холодне.

Як горох при дорозі – хто йде, то скубне.

Як грім серед ясного неба.

Як гудуть люди – добра не буде.

Як “дай” – глухий, як “на”  – зразу вчув.

Як дбаєш, так і маєш.

Як добре – не тішся, як зле – не плач, бо те все не вічне.

Як до роботи – рвані чоботи, а як до Олени – біжить як шалений..

Як дві капки води подібні.

Як до роботи, то тато старий, а син малий, а як до їди то тато  хлоп і син – хлоп.

Як задурно роздавали, обидві руки простягнув.

Як з голодного краю прибився.

Як давню дівку побачив, то бочком… бочком і втік.

Як добре то добре, а як недобре, то недобре,

Як до тридцять не жонатий, а до сорок не багатий, то газди з теббе не буде.

*Як з клоччя батіг.

Як з ланцюга зірвався.

Як зло зробиш,то  буде тобі куца година.

Як з пальця висцав.

*Яке зіллячко, таке й насіннячко.

Яке коріннячко, таке й насіннячко.

Як є багато – минеться, як є мало – обійдеться.

Як є вечір – буде й ранок.

Як є початок – буде і кінець

Як є хліб і вода – нема голода.

Як є хліб у торбі,  то сядеш  і на горбі..

Який ґазда – така й хата.

Який дуб – такий клин, який тато  – такий син.

Який дуб – такий пень.

Який дяк – такий спів.

Який злочин, така й кара.

Який з нього ґазда, якщо бне знає котре бик, а котре корова.

Який сам – таку взяв – дива в тому нема.

Як з цапа молока.

Який їхав, такий здибав.

Який ксьондз, така й парафія.

Як пішла корова, то най йде і теля.

Який понайбіг, такий подайбіг.

Який Сава, така й слава.

*Який тебе пес вкусив.

Яким вітром тебе сюди занесло?

Яким жив – таким і вмер.

Як іде, то підганяти не треба.

Які діла – така й хвала.

Як із стелі виссав.

Як йому – кричить: “Дайте!”, як від нього то й не писне.

Як кажуть «дай» – він не чує. Сказали «на» – зразу вчув.

Як капля в морі.

Як кістка в горлі.

Як купував, то ледве втік.

*Як квітень з водою, то травень з травою.

Як коня вкрали – колодку на двері повісили.

Як кістка в горлі.

Як кіт наплакав.

Як корова язиком злизала.

*Як лоша вкрали – закрив стайню.

Як любощі, то не грубості.

Як мокра курка.

Як му дав то аж сам нргами вкрився.

Як муха в окропі.

Як на голову не капає, то й за комір не тече.

Як на дорозі найшов.

Як наслухаєшся про погане, то й життя немилим стане.

Як насташили- десятою дорогою обминає.

Як небо від землі різниться

Як не брехне, то й не дихне.

Як не віриш, то провіриш.

Як не дають, не кажи: “Не хочу!”

Як не зробиш, то буде тобі куца година.

Як не купуєш – не мацай.

Як нема зранку – не буде і до останку.

Як нема щастя – не треба й долі.

Як не наздожене, то хоч зігріється.

Як не наївся, то й не налижешся.

Як не одно, то десять, але вічно щось не так.

Як не п’єш, не куриш і не любиш жінок – ти вже не козак.

Як не пізно то завізно.

Як  не робить  голова –  ноги бідують.

Як не свербить – не чухайся.

Як не хочеш, то й не мусиш.

Як ногам тепло – тепло й душі.

Як одне, то не десять.

Як оженився, зрозумів, що помилився.

Як падати, то з гонорового  коня.

Як пан з панів – кожух верне, а як з хлопів – пропало.

Як пече – переклади на друге плече.

Як пішло на зле. то й підганяти не треба.

Як плюнув, то не злизуй.

Як побачив – сон і спокій втратив.

Як помер багач, то й дзвонили довше.

Як пообідав – може й з голодним боротися.

Як по Петрі, то й по теплі.

Як попоїв, то може й ведмедем боротися.

Як попоїв – може й побалакати.

Як постелиш, так і виспишся.

Як приїхав з-за кордонів – землю рідну цілував.

Як провіриш то повіриш,

Як птах з підрізаними крилами.

Як рак свисне.

Як рік зустрінеш, так його й проведеш.

Як робота йде добре, не знаєш коли день минає.

Як сам не свій ходить.

Як свекруха померла, натерла очі цибулею, щоб заплакати.

Як сіно косять – дощу не просять.

Як сіль у оці, як колька в боці.

Як сказав – так зробив.

Як слон на вухо наступив.

Як смерть за плечима , для неї є вже причина.

Як сніг на голову.

Як страх відчув, то дав ногам знати.

Як ти дам, то мачков обїшси,

Як ти дам, то сам упаду

Як ти до Гната, так  Гнат до тебе.

Як тривога, то до Бога.

Я тобі вибачаю, але щоб таке було перший і послідній раз.

Як у воду дивився.

*Як  у голові пусто, то і в коморі не густо.

Яку кашу зварив, таку їж.

Як у монахи записався.

Як хоче – не може, а як може – не хоче.

Як хочеш брехати – прикуси язик.

Як хочеш з  когось насміхатися –  поглянь збоку на себе.

Як хочеш пса вдарити – бук знайдеться.

Як черево повне, то й думки гарні.

Як чоловік не з’їсть – дасть свиням.

Як  чужий серед своїх.

Якщо баби пліткують, то щось таки було.

Якщо покарають – десятому закаже так робити.

Якщо відняв, то в когось.

Якщо вкрав хоч голку, то ти вже злодій.

Якщо дбаєш про себе – не забувай про інших

Якщо дітей залишиш самих, вони й хату перевернуть.

Якщо жінка  чоловіка не чує – вона вже розуміє його без слів.

Якщо знаєш таємницю, тримай за зубами.

Якщо є гора, є й долина.

Якщо є з ким говорити, то й дорога коротшою здається.

Якщо є права – є і обов’язки.

Якщо маєш щось підписати – провір і подумай.

Якщо народився – прийдеться і помирати.

Як не наївся, то й не налижешся.

Якщо не робиш зла – це вже добро.

Якщо передній поспішає – задній за ним підбігає.

Якщо покарають – сотому закаже так робити.

Якщо привиділося – перехрестися.

Якщо прийде – добре, а не прийде – ще краще.

Якщо прикро терпи – вір, що  колись буде краще.

Якщо сказала, що ще рушники не вишила – старостів не посилай.

Як щось украсти – має на це рух.

Якщо ти голодний, то мрією може бути й хліб.

Якщо тебе за чимось послали, пилуй – одна нога тут, а друга там

Якщо тихо – не забувай про лихо

Якщо хтось щось вже зробив – значить це зробити можливо.

Якщо чоловік мовчить – керує жінка.

Якщо я знаю, що нічого не знаю, то я вже знаю, що щось знаю.

Ялова корова молока не дає.

Ями без дна не буває.

Я не кум королю.

Я ніколи нікому нічого, а якщо кому й що, то,,що кому до того?

Ярмо по шиї вибирають.

Яструб з великої висоти навіть мишу бачить.

Я від себе відтрутив, а ти з цим масти собі голову.

Я!.. Я! –  а “я” остання буква в алфавіті.

Ящірка хвіст лишить, але втече.

.Записано Василем Камінецьким.

Компютерне оформлення Івана Камінецького.