Опис давніх весілль
у Ясеневі Пільному

.     Записано від Федори Герик, Ганни Кущак , Ганни Кульбіцької, Миколи Абрамика., але набагато більше знає про це Ягна Абрамик, яка колись  організувала здійснення вистави , "Старовинне весілля в Ясеневі Пільному" на сцені сільського Народного дому".

.     З давніх-давен вінчання людей було і є своєрідним святом не тільки для пари, яка створює сімю, а й для родин молодих. Це веселощі. Мабуть тому ці веселощі і набули назву «Весілля»     Святкується весілля і в Ясеневі Пільному Це дійство не є якоюсь виставою з записаними ролями для акторів, але щось подібне у цих дійствах таки є… Це і пошиття вінків із барвінку. і деревця на святковому столі, і пісні, якими жінки супроводжують всі дійства на весіллі, і усталений здавна порядок проведення всіх дій: деревце, пошиття вінків, похід до шлюбу, та  за молодою.. Ці весільні дійства не дуже міняються з роками. Але, якщо порівняти теперішні весілля з тими, які відбувалися років п’ятдесять-шістлесять тому, то вже є велика різниця.
.      Коли хлопець і дівчина вирішують між собою, що одружаться, батьки хлопця з кимось із родини ідуть до батьків молодої домовлятися про весілля. У Ясеневі Пільному кажуть, що «Йдуть на слово». Звичай, щоб молодий посилав до молодої свататися старостів у селі, якщо і був, то в давні роки. Є оповідки, що старости заходили до хати  майбутньої нареченої, віталися і починали розповідати, як  то вони побачили в полі куничку, яка забігла до цієї хати. і що вони прийшли  сюди її відшукати. Потім говорили, що та куничка красна дівичка .Ще кажуть, що дівчина при цій розмові стояла і колупала пальцем комин, але чи у селі це проходило справді так,  ніхто тепер не стверджує. Тай про гарбуз, як символ відмови дівчини вийти заміж за жениха,старостам, у нас не  існує.
.     Колись робили заручини на яких зустрічалися батьки хлопця і дівчини і домовлялися  про посаг дівчини, та про те скільки поля родичі вділять для молодої пари. Домовлятися могли і за рік до того, коли мало відбутися весілля.. В дійсності виходить, що теперішнє «Йти на слово», ніби колишні заручини  При цьому, теперішньому, дійстві родичі домовляються про дату весілля, а також де молода пара має проживати.
.      Далі мова піде про саме весілля і про те, як воно відбувалося.
.      Після заручин, а пізніше після того як  “Йшли на слово” майбутня подружня пара йшла до церкви, щоб заявити про своє одруження і уточнити день у який має відбутися шлюб. Це має назву “Несуть на заповідь” (жартують, що колись несли ксьондзові чорну курку, яка нібито була ознакою того, що буде весілля)..Коли це було зроблено, то священик після церковних служб, три неділі підряд, оголошував про намір одруження,(читав заповіді) називаючи прізвища, імена наречених, та імена їхніх батьків. Вказував дату шлюбу і говорив про те, що якщо у когось є якісь претензії до тих хто має вінчатися, щоб зверталися до нього.

.      У перший вечір, який відноситься до проходження весілля,
товариші молодого приносили до хати свого товариша  деревце (молоденьку ялинку), а молода несла до нього барвінок для вінка, який символізує тривале кохання, часничок – щоб молоді були здоровими,позлітку і копійки – щоб були багатими, , калач – щоб були заможними,  голку і червоні нитки для пошиття вінка, та соломяне плетиво до того вінка. Все це несла  дружка, а тепер дружки.  До хати молодого наречена не заходила -заходили дружки, а вона ховалася десь поблизу, чи у хатах сусідів, чи десь у вуличціі і дружби молодого мусили її розшукати і привести  до хати молодого. Коли молоду приводили до хати, вона кланялася батькам молодого, подавала їм калач, який принесла її дружка і просила прийняти цей дар. Господарі дякували і засаджували її за весільний стіл де вже стояли колачі і деревце.
.      Після цього парубки несли таке саме деревце до молодої. З ними йшли й молодий з молодою.
.      У цей вечір збиралися до молодого і молодої по кілька хлопців та дівчат з родини та товаришів. Це був вечір учасниками якого була лише молодь. Хлопцям,які приносять деревця, господарі на вдяку подають  калач і пляшку горілки. Назва  дійств цього вечора  – «Деревце»

.     У другий вечір на весілля сходилися жінки без чоловіків, які несли у дар молодій в хустинах квасолі, зерно, а в пізніші часи цукор. У цей вечір для молодого і молодої «матки» (запрошені для цього заміжні молоді жінки з родини) шили вінки. Інші жінки приспівували їм. Назва цього вечора –«Вінок»
.     Само дійство пошиття вінків супроводжувалося приспівами жіночок і маток. При пошитті вінка соломяне плетиво обшивають листям барвінку і озолочували вже на голові молодої позліткою. Перед цим на вінок ззаду і з боків чіпляли багато квітчастих різнокольорових стончечок (стрічок).
.     У «Вінок» перед вечором грати на весіллі приходили музиканти. Коли темніло, вони грали кілька танців для парубків і дівчат, які приходили потанцювати. Це відбувалося не одночасно – у молодого грали поки не прийде молода, а в неї коли прийшов молодий. Молодий цього вечора запрошував хлопців-товаришів у бояри подаючи тим, кого запрошував, по шматочку калача, пізніше ще й по шматочку медівника, бо без такого запрошення хлопці у бояри не йшли.
.      У цей вечір молода приносить для молодого сорочку-вишиванку у якій він має йти до шлюбу.. У хаті молодого її засаджували за весільний стіл  на ” посаг” тобто на розстелений вверх вовною кожух з побажанням щоб багатства в молодят було стільки, скільки волосин у кожусі. Після пригощання молода танцювала танець легенької коломийки з татом, а другий з мамою.
.      Але, ще до цього, переважно після обіду, молодий і молода ходили по селі і запрошували родину і сусідів на весілля. Молодий ходив разом з дружбою, (трохи пізніше з двома). На голові у молодого мусила бути смушкова шапка на яку потім  увечері у “Вінок”  матки пришивали соломяний обшитий барвінком і позліткою віночок.. Ще він мав складену в кілька разів вздовж і приперезану широким полотняним тканим поясом шалянову квітчасту хустку. Міг ще мати різьблену тростину з китичками (напевно, щоб відганяти псів). . Тепер молодий не одягає на голову смушкову шапку з позолоченим віночком – йому і його дружбам чіпляють букети з довгими стрічками Тай просити людей на весілля молодий і молода тепер не ходять – гостей запрошують на весілля роздаючи за кілька днів до весілля паперові запрошення.
.      Молода ходила з одною, чи з двома дружками і жінки з родини давали їй в дарунок по повісмові конопляного прядива, щоб у невістках вона мала своє, бо в колишні часи прядиво було основним матеріалом для ниток з яких ткали полотно. А з полотна шили одежу, бо фабричні тканини люди не мали за що купувати. Повісма несла дружка.

Запрошували на весілля такими словами:

– Просили вас тато й мама і я прошу до вінка й на коровай!

(Слово “каравай” кажуть напевно тому, що в деяких місцевостях Галичини і в теперішній час існує обряд випікання весільного караваю, який супроводжується переспівами жіночок. Випікають каравай жінки у яких щаслива сімя.  Можливо, що колись такий каравай випікали і в нас).

Третій день мав назву «Шлюб». У цей день молоді йшли до шлюбу, а запрошені гості у той час, коли молоді поверталися з церкви, сходилися на весілля. Це відбувалося десь опівдні. Чоловік подавав татові  колач .(пізніше був час, що замість колача давали дві, а потім чотири куповані хлібини, та через те, що  після весілля залишалося багато невикористаного хліба,у теперішні часи   це відмінили) Після того як це відмінили, чоловіки подавали татові  пляшку самогону, (а пізніші роки куповану, державну горілку). Жінки з родини давали мамі курку, качку чи гуску, бо з птиці варилася і весільна юшка, і студенець. Гості парами (чоловік з жінкою) підходили до молодого, чи молодої і віталися. Молодий чи молода цілувалися із своїми гостями і подавали своїм весільним гостям рукою, яка була обв’язана хустиною шматочки калача і медівника. Сиділи молодий чи молода за столом, обіч деревця і трьох складених один на одного калачів. Обіч них сиділи: у молодого дружба, а в молодої дружка. Після здоровкання весільні гості кидали на таріль чи розписану черепяну миску гроші, а дружба чи дружка перевертали ті гроші в спідню миску, але робили це неспішно, так шоби було видно хто як повитав. Багато гостей вітали молодих ще й словесно, бажаючи їм гарного здоровя і щонайкращих гараздів. Першими вітали грішми і словами тато, мама, дід, баба, брати, сестри, потім близька родина  і  всі весільні гості. У теперішні часи чоловік подає татові горілку , а жінка підписаний конверт з грішми. Тато і мама зустрічають гостей у святково прибраній кімнаті, а молоді в цей час переважно їдуть в Заліщицький район подивитися на водоспад.
.     Музиканти тим часом грали танці і гості танцювали. Потім всі гості сідали за столи і вгощалися. Вже коли починало темніти, гості розходилися додому годувати худобу. Зробивши це, поверталися знову на весілля і всідалися за столи на вечерю. Після вечері жінки з родини обдаровували молоду, а в подальші роки і молодого дарами (подавали ковдри, простирадла чи ще щось шите із тканини).
.      Після вечері відбувалися танці. але лишень до тих пір поки від молодого не йшли забирати молоду. Щоб дізнатися чи гості молодої вже розійшлися, молодий посилав до молодої послів, Коли гості молодого йдуть забирати молоду, то це дійство має назву «Йти за молодою». У молодої цих сватових гостей пригощають. Цікаво, що весільні старости молодого у молодої  самі обслуговують тих , хто прийшов за молодою – їм відкриті двері до комори і  холодильників у господарстві  родичів молодої.
.      Тут відбувається і викуп молодим молодої від весільних братів. Якщо дівчину сватав сторонський парубок, то його на воротях зупиняли сільські парубки і він мусив викуповувати молоду і в них (ставив могорич).Скуповуються (викуповуються) дружбами  і дружки.
.      Привівши молоду гості молодого розходилися, бо  для них весілля закінчувалося, але в домі молодого ще була церемонія переводу молодої з дівоцтва у жінки, – з неї приспівуючи знімали вінок і завивали в перемітку (тепер у хустину)

.      На четвертий день до хати молодого приходили гості молодої . Цей день має назву «Пропій». В цей вечір гості молодої приносили їй дари. Дарували ковдри, простирадла, а давніше і клубки ниток. Вже у не так давні роки, молодий кликав до себе на пропій своїх гостей, а молода своїх, щоб гостям молодого не було образливо те, що для них пропою не було. Тай весілля почали проводитися вечорами, а не так, як колись вдень і ввечері. В теперішній час «пропій» не відбувається взагалі.

У весільній церемонії були, та й є тепер такі весільні посади:

Найголовніші це молодий і молода, яких називають: Князь і Княгиня

У Князя є:

.      Дружби – колись князь мав одного дружбу,, потім двох, а тепер багатьох з нежонатих хлопців, яких запрошують з родини. або з числа товаришів молодого. Дружби супроводжували Князя аж до тих пір поки він не приводив Княгиню до свого дому.
.       Бояри – запрошені на весілля парубки, товариші молодого які провадили його до шлюбу і йшли з іншими весільними гостями забирати Княгиню з дому і вести її до хати молодого. У теперішній час боярів нема.
.      Весільні старости – які провадять, з калачами та напоями і закускою в руках. весільну процесію до шлюбу і обслуговують гостей за столами. Кожному з них через плече повязують вишиваний рушник. Їхнім обов’язком ще є похід за молодою, куди вони ведуть весільних гостей. Ведуть вони звідти і молоду. Колись запрошували одного старосту, потім двох, а тепер може бути і до десяти..
.      Посли – їх посилають до молодої перед тим як її мають забирати з дому. В послах один жонатий чоловік і один парубок. Вони несуть із собою калач і горілку,  Калач  свідчить про їхню посольську місію від молодого, а горілка слугувала могоричем для того, щоб їх пропустили до хати.. Послів впускали до хати після вручення  калача. Їхній прихід свідчив про те, що гості молодого вже йдуть забирати молоду. Самі посли стараються пройти до хати у якій за столом сидить молода непомітно і всістися коло неї, але таке трапляється рідко, бо молоду охороняють весільні браття. Ще кажуть , що посли, а не старости несли колись деревце з дому молодого до молодої, коли йшли її забирати..У давні роки послам через плече повязували широкі ткані пояси.
.       Світивки – (це дівчата з близької родини, які уквітчують деревце, а потім супроводжують молодого весь час, аж поки молодий не викупить молоду у братів. Кажуть що колись світивки несли свічки, напевно ті свічки світили в церкві в час, коли священик проводив вінчання,
.      Матки – молоді одружені жінки з родини, (стараються брати тих жіночок у яких гарна сімя). Матки шиють для князя вінок, супроводжують його до шлюбу, приспівують і чаркуються з княгинею та молодою і сватами в час весільних гостин. Вони після вінчання молодих у церкві, посівають їх житом, пшеницею і прзкидають для дітлахів, які прийшли дивитися на шлюб, цукерки.

У Княгині є:

.      Дружки – дівчата з родини , або подруги молодої, які супроводжують її аж до тих пір поки молодий не викупить Княгиню віл братів.
.      Весільні батьки – чоловіки з родини, які з калачами супроводжують княгиню до шлюбу. Колись «батько» був один, а тепер може бути чотири і більше. Колись після вінчання весільний «батько» ішов до молодого і там мусив бути поки гості молодого не йшли за молодою. Свати його пригощали, цілувалися ним при чаркуванні, називали сватом, а жінки могли й підспівувати цим гостинам. Весільний батько гостився у молодого до приходу послів. У теперішній час до молодого йдуть два батьки, але вже не чекають поки прийдуть посли – увечері,після пригощання в сватів вони повертаються на весілля молодої і обслуговують весільних гостей так як старости у молодого.
.      Браття – (це хлопці з близької родини). Вони перебувають з молодою до тих пір поки молодий не викупить в них молоду. Браття вважаються охоронцями Княгині.
.       Матки – молоді жіночки з родини, обов’язки в яких такі самі, як і в маток молодого.

.       У теперішні часи весілля дещо змінилися. Вечори «Деревце» і «Вінок»стараються  обєднати в один. «Пропій» вже не роблять, а «До вінка» ходять жінки разом з чоловіками. Тай сама церемонія проведення весілля змінилася. Наприклад: після шлюбу молоді їдуть подивитися на водоспад. Колись їхали фотографуватися до Городенки, чи привозили фотографа в село і він фотографував обвінчаних молодят та їхні родини.. Тепер це непотрібно,  бо весілля записують на відеомагнітофони.
.      Ще входить у моду провадити весілля в ресторанах. Такі весілля тривають лише один вечір. Ці весілля дорого коштують, тож запрошують на них лише дуже близьких для родини людей. Але перед цим увечері весільні “матки” шиють вінок вдома і їм приспівують так як заведено приспівувати у “вінок”

Тепер на деяких весіллях появилися вже й тамади.

Як саме колись проходили весілля і про що співали описано нижче:

Деревце

.       Деревце до молодого приносять товариші по парубоцтві. Деревце це невисока ялинка, або соснова гілка, по висоті така, щоб коли її укріплять у калачі на столі, вона не пригиналась під стелею. До цього часу на святковому, весільному столі вже стоять три калачі один на одному і один збоку для деревця.

Йдучи по дорозі, хлопці, які несли деревця,  співали:

Дощик надкрапає, а сонечко сходить,
Івась до Марусі щовечора ходить.

“Марусю, Марусю, жаль ми за тобою
Не один я вечір простояв з тобою.

Не один я вечір, не одну годину
Пригортав до серця, як матір дитину!”

Коли деревце клали на стіл, приспівували:

Ой кладемо деревце, рядком з колачєми
Щоби наші молоді були богачєми.

За деревце тато й мама дають парубкам  колач.

Деревце дівчата вбирають у різнокольорові, паперові стончечки. У молодого це роблять незаміжні дівчата з родини і сусідські дівчата, у молодої подруги з дружками.

У цей вечір молода приносить до молодого барвінок, червоні нитки для пошиття вінка і соломяне плетиво для вінка Це несе дружка, яка несе і калач. До хати Княгиня не йде, а посилає дружку. Сама ж вона ховається в сусідів, або ще десь і дружби молодого мусять її знайти та завести до хати. Вже коли вона вносить калач, барвінок, плетиво, нитки для пошиву віночка. стончечки на деревце, то кланяється його родичам, подає їм все те, що принесла і промовляє:

Просили вас тато й мама на цей дар і на каравай!.

Родичі молодого дякують:

Дякуємо твоїм татові, мамі і тобі!

Після вгощання,наречені ідуть до дому молодої разом з парубками, які несуть деревце..

Коли молоді виходять, починають вбирати деревце.  Перші, найкращі квіти до деревця чіпляють тато і мама та дід і баба.

Вінок

Вже на другий вечір молоді заміжні жінки з родини, яких називають «матками» починають шити вінки молодому і молодій окремо у їхніх рідних домівках. Для віночка беруть соломяне плетиво, яке обшивають листям барвінку і пришивають монети і часничок, щоб молоді були здоровими, багатими і мали оберіг від зла, та обліплюють позліткою – ознакою багатства.

Але перед цим дівчата уквітчують різнокольоровими паперовими стрічками деревце, а також палатку де в тепрішні часи відбувається весілля..

Жінки їм приспівують:

Ми уже це деревце вбрали (2 р.)
Подивіться чи ми добре вдали?

А ви свої стончечки чіпляйте,
А нам усім горівочки давайте (2 р.)

Бо ми вбрали це деревце калачєми,
Щоби були молодята багачєми (2 р.)

Бо ми вбрали це деревце тай увили,
Щоби много літ молодята прожили (2 р.

Коли деревце уквітчане, співають:

Ой, таточку, серце, викупіть деревце
Не за доляр не за два, А за чарочку вина.
Ой, гоя –гоя –гоя. А за чарочку вина..
(співають 3 рази)

Ой,мамочко, серце, викупіть деревце
Не за доляр не за два, а за чарочку вина,
Ой, гоя-гоя-гоя, а за чарочку вина.
(співають 3 рази)
( це саме співають і для близької рідні – братам, сестрам).

Перед пошиттям віночка молодому (молодій) бажають:

Най нам Бог помагає в щасливу годину зачєти і щасливу годину кінчити. Най Бог помагає вам весілля спровадити із щастям і здоровям!

І починають співати::

Ой, сідай же, молоденький, на стілець
Тай розчеши головоньку під вінець.

Ой перший раз, молоденький, перший раз
Поклонися татові ще раз.

А другий раз, молоденький, другий раз,
Поклонися своїй мамі ще раз

Ой третій раз, молоденький, третій раз
Поклонися всій родині ще раз.

Щобись мав віночок до шлюбу
І привів нам невісточку любу.

У молодої співають так:.

Ввійди, ввійди, моя мамко, до хати,
Та зачинай свою доньку чесати.

Сілай, сідай, доню, на стілець.
Та й розчешу твою косу під вінець.

Ой перший раз, молоденька, перший раз,
Поклонися мамі ще раз.
( і далі, так само як у молодого).

Коли жінки (матки) сідають шити вінок співають:

Ой беріть, мамко, голку
Ще й ниточку з шовку
Щоби віночок зачинати
Для своєго дитяти
(співають по 3 рази для тата і мами)

Далі співають:

Під вікном черешенька (2 рази)
А в хаті молоденька.
Фусточку в руках носить,(2 рази)
Тай свого татка просить:
– Ой, просіть, татку, жіночок
Най шиють мені віночок
На мою головоньку
Під Божу корононьку.
– Ой, гаразд, доню, гаразд –
Буде віночок зараз!…
( Так само просять маму).

Потім жінки (матки) шиють вінок і співають:

Ой, у нас рученьки біленькії
І наші пальчики тоненькії
І не жаль нам дати
Віночок шити зачинати…
Розтягнем нитки на довгі й до стелі
Щоб молоді жили довго й були веселі.
Ой розтягнем ми ниточку до порога,
Би вберегти молоденьку (кого) від злого.

Ой з-за гори високої
Світять зорі ясненькі,
А з-за другої, а з-за другої
Йдуть три сестри рідненькі…
Ой, одна іде – барвінок несе
Барвіночок на віночок,
А друга іде – шовчечок несе,
Шовчечок на китички.
А трета іде, часничок несе
Часничок до китичок.

Дальше співають:

Ой солодка ябліночка
Солодко вродила,
Ще солодша дівчинонька
Попід ню ходила.

Та й ходила, та й ходила,
Та й яблука рвала,
Тоді свому миленькому
Тих яблук давала.

Шиймо , шиймо ми віночок,
Шиймо, вишиваймо,
Та ше нашій молоденькій(дому)
Щастя побажаймо.

Коли вінок вже готовий, жіночки співають:

Ой де си діли, де си поділи
Молоденького (кої) татко і мамка,
Що не приходять, що не приходять
Викупити віночок від жіночок?

Ані грошима, ані золотцем викупляти
Лишень щастячком і здоров’ячком
Здоровячком , доброю долечков .

Тай перший раз, молоденька, перший раз,
Уклонися своїй мамці хоть сто раз,
Довго твоя мамочка чекала,
Поки твого поклоночку діждала.

Потім молодий чи молода стають перед родичами на коліна і родичі їх благословляють;

– Віншуєм тя з хлібом і сіллю,
Щастям, здоровям,
Цим вінком і довгим віком!
Бись був(була) здоровий(ва), як вода
Веселий(ла), як весна,
Багатий(та), як осінь

(можуть ще додати)
Бись мав(ла) багато діточок
Як у небі зірочок.

Вбираючи молоду у вінок, жінки співають:

Ой. заплачеш, моя мамко,
Дрібними сльозами,
Як будеш йти за ворота
Моїми слідами.

Тай заплачеш, моя мамко,
Заплачеш раненько,
Як побачиш, що донечки
Вже нема близенько.

Тай заплачеш, моя мамко,
Ще й коло обіду,
Як побачиш – мене нема,
Як від тебе піду.

Після цього приспівують молодій:

Ой, чого ти молоденька, плачеш
Видно свого вже дівоцтва не бачиш.
Вже червоні по пліточки не завяжеш
І за дружку уже більше не підеш.

Потім співають таке:

Ой, на ставу, на ставочку
Гусята в рядочку
Як то файно для мамочки,
Як донька в віночку…

Як то файно для мамочки,
Що музики грають,
Як то файно як молоду
У вінок вбирають.

Готовий вінок з солом’яного плетива, обшитий барвінком укладають на голову Княгині і уквітчують той вінок різнокольоровими квітчастими стрічками, які чіпляють до вінка. Потім озолочують вінок позліткою. Коли озолочують позліткою, співають:

Ой куда ти,молоденька ходила,
Що так твоя головонька зацвила?

Ой нікуди не ходила лиш в сад
Там на мою головоньку весь цвіт спад.

Ой вузенька вуличка, вузенька
Ніхто нев не ходив лиш я молоденька

Ой гадка ми за миленьким .та й гадка –
Самий кусав, мені давав солодкого ябка.

Після цього молода цілує рідних: тата, маму, діда, бабу, цілується з сестрами, братами, бо має йти до молодого. З молодою до молодого ідуть дружки і її браття, які несуть весільну. вишиту сорочку для молодого у якій він має іти до шлюбу. Коли її випроваджують до молодого, музики грають марш, а жінки співають:

Ой, дай Боже в добрий час
Як у людей. так і в нас!
Ой, гоя – гоя – гоя, як улюдей так і в нас!

Аби наші вороги
Виздихали до ноги –
Ой гоя-гоя- гоя, виздихали до ноги!

У щасливу годину
Розвеселим родину,
Ой, гоя-гоя-гоя – розвеселим родину!…

Але перед цим музиканти грали кілька танців для молоді, яка прийшла подивитися на весілля.
Так само випроваджують з дому і молодого. Роблять це все так, щоб по дорозі молодий з молодою не зустрічалися, бо це нібито віщує негаразди потому. Бувало, що молода заставала молодого ще дома, але чекала щоб він вийшов із подвіря і тоді заходила..Молоду запрошували за стіл, всаджували на посаг, а після вгощання вона танцювала з татом , а потім мамою молодого  коломийку.

Тим часом молодий з дружбами теж пішов до оселі молодої. Музиканти грали йому зустрічний марш, так само робили і для молодої. Там відбувалися такі ж самі дійства, як у нього дома з молодою

Вже коли молода повернулася додому, молодий танцював з молодою 3 танці Потім молодому, нарізували шматочки калача та медівника і він ішов запрошувати хлопців у бояри, бо якраз тоді в молодої грали кілька танців для молоді. Запрошуючи хлопців у бояри, молодий цілувався з ними і подавав шматочки калача і медівника. Без такого запрошення у бояри ніхто з парубків не йшов.

Після приходу до нової рідні молодий чи молода запрошують:

«Просили вас тато й мама до вінка й на каравай!».

Потім молодого чи молоду, як уже згадувалося, всаджують за стіл на посаг за столом (кожух) і, коли вони чаркуються з татом, мамою близькою родиною жіночки співають:

Ой. летіла зозуленька – сіла на горбочку.
Прийшла до нас молоденька (кий) в золотім віночку.

Ой, летіла зозулечка сіла за горбами,
Прийшла до нас молоденька (кий) з своїми дружками (бами).

Росла, росла ябліночка і була гілляста
Ідеш до нас за зятика (невістку) то бис слухав (ла) тата.

Абис слухав (хлопцеві) бис питався, що маєш робити,
Аби тато не сварився з молоденьким зєтем.

Ой, за моїм городчиком потічок вузенький
Любим тебе наш зєтику, лиш бис був добренький.

Ой, ви мамко не журіться дуже не журіться
Коби ваша донька добра, я буду ще ліпшим.

Ой, кувала зозуленька у церкві за брамов
Тепер будеш моїм зятем, а я твоюв мамов.

Шлюб

У день шлюбу молоду одягають у весільне вбрання (колись одягали пошитий вінок і дозолочували його позліткою, а тепер одягають молоду у вельон). Роблячи це, приспівують:

Куди ти ся, молоденька, збираєш? – (2 рази)
Плетінку з пацьорок вбираєш?..(2 рази).

Куди ж ти ся, молоденька, збираєш? (2 рази)
На кого ня, молоденька, лишаєш? (2 рази).

Збираюся, мамко, до шлюбу (2 рази)
Більше я вам за послугу не буду (2 рази).

А для мами співали  таке:
Ой прийде та годинонька,
Прийде тота днина,
Що заплачеш, моя мамко6
“Де моя дитина?”
Ой заплачеш, моя мамко,
В неділеньку зранку,
Як не буде кому братись
За тачівку зранку.

( Примітка – (тачівка – качалка, якою викачували, нібито прасували, випрану білизну)

Ой заплачеш , моя мамко,
У першу суботу,
Як не будеш мати із ким
Іти на роботу.

Випроваджуючи з хати молодого і молоду матері оббризкують їх свяченою водою і обсівають квітами, житнім та пшеничним зерном, цукром, щоб їх обминало всяке зло і лихо, щоб у них було багатство.

До шлюбу молодого ведуть  старости з повязаними через плече вишиваними рушниками. Вони у цій весільній процесії йдуть першими і несуть пов’язані у хустинах калачі, та вгощання . За ними йшли бояри і співали. Бояри ішли водин, або два ряди шеренгами, поклавши руки на плечі товаришів і мали вигляд чогось  цілісно єдиного.За боярами музиканти, а потім вже й молодий із дружбою, та світивками (дівчатами з близької родини).

У молодої першими йшли весільні «батьки» (два чоловіки з родини) які теж несуть калачі. За ними музиканти, а потім вже молода з дружками і братями. Один із весільних батьків від шлюбу молоду вже додому не вів, а йшов з гостями молодого до його дому, де його запрошували за стіл і вгощали. Був він там, аж поки не повідомляли що в молодої готові приймати гостей молодого. Тепер до молодого йдуть два батьки, але не чекають там, а ввечері повертаються на своє весілля і обслуговують гостей.

Молодий і молода стараються іти до шлюбу різними дорогами, бо іти одною дорогою нібито погана прикмета

Хлопці-«бояри», які вели весільну процесію до шлюбу ішли своєрідною шеренгою заклавши руки  на плечі поза голови товаришів   співали таку пісню, але лише до половини, бо за нелюба та ще й у чужі краї дівчата виходять заміж не часто.

Ой, на горі жито, жито
На долині вода.
Не дай личко цілувати
Дівчино молода

Не дай личко цілувати,-
З розуму ся звести.
Не дай свою русу косу
Без вінця розплести..

Один братчик розплітає,
Другий ся питає:
«Ой, чого ж ти, наша сестро,
Такая сумная?»

«Пустіть мене, мої браття,
В вишневий садочок,
Най урву я ружу-квітку
Рожевий цвіточок.

Як урвала ружу-квітку
Кинула на воду –
Пливи, пливи ружо-квітко
Аж до мого роду.

Плила, плила ружа-квітка
На камені стала –
Вийшла мати води брати
Та й квітку пізнала.

«Чи ти, доню, там лежала?
Чи ти хорувала?
Чого твоя ружа-квітка
На воді зівяла?»

: А я, мамо, не лежала
І не хорувала,
Ой, на щось мене, мамо,
За нелюба дала?..

Я нелюба не любила
Й любити не буду
І з нелюбом в світі жити
Не буду, не буду»

Співали «бояри» і таку пісню:

Чорна хмари наступають,
Дрібні дощі йдуть,
А молоді жовняр-жовнярики
Мед горілку пють

Ой пють вони мед, горівку
Їдять ягідкики
Та й щось вони погля-поглядають
На чужі жінки.

Чужі жінки , як ягідки,
Як рожевиі цвіи,
А ти мені шабе-шабелино
Зав’язала світ.

Возму тебе шабелино
За кінець гострий
Тай кину тя шабе-шабелино
В Дунай глибокий.

Пливи, пливи шабелино
Вчися плавати
А я піду молод молод жовняр
Жінки шукати

А як то я молод жовняр
Жіночку знайду,
То я тебе шабе-шабелино
До боку вчеплю.

У церкві священик вінчає молодих. Там все відбувається однаково віками, а вже після церковного вінчання молоді виходять з церкви разом, а «матки» молодого і молодої посівають молодих зерном жита та пшениці і розкидають довкола молодих цукерки, які збирають діти, які прийшли дивитися на весільну процесію Молодий і молода розламують калач, нібито щоб знати хто в сімї буде старший. Старшим прирікали того, чи ту у кого опинилася більша половина того калача. Після цього молоді зі своїми супроводом  розходилися кожний по своїх домівках.

Вже, коли молодий чи молода приходить додому після шлюбу до рідної хати, староста чи весільниц батько виносять з хати деревце, і 3 рази проходять з ним перед хатою по колу. Ходили по колу і бояри. Тепер ходять молоді чоловіки, які вже є на весіллі, приспівуючи жартівливо:

Го чігор лобода в кого жінка молода (2 рази)
Чи в попа, чи в дяка, чи у мене мужика? (2 рази)
Кому жінка докучила най ї веде до точила і т. д.

Колись молодому співали ще таке:

Через греблю, через став
Чого хотів то дістав.
Ой гоя-гоя-гоя –
Чого хотів, то дістав.

А як дістав, то тримай
Тепер других не шукай
Ой гоя- гоя- гоя –
Тепер других не шукай..

Після цього молодий чи молода тричі вклоняються татові і мамі, які очікують на порозі хати. Батьки благословляють їх, тримаючи в руках калач і стопку з сіллю. Жінки співають:

Ой, лежить барвін, барвінковий цвіт,
А ми в церкві були, а ми в церкві були

І щось ми там виділи-і щось ми там виділи.

Віночки на престолі, віночки на престолі –
Молодим на голові, молодим на голові…

Після проходження по колу з деревцем по розстеленому рушничкові молодого, чи молоду заводять до хати. Молода чи молодий 3 рази цілує калач і після кожного цілунку стає на коліна і кланяється батькам.

Тоді молодого чи молоду запроваджували за стіл коло деревця, обіч нього (чи неї) сидів дружба, чи дружка і весільні гості підходили до стола вітати його (чи її) з одруженням, цілуючись з ним (чи нею) і кидали на тарілку гроші, які дружба чи дружка прикривала другою тарілкою, але робила це неспішно, так щоби родина бачила хто скільки кинув. Молодий чи молода обмотаною хустиною рукою подавала гостям шматочки медівника і цілувались з ними. Музики в цей час пригравали гостям. А жіночки приспівували весільні пісні. Жінки, у яких нема чоловіків старалися витали не першими, щоб не зашкодити парі, яка одружується.

У теперішні часи весільні гості підходять до батьків наречених і чоловік подає татові горілку, а жінка подає матері конверт з грішми і цілуються. Молодий і молода при цьому вже не присутні, бо виїжджають дивитися на водоспад і сфотографуватися там. Колись кликали фотографа додому і він фотографував молодиз з його і її родинами, а ще до того їхали фірами фотографуватися у Городенці.Тепер це вже не відбувається, бо весілля у молодого і молодої знімають на відео

А весільні гості всідалися за столи і пригощалися. Їм приспівували:

Просим їсти, просим пити,
Просим си вгощати,
Як на столі нема чогось,
Просим вибачати.

Пригощаючись весільні гості не забували й поспівати. Було й таке, що проходило своєрідне змагання між сидячими за різними столами. Змагалися хто кого переспіває, виконуючи різні пісні. Срівали багато пісень, серед яких були й такі: «В кінці греблі шумлять верби», «Горіла сосна палала», «Била мене мати», «Василю, Василю, я тобі не вірю», «Туман яром, туман долиною» та багато інших. А чоловіки, особливо старші за віком, полюбляють: «Стоїть гора високая», бо це ніби то про них. У недавні часи любили співати пісню про Коломию, «Червону руту», «Гуцулко Ксеню» та інші пісні. Старости, які слідкували за пригощанням гостей могли припрошувати до випивки такою піснею:

Хто родився в січні,- вставай наливай.
Пий до дна! Пий до дна! Ми долиєм ще вина, –
Многая літа! Многая літа!..

Хто родився в лютому, – вставай наливай.
Пий до дна! Пий до дна! Ми долиєм ще вина,-
Многая літа! Многая літа! Многая літа!
(І так продовжували, поки не проспівали всі місяці року).

У недавні часи музиканти виходили до сидячих за толами гостей і глали  та підспівували весільні пісні  Гості підхоплювали пісню і співали разом  з ними. Популярності набув і таки й переспів:

Де той вуйко Йосип, що горівку носить
Най він ся не тисне, бо вона йму скисне

Приспів: Гіркая, гіркая, гіркая вода
Най ся поцілує пара молода. (2 рази)

Ми не будем їсти, ми не будем пити,
Як князь не  покаже,чи  вміє любити.

Приспів: Гіркая, гіркая, гіркая вода
Най ся поцілує пара молода. (2 рази)

А як він княгиню буде цілувати,
Ми ті поцілунки будем рахувати.

Приспів: Гіркая, гіркая, гіркая вода
Най ся поцілує пара молода. (2 рази)

(В цей час кілька гостей голосно рахують поцілунки: «Раз!, «Два!», «Три!»…)

Ми не будем пити цю, що дали юшку,
Як не поцілує  старший дружба дружку.

Приспів: Гіркая, гіркая, гіркая вода
Най ся поцілує пара молода. (2 рази)

Та й нам кухарку приведуть старости,
Бо за її страви ми не маєм злости..

Приспів: Гіркая, гіркая, гіркая вода
Най ся поцілує пара молода. (2 рази)

Ой та ти старосто не цілуй кухарку,
Бо прийдеш додому, будеш мати сварку.

Приспів: Гіркая, гіркая, гіркая вода
Най ся поцілує пара молода. (2 рази)

Ми не будем питии і їсти так само,
Як до нас не вийлуть, і тато і мама.

Приспів: Приспів:Гіркая, гіркая, гіркая вода
Най ся поцілує пара молода. (2 рази)

Ми  будемо пити і їсти так само,
Як ся поцілують, і тато, і мама.

Приспів:Гіркая, гіркая, гіркая вода
Най ся поцілують тут тато і мама  (2 рази)

Кличте діда й бабу – будемо радіти.
Будемо співати вам «Многая літа!»

Співають «Многая літа!» татові, мамі, дідові , бабусі.

Ми вже будем їсти, ми вже будем питии,
Гостям всім бажаєм много літ прожити.

Приспів: «Многая літа!»

Примітка: У цьому переспіві співають не тільки такі куплети, – співають різні, навіть сороміцькі.

Після пригощання гості виходять з-з столів танцювати, але перед цим бояри співали:

Ми за столом погостились
Бо були прошені
Тепер встаньмо, поклонімся,
За шапки берімся.

Погостились тай дякуєм
За  добрую страву
Господарю й господарці
ІРодині й кухарці.

Проспівавши кланялися татові і мамі і виходили  танцювати.

Танцювали вальси, польку, танго, падиспань, аркан, краков’як, коломийки. Притому коломийки були прості, тобто швидкі, які ще називали гуцулкою і богацькі – трохи повільніші. Був ще й особливий танець чоловіків, який має назву «Каперуша». У цьому танці один чоловік був ведучим. Він мав у руках широкий пасок і вів у танець чоловіків по колу. Танцюючі чоловіки мали робити те все, що робив ведучий. А той міг навіть роздягати себе майже до голого тіла. Хто не встигав, чи не хотів робити те все, то він відчував на собі пасок ведучого.

Під час танцювання танцю «Коломийка» чоловіки приспівували жартівливі коломийки.  Ось кілька з тих:

Ой, легонька коломийка
Легонька, легонька.
Через тую коломийку
Болит головонька.

Як зачую коломийку
Зачую, зачую
Зразу мене серце болит,
Що я не танцую.

Коломия, Коломия,
Коломия місто
В Коломиї такі дівки,
Як пшеничне тісто.

А я собі дримбу куплю
Хоть бим була боса,
Най ми дримба задримбає
Коло мого носа.

Чи я тобі не казала
Андрію, Андрію
Не пий воду студененьку
Я тобі загрію.

Ой Василю сиди в биллю
Сорочку ти сшию
Василь сидів, увесь знидів –
Сорочки не видів!.

Ой, Штефане, білий пане
Біле личко твоя.
Біле твоя, біле моя –
Однакі ми вбоя.

Всі питають за Микитов
Де Микита дівся,
А Микита коло печи
Попелом заївси\

Ой, в Марії файні очи
В Марії . в Марії.
А я також файнмй хлопець
Вд кавпалерії

Василихо, буде лихо
Буде василь бити,
Бо не хоче Василиха
Василя любити.

Ой ішов я до Єлени,
Тай стрілєли в мене
Схоавси я за явора,
За листя зелене.

Чи я тобі не казала
Чи не говорила
Ой не лягай коло мене,
Бо буде Гаврило

А ти мене не послухав
Коло мене вклався,
То тепер ся не допитуй
Де Гаврило вєявси.

Ти Никола,я Никола
Оба ми Николи,
Тебе били коло церкви
Мене коло школи.

Тебе били коло церкви
За мід, за горівку.
Мене били коло школи
За богацку дівку.

(Співали коломийок багато і навіть таких, які записувати тут стидно).
Музиканти любили і колись  підспівувати до гри танців. Серед тих пісеньок можна почути й таку:

Ой болить мя головонька
Та й межи плечима,
Треба мені дохторика
З чорними очима.

Ой не того дохторика,
Що він дохторує.
А того дохторика,
Що файно цілує.

Ой болить мя головонька
Від самого чола.
Не була я із миленьким
Ні нині, ні вчора.

Не була я із миленьким
Ні вчора, ні нині,
Ой як більше з ним не буду,
То буде по мені.

У минулі роки весільні гості, які приходили  на весілля вдень, коли починало смеркати ішли додому годувати худобу, після чого поверталися на весільну вечерю. Тоді любили приспівувати таке:

Ой добраніч, тай добраніч
Компанія мила
Дома наша худобонькаа
Не їла й не пила.

Корівонька вже рикає –
На їду чекає,
Мусить іти той додому,
Хто худібку має.

Ой добраніч, тай добраніч,
Люди, ви то вчуйте,
Котрі газди йдіт додому,
Бакяри ночуйте.

За молодою

Пізнім вечором, а деколи й перед ранком, гості молодого з музиками йшли забирати з рідного дому молоду. Це дійство називається йти «За молодою» Попереду йдуть старости і несуть деревце молодого. Йдучи, співали:

Ой. за мною, боярчики,
За мною, за мною,
Тай за мною, боярчики,
Йдем за молодою.
Гой гоя-гоя-гоя
Тай за мною, боярчики,
Та й за молодою.

Тепер це роблять без присутності боярів, бо їх на теперішніх весіллях не існує. Запрошені хлопці і дівчата є звичайними гостями.

А для молодого співали:

Ой добрая годинонька настала
По невістку мати сина послала.

Ой запрягли штири коні в оден віз,
Щоби син нам невісточку привіз.

А як зайде невісточка до хати.
То ми її за дитину будем мати.

Перед тим хто йшов за молодою йдуть «посли» молодого, які старалися непомітно вскочити за весільний стіл за яким в оточенні весільних братів сиділа молода з дружками. Якщо це вдавалося, то це було легким здобутком послів – вони не давали могорич за вхід, хоч на весіллю стає всього і без могоричів.. Але переважно послів до хати нібито не пускали, стоячи на сінешньому порозі і вони з боярами мусили нібито силою, або обіцянками проходити до хати. Все икінчалося тим, що посли дарували охоронцям молодої калач та горілку .І їх впускали до хати.  А молодий вже без спротиву заходив до хати молодої.. Вже в хаті молодий колись викуповував собі жінку у її братів даруючи їм за неї кишенькові ножики, а тепер гроші. Але перед цим  молода схиляла голову на стіл, а бояри з молодим і старостами тричі обходячи той стіл  і старалися вщипнути молоду, від чого її захищалм дружки і брати

Молодому і боярам приспівували:

Ой хто хоче пити, пити
Най гроші фондує,
А хто хоче жінку мати
Най ї викупує.

Тоді молодий торгується з братами, кидаючи їм копійки, або дрібні гроші, аж поки не дасть братам гарний викуп.

Потім жіночки приспівували:

Ой там з-за гори, з-за високої гори сказали,
Щоб їм музики для молодої заграли,
Бо як схотів молодий наш женитись
Мусить молодій вже  низенько вклонитись.

Коли молодий вклоняється, тато молодої бере з нього шапку і кладе на голову молодої.

Колись у давні часи молодій співали:

Ой заплачеш,молоденька,
Тай з понеділочка,
Коли вчуєш, що на тобі
Нема вже віночка,

Тай заплачеш, молоденька
Другий раз в вівторок,
Як свекруха тобі завдасть
Зразу робіт сорок.

Тай заплачеш, молоденька
Третий раз в середу,
Як відчуєш, що в свекрухи
Житимеш не з медом.

Тай заплачеш, молоденька,
У четвер вже зранку,
Як почуєш, що свекруха
Кричить безустанку.

Тай заплачеш, молоденька,
Також у п’ятницю,
Як той, хто тебе прривів туди
Ударить по лицю.

Тай заплачеш, молоденька,
Ще раз у суботу,
Як тебе пішлють у поле
Саму на роботу.

А в неділю прийдеш з церкви
Тай попоїж смашно,
І подумай, що тоте  все
Для тебе не страшно.

(Тепер таке не співають, щоб не образити  сватів, бо життя змінилося на краще).

Після того як Князь викупив Княгиню у її братів, функції світилок і братів закінчувалися і вони йшли додому. Гості молодого сідали за стіл гоститися іі Їм співали:

Ой файного зятя маєм
Файного, файного,
Тепер ми ся придивили.
Що нема такого.

Ой зерната пшениченька,
Зерната, зерната.
Тай файного зятя маєм,
Бо файного тата.

Ой висока пшениченька,
Тішить колоскам,
Тай файного зятя маєм,
Бо файної мами.

Погостившись йшли додому забираючи з собою молоду. А старости міняли своє деревце на деревце молодої і вели молоду на своє весілля ..Своє деревце викидали геть.

Перед цим, коли гості молодого всідалися за стіл то жіночки приспівували чаркування між сватами приблизно так:

Ой ми любим свого свата
І сватові діти,
Та ще й любим в свого свата
За столом сидіти.

Ой ми любим свого свата
І його родину.
Бог поміг нам, що зєднав нас
У добру годину.

Пийте, свату, горівочку,
Пийте наливайте,
А хто не пя, а хто не пя,
Тому не давайте.

Такі самі слова в підспівуванні можна будо почути і тоді коли гості молодої на пропою чаркувалися із сватами у їхній хаті.

Жіночки для молодої співали таке:

Ой ми суда завітали
За тов дівчиночков,
Котра сидит за столиком
В золотім віночку.

Сидит вона за столиком
І ручку подала.
Вже на свого миленького
Фусточку поклала.

Я вже тепер не мамина
І вже не татова,
Я належу вже тотому,
Шо фустка шовкова!

Я належу вже тотому,
Шо букет тай ружі.
Подивіться, люди добрі,
Йкого маю мужі.

Ой у мою криниченьку
Нападало листі.
Подивіться, люди добрі,
Які ми паристі.

Ой падають густі дощі
З високого неба.
Ми би сюда не ходили
Якби нам не треба

Ой ми суда завітали
Молоду забрати
Щоби наш молоденький
Мііг вже жінку мати.

А для мами співали:

Ой даєш ні, моя мамко,
Межи чужі люди,
То чого си не спитаєш
Як там мені буде?

Тай чого си не спитаєш
Як там мені буде –
Чи там мене молоденьку
Пустять межи люди.

Чи пустять ні на музики,
Що бим погуляла,
Чи запрут ні в свої хаті,
Щоби й вас не знала?

Коли молоду забирали співали:

Ой сядай, сядай, коханнє моя,
Вже ти не поможе плакані твоя
Штири коні у повозі – плакані ти не поможе,
Бо ти вже моя, бо ти вже моя!..

Ніби від імені молодої жінки співають:

Як я можу, милий, з тобов сідала?..
Як я можу, милий, з тобов сідала?.
.Як я свому татку не дякувала…

Ой. дякую я вам мої, татку,
Що гримали хлопці в хатку –
Тепер не будуть!… Тепер не будуть!.

, Ой сядай, сядай  коханнє моя,
Вже ти не поможе плакані твоя
Штири коні у повозі – плакані ти не поможе,
Бо ти вже моя, бо ти вже моя!..

Як я можу, милий, з тобов сідала?..
Як я можу, милий, з тобов сідала?.
Як я своїй мамці не дякувала

Ой  дякую я вам, мамко,
Що булили мене зранку –
Вже не будете, вже не будете!.

Дякую вам, моя мамко
Що чесали косу гладко –
Вже не будете, вже не будете

І далі співають «Ой сядай, сядай», а молода прощається братами, сестрами, подвірям:

Як я можу, милий з тобов сідала
Як я браттям й сестрам не дякувала,

Дякую вам, моя мамко,
Що чесали косу гладко –
Вже не будете, вже не будете…

Як я можу, милий з тобов сідала?
Як я браттям й сестрам не дякувала

Дякую вам рідні, браті,
Що були в нас хлопці в хаті –
Тепер не будуть, тепер не будуть…

Дякую я вам, мої сестри,
Що ходили м у колядстві
Тепер не будем, тепер не будем…

Дякую вам я пороги
Тут ходили мої ноги –
Тепер не будут, тепер не будут.

Дякую тобі криничко,
Де вмивала біле личко.
Тепер не буду, тепер не буду

Коли вели молоду, співали:

Ой із гречки пироги,
А з курудзів каші,
Дєкуєм світому Богу-
Вже молода наші.
Гей, ух – ух – ух! вже молода наші

Ніби від імкеі молодої співали:

Ой ведуть ні, моя мамко,
Ведут ні, ведут ні,
Відчуває моє серце,
Що бити будут ні.

А для молодої співали таке:

Ой ведем ті, молоденька,
Ведем  ті, ведем ті.
І що вмієш ти робити/
Питати будем ті.
У-ух, у-ух, у-ух,у-ух! –
Питати будем ті.

І від нас ти, молоденька,
Дурно утікаєш,
Бо ти жити межи нами
Відтепер вже маєш.
У-ух, у-ух, у-ух, у-ух! –
Відтепер вже маєш.

А як тобі буде сумно,
Не кажи нікому,
Бо тобі треба звикати
До другого дому.
У-ух, у-ух, у-ух, у-ух! –
До другого дому.

Коли привели молоду, на подвірї співали:

Ой, прийшла я до свекрухи,
Хотіла бим сісти.
А вона вже наказує,
Бим варила їсти.
Гей, гоя – гоя-гоя
Щоб варила їсти
.
А я цего ся не бою-
Їсти вже варила,
Шити прясти і варити
Мене мама вчила.
Гей, гоя-гоя-гоя
Мама мене вчила.

А щоб мене не ганьбила,
Хочу догодити,
Бо я маю з її сином
Своє життя жити
Гей, гоя-гоя- гоя
Своя житя жити..

Ще коли молоду вели до молодого під охороною дружбів, вона старалася від них втекти, щоб заховатися у котрійсь із хат чи десь інакше і ті мусили її розшукувати.

Тим часом весільні старости один ніс деревце молодої, а другий мав у руках горілку і вгощав всіх, кого зустріли на дорозі.

У давніші часи з цією процесією ішли ще й перебери,- це коли чоловік перебирався на жінку, а жінка на чоловіка і витворювали різні комічні дійства, як поміж собою, так і з зустрічними людьми. Могли цілуватися і вимазувати сажею обличчя зустрічних людей, хапати до танцю чи творити ще щось кумедне, а музики їм про цьому пригравали..

Привівши молоду до нового для неї житла, вже в хаті, знімали з неї вінок і повязували її голову переміткою по-молодицьки ( тепер хустиною). Молоду всаджували посеред хати на крісло і нібито насмішкувалися з неї: підкидали на долівку сміття, або непомітно лили під неї воду, давали їй ляльку нібито дитину чи придумували ще щось смішне і випитували чи часом те все не витворює молода – не підмітає в хаті, має дитину і т. д..

А вже коли вінок знімають невістка танцює з свекрухою, а потім із свекром. По тому танцюють коломийку тато з мамою, а молодий з молодою і обєднуються в танці всі четверо (йдуть купки). При цьому жіночки їм приспівували:

Ой червоний бурячок,
А зелена гичка \
Вчора була дівчинонька –
Ниньки молодичка.
Гей, гоя-гоя-гоя –
Ниньки молодичка.
Ой, зацвіли сині квіти
В зеленім барвінку
Молодий ся дуже тішить,
Що вже має жінку.
Гей, гоя-гоя- гоя –
Що вже має жінку.\

А молодому приспівували:

Через греблю, через став,
Когось хотів , то дістав,
А як дістав, то тримай –
Других собі не шукай!

Ще для молодої жінки приспівували:

Ой не тяжко нам зробити
З тіста паланицю,
Тай не тяжко щоб зробилась
З дівки молодиця.

Дуже тяжко щоб зробити
З берези сопівку,
Але ніхто вже не зробить
З молодиці дівку.

Ниньки ми ще гоя-гоя,
Завтра до роботи
Завтра будеш жалітися:
«Голівонько, моя».

У теперішні часи люблять підспівування у той час коли молодий з молодою заходять до гостей. Жіночки співають їм таке:

Ми не будем їли, ми не будем пили
Поки молоді нас не розвеселили.
Гірка, гірка, гіркая вода –
Най ся поцілює пара молода!
( тепер ще й рахують тривалість поцілунку вимовляючи вголос числа: раз, два,.. десять і т. д.).

Не забувають і про дружбів і дружок, приспівують їм:

Ми не будем їсти, ми не будем пити
Мусять дружба й дружка нас розвеселити.
Гірко, гірко, гіркая вода –
Та най поцілує старший дружба дружку.

Так само приспівують й іншим дружбам і дружкам.

Після цього весілля для гостей молодого закінчувалося, а для гостей молодої був ще «Пропій» на який вони йшли до оселі молодого.

Пропій

На пропій старалися йти гості моллодої всі разом. Коли вони всі зійшлися до  хат молодої господарі пригощали їх шматочками калача і медівника та печеної курки. А вже  у свата їх засаджували за столи так щоб ближча родина силіла за головним весільним столом посередині.  Родина молодого чаркується із сватами, які сидять за столом, починаючи з того, що сват пє до свата, а той до свази і далі родина молодого підходить до стола і чаркуються з новою родиною молодого, слідкуючи при цьому, щоб не принизити близьку рідню, тобто не напитися до дальших родичів.сваха У свата на пропою гостей обслуговували старости молодого, та й гості були їхніми з весілля молодого. Виходило так, що за столами свати з обох весілль старались з поцілунками почаркуватися. При чаркуванні підспівували  такі співаночки:

Ой, у свата файна хата
Ще й файні одвірки,
Ми прийшли до тебе, свату,
Бо хочем горівки.

Ой у свата файна хата,
Ще й файні пороги.
Ми у свата вже у хаті –
Не серед дороги.

Ой. ти, свату дорогенький
Не дивись на хмару,
Бо ми прийшли потішитись
За молоду пару.

При вході співали й так:

Добрий вечів, сваточку наш
Ми прийшли у гості до вас,

Бо нашеє пташенятко
Залетіло до вас.

Або нам те пташенятко вертайте,
Або нас за гості приймайте.

Могли співати й таке:

Ой, свату, свату, добра горівка
Будем ї пити до понеділка.

А з понеділка, аж до вівторка,
Ой свату, свату. добра горівка.

Ой, ми любим свого свата й сватові діти,
Та й ми любим в свого свата за столом сидіти.

Ой сват файний, тай сват файний,
А сваха ще краща,
Вона ходить коло гостей,
Як та зоря ясна.

За столом  зятя прихвалює  родина молодої:

Ой файного зятя маєм
Файного, файного
Очи нам си придивили,
Що нема такого.

Ой файного зятя маєм –
Нема що казати,
Тай файного зятя маєм,
Бо файного тата.

Ой файного зятя маєм,
Він вже межи нами.
Тай фвйного зятя маєм,
Бо файної мами.

(Це пілспівування тепер, коли нема “Пропоїв”, приспівують у  тоді коли молодий має забирвти молоду).

Коли виходили з-за стола,  гості співали нібито від матері молодої:

Ой я ниньки, моя доню,
Була на пропою.
Пропилам я з сватами
Тут донечку свою
Ой, у свата файна хата,
Під хатов береза,
А я сюда прийшла п’яна,
Відси йду твереза.
Тай не того я твереза,
Що нема горівки,
Але того, що у мене
Не буде вже дівки.

Могли в кінці співати й таке:

Ой поцілуй, молоденька,
Свого тата в ногу,
Що він тебе випровадив
На добру дорогу.

Тай поцілуй, молоденька,
Свою мамку в руку,
Яка тобі дома дала
Добреньку науку.

Ой ми ішли тай до свата
То снігом, то ледом.
Ой ми знали, шо є в свата
Горівочка з медом (2 р.)

Зарізали когутика,
Зарізали каню,
Ой у нас вже по весіллю,
Тай по відриганю.

У теперішні часи виконують сучасні пісні. За столом родини молодих виспівують: :

Зеленеє жито, зелене,-
Хорошії гості у мене.

Зеленеє жито, за селом –
Хорошії гості за столом

Зеленеє жито при межі –
Хорошії гості для душі.

Хорошеє жито, ще й овес –
Тут зібрався рід наш увесь.

При відході з пропою хати, свати-гості іноді співають і прощально – величальну:

Скільки б не співали,
А кінчати час,
Кращі побажання
Ви прийміть від нас.

Приспів:
І в Вас, і в нас |
Хай буде гаразд! |
Що б Ви, і ми |
Щасливі були! | (2)

Хай біда і горе
Обмина ваш дім,
Доброго здоров’я
Зичим Вам усім!

Приспів.
Хай про Вас ми чуєм
Лиш хороші вісті:
Щоб б в Вас троє було
Діточок в колисці!

Приспів.
А ще вам бажаєм –
Вічно молодіти,
Всім вам до сто років
З внуками дожити!

Приспів.

Після цього свати цілуються і у них вже по весіллю.

Щодо весільних пісень, то їх було дуже багато, але їх ніхто не записував. А скільки їх співають на весіллях, як колись, так і тепер, залежить від співучості родин, які справляють весілля. На теперішніх весіллях співаються сучасні співанки, та й кожний танець супроводжується співом музикантів.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *