.      Останній день 2017 року став великим святом для жителів Ясенева Пільного,  бо саме  цієї днини  освячений побудований у селі Божий храм. Освячення святині провів владика Галицької єпархії Української Автокефальної Православної церкви Його Високопреосвященство кир Андрій . Були і запрошені на це торжество священики. Бажаючих бути учасниками цього святкування було так багато,  що не всі вони могли вміститися у приміщенні церкви, хоч по площі вона досить простора – декому довелося вислухувати слова молитовної відправи надворі. Побачити  велич освячення Божого храму прибуло багато людей із сусідніх сіл та міста.  Були люди і з далеких місцевостей.Перед освяченням і після цього дійства приємно було слухати привітальні, святкові пісні дітей-школярів села, про яких Владика сказав, хоч і давно відомий, але  вічно приємний вислів, що “Діти наше майбутнє!” Після похвали  дітей Владика обдарував їх подарунками, які “приберіг святий Миколай”
.     Зовнішній Вигляд церкви, побудованої за проектом нашого земляка, уродженця села Чернятин, архітектора Миколи Шевчука досить гарний – у Фейсбуці Веслав Бобовскі , поляк, який гостював у нащому селі, похвалив, що наша церква чимсь подібна до  Лаври у Ватікані.

Результат пошуку зображень за запитом "ясенів пільний"

Нова церква  в зимову пору

.     Ця церква напевно, вже шоста по рахунку в селі.,
.     Про першу  церковку є згадка в архівах, що вона була побудована у 1472 році. Чи це була церковка, чи капличка невідомо. Вона і друга по рахунку церква, були знищені навалами ординців. Про те, що вони були  можна судити по залишках цвинтарів, які  люди знаходили на своїх городах, бо в давнину цвинтарі розміщували біля церков чи капличок.
.     Третя церква розміщувалася неподалік старого цвинтаря (там тепер город Олени Візінської).
.     Четверту  церкву парафіяни побудували вже в центрі села. Вона була більшою від попередньої і мала свою власну історію, бо в кінці будівництва могла згоріти. Тоді  пожежею була знищена західна частина села. Люди рятували церкву поливаючи її водою,прикриваючи мокрими веренями. Молилися до Бога, до Архангела Михаїла, бо це відбувалося  19 вересня,саме в день Чуда Арангела Михаїла. І Господь почув  їхню молитву- вітер повернув у іншу сторону і церква залишилася неушкодженою.Саме тому церкві дали імя Чуда Архістратига Михаїла.
.    Але, як уже було згадано, у 2005 році вогонь таки забрав ту намолену десятиріччями  святиню
.    У тому ж таки 2005 році була побудована тимчасова церковка, яку можна рахувати пятою по рахунку.
.     У 2006 році почалося будівництво нової, вже з цегляними стінами церкви, яке закінчилося у 2017 році.
.     Отже цей, побудований з Божою допомогою, Храм являється шостим  у селі.
.      Всі ці роки,через нестабільність валюти і постійне подорожчання будматеріалів, були не дуже сприятливими для будівництва,  але  будівництво Храму таки велося. Силами парафіяльної громади були викопані рови під фундамент і під керівництвом досвідченого  будівельника Івана Білецького був влаштований фундамент, розпочалося зведення стін. Мурувати стіни довірили Степанові Бащукові, Миколі Цьомпелі і його синові Миколі. Для допомоги мулярам люди села, по черзі, повулично, допомагали   підсобною силою, що набагато здешевило вартість будівництва, та й муляри були нашими, сільськими – для них   шукати квартири для нічлігу не було потреби.  Довершували муровку наймані, не ясенівські муляри.
.     Потім було влаштування покрівлі, встановлення куполів, штукатурка стін, облаштування підлоги і обмостки довкруг церкви і ще безліч будівельних і повязаних з будівництвом робіт.
.     .Зовнішні стіни довкруг центрального купола: штукатурила теж ясенівська  бригада. Там працювали: Баранецька Світлана, Мазуркевич Іван,  Мандрик Іван, Михайлик Ганна, Никифорук Степан, Семака Іван, Сливчук Іван, Сливчук Ірина, Струтинська Ганна, Прокопяк Роман, Цьомпела Микола, Яремчук Андрій. (список взятий з відомості про оплату за роботу  в церкві).
.     Безоплатно штукатурили частину поверхні зовнішніх стін Ганна Гудз, Марія Василенюк,Петро Василенюк,Ірина Колодницька, Марія Михайлик, Ганна Чупрун, Федора Щербанюк, Марія Чупрун.
.      Завершували штукатурку і покраску зовнішніх стін Миколи:  Абрамик, Вінтоник, Гнипюк і Віктор Вінтоник .
.      Ще слід відмітити і те, що якісно поштукатурили внутрішні стіни Ганна Тутак і Анатолій Воробій, яким допомагав Степан Ниеифорук.
.      Турботливо відносятся до своїх обовязків і вкладають свою лепту у будівництво дяк Дмитро Коміренко, який, перейнявши в свого діда професію столяра, зробив чимало добрих справ для будівництва, стараються  і  теперішні церковні сестри Ганна Візінська, Марія Щербанюк,.
.    Не новина, що на  будівництво Храму потрібні великі кошти . Тож за ці роки  в селі вже звикли до того, що учасниці церковного сестринства ходять до кожної хати збирати кошти на будівництво.  Цьому парафіяни не противилися, бо жити без власної церкви селу не пасує. Кожна хата старалася і старається  віддати свою  посильну пожертву для будівництва.
.      Крім парафіян села  свої кошти і посильну допомогу в будівництві надавали і люди, які не являться жителями села.

Жертводавці будівництва нової церкви

.
.          Жертводавцями є – почесний директор Ямницького цементно-шиферного заводу, депутат Верховної Ради України Микола Круць, який пожертвував на будівництво тимчасової церкви шифер і шиферну плиту, а на будівництво нової церкви – цемент. Крім цього, пан Микола посприяв у тому, щоб був виділений потужний кран для встановлення центрального куполу  церкви, який був виготовлений і покритий бляхою на землі. Певну кількість деревоматеріалів на будівництво пожертвував Гринявський держлісгосп,  директором якого працює Роман Стефанюк. Жертводавцями являються: Василь Спасюк – приватний підприємець із Снятина,, який доставляв на будівництво церкви гравій і пісок, а також вів технагляд за будівництвом церкви. Жертвували на церкву подружжя підприємців Василь та Ірина Савоцькі з Городенки, уродженець сусіднього села, тодішній депутат обласної ради Василь Матійчик, Володимир Слободян з Івано-Франківська, підприємці та керівники організацій села та району: Степан Чижевський, Василь Боднарчук, Марта Боднарчук, Марко Григорів, Василь Симчич, Петро Струк, Микола Візінський, Василь Келець, Степан Олексюк, Степан Солинський, Микола Солинський, Микола Василинюк, Степан Пациківський з Криму, подружжя Василь та Марія Гудзи, подружжя Микола та Ольга Шавронські, родина Пантелюків, на частину золотистої і синьої бляхи якою покриті  куполи нової церкви, пожертвував кошти уродженець села Стрільче Тарас Дідич.кілька разів офірувала на будівництво і  старенька жінка на ім’я Ольга, зі Стецеви. Це ще далеко не всі підприємці, господарники і просто віруючі люди, які суттєво допомагають у будівництві. Якщо складати списки, то частина з них  є такою:
.           Безкоштовно перевозили будівельні матеріали шофери Степан та Василь Гудзіки, Василь та Іван Чижевські.
.           Невдовзі після пожежі сім’я Миколи і Ганни Абрамиків із зятями Богданом Олексюком і Миколою Шавронським, доньками Марією й Ольгою та внуком Тарасом пожертвувала до церкви нове Євангеліє і ківот. Ця родина пожертвували також один із хрестів на куполах церкви.
.          Кошти на Хрести, що на  куполах,  нової церкви пожертвували:
.          на великий – депутат обласної ради Василь Матійчик,
.          на менші – депутат районної ради Степан Чижевський, родина Никифоруків та парафіяльна громада села.
.          Кошти на будівництво церкви офірував і Гдичинський Богдан Петрович, який балотувався у депутати Верховної ради України.
.          2009 року образ Почаївської Божої Матері, замість знищеної вогнем, офірувала Марія Миколаївна Михайлик.
.         Дороговартісний вершок на криницю біля церкви від ТзОВ “УкрІндик” офірувала у 2017 році Настя Колодницька.
.         У 2016 році великі кошти на будівництво церкви офірував  меценат Ігор  з Києва.
.         Ковані металічні вироби для прикраси входу до церкви пожертвував Степан Олексюк з родиною.
.         Перед освяченням церкви була велика кількість грошових і иатеріальних  пожертв.  Опишу кілька з них.

  Пожертвували:

.                               Панікадила (світильники):
Центральне
.    Сімя Мандрика Миколи із родинами своїх дітей.
Менші за розміром –
.    Олексюк Богдан і Шавронський Микола із сімями – 2 штуки.
.    Солинська Ганна із сімями синів Миколи та Івана – 2 штуки
На основу  іконостасу
кошти пожертвувала Сільська рада.
Престол
пожертвував  Ігор з Києва
.                                       Образи (ікони)
.    Чупрун Григорій і родина,
.    Олексюк Софія і родина,
.    Шевчук Настя з родиною,
.    Попадопало Василь і Петрівський Михайло з родинами,
.    Чижевська Ганна Миколавна  з роодиною,
.    Чижевська Ганна Іванівна з родиною,
.    Михайло Чупрун із синами Іваном і Богданом,
.    Мандрик Степан з родиною,
.    Саповська Ганна з родиною.
.     Запричастний хрест та  ще деякі антрибути для богослужіннь офірував
.        Михайло Михайлович Шкварок.

.     Якщо перерарауавати скільки хто пожертвував коштів саме в ці часи  то це б зайняло  багато часу і паперу, але Бог бачить хто і як відноситься до цього будівництва. Та й будівництво ще далеке до завершення- пожертв треба буде ще багато. Але радість парафіян велика, бо святкування Різдво Ісуса Христа, Сина Божого у 2018 році відбулося вже у новому Храмі .
.      Освячення Храму  для села велика і радіснв подія. бо в це вкладена праця і великі кошти людей. Всі  ці кошти і матеріали  люди жертвували не тому, що не мали куди їх діти, а тому що всі розуміють, що без церкви село, як не село. Та й пожертви не ясенівських людей відбуваються не просто так, а  після уклінних просьб священика отця Романа Капріяна на  долю якого, молодого тоді священика, випало пережити багато тривог, .бо згоріла церква і були різні пересуди про причини пожежі. Тоді у священика були тягучі  роздуми про те. що має робити далі. На щастя парафіяни церкви не зробили його винним у тому, що сталося і священик віддячився своїй парафії постійними клопотами про будівництво, сприйнявши ті клопоти  на себе. Були недоспані ночі, були сумніви, були роздуми над різними  проблемами і, навіть, порадами, але результатом всього стало освячення церкви. Тож коли Владика Андрій в нагороду за труди дозволив Митрофорному протиієрею Роману Капріяну носити вже другий Золотий Хрест , але вже з оздобами, це стало для нього заслуженою нагородою.
.       Згадував Владика і покійного пастиря церкви митрофорного протиієрея отця Іоана Олексюка, який у радянські часи уберіг церкву від закриття.
.          А ще до того  для церкви, яка згоріла, приносили великі пожертви заможні уродженці села: Микола Василинюк, Степан Пациківський, керівники селянських спілок Василь Келець, Степан Олексюк, підприємці: Степан Чижевський, Степан Солинський, Микола Візінський.  Зокрема, був подарований новий престол, образ Почаївської Божої Матері, велика картина на духовну тему та інше. На великий жаль, все це від пожежі врятувати не вдалося.

Пам’ятні  дати із життя церкви села

.       1472 рік- у архівах є  згадка про церковцю в Єсинові.
(Добре  було б перевірити це у архівах).
.        1882 року, 19 вересня, церква Чуда архістратига Михаїла  у Ясеневі Пільному освячена.
.          З 1890 до 1896 років художник із Коломиї Ореховський  малював у церкві іконостас та ікони. Оплатив роботу художника (1000 ринських) Василинюк Степан Васильович, про що був запис у церкві нижче ікони Божої Матері
.           У 1931-1932 роках церкву покрили бляхою, – до того вона була під гонтами. Половину коштів пожертвували парафіяни церкви, а другу  – місцевий поміщик Мар’ян Криштофович.
.          У 1966 році церква всередині була відмита від свічкової кіптяви. Відновлено всередині купол (підмальовував його Іван Шкварок). Тоді ж було відновлено іконостас та настінні розписи. Реставрацією займалися отець Іван Олексюк і уродженець Ясенева Пільного Микола Василинюк з Городенки.

    Церква Архістратига Михаїла  до 2005 року.

.       Наприкінці 70-тих років, за задумом Дмитра Мандрика виготовлено металеву огорожу довкола церкви і коло цвинтаря, а також вхідні ворота (з південної сторони) та хвіртку. Половину грошей на  огорожу виділив колгосп, яким керував у той час Василь Кнігніцький, а решту куплено на пожертви парафіян. Для металевої огорожі і воріт, всі ковальські роботи та облаштування їх безкоштовно виковував коваль Дмитро Мандрик При сприянні тодішнього керівника мехзагону Степана Яремчука зварював її Степан Крилатюк, виточував деталі токар Іван Карпушенко. Син Степана Яремчука – Михайло Яремчук допоміг знайти і закупити дешеві елементи чавунної огорожі.
.         1985 року біля церкви побудовано капличку. Фондував будівництво Іван Клецик.
.         1986 року у сквері памяті навпроти церкви побудована каплиця поруч із  пам’ятником полеглим жителям села у війні 1941-1945 років. Мурували  безоплатно цю  каплицю, як і ту яка біля церкви,  М. В. Абрамик, С. С.  Никифорук і В. П. Камінецький..
.           У 1991 році насипано символічну могилу пам’яті  Січовим Стрільцям, влаштуванням якої займався тодішній церковний брат Василь Олексюк.  Металеві труби на хрест пожертвував Микола Пашеняк.  Землю завозив Іван Олексюк. Над  зведенням могили працювали: дяк Микола Йоник, Степан Візінський (тодішній директор школи), молодий тоді хлопець Дмитро Візінський та інші мешканці села. Тоді ж біля пам’ятника від вулиці Першотравневої було добудовано  металеву огорожу
.          1996 року біля церкви викопано криницю.
.          1997 року церкву повністю перекрили новою бляхою.
.          У 1999 році за задумом отця Романа Капріяна побудовано арочні ворота. Керував роботою Іван Білецький, хрести на них викував Дмитро Мандрик, а куполи виготовив Микола Абрамик. Будівництво цих воріт присвячено 2000-річчю Християнства на Русі.
.         У 2000-2003 роках, теж за задумом отця Романа Капріяна перебудована дзвінниця (тепер вона по висоті має по два дзвони) і прибудовано  дерев’яний прихід до церкви, яка пізніше згоріла.
.         2005 року, 3 жовтня, церква згоріла.
.         2005 року восени побудована  тимчасова церковка.
.         2006 року розпочалося будівництво нової церкви.
.         2016 – довкруг церкви, яка будується,  встановлено деревяні хрести в пам’ять про стації (зупинки) Ісуса Христа коли його вели на страту на гору Голгофу.
.        31 грудня 2017 року нову церкву освятив Владика Галицької єпархії УАПЦ Його Високопреосвященство  кир Андрій.

.       (Більше про церкви села можна прочитати у «Історії села Ясенів Пільний» в  розділі “Духовність” розміщеної в Інтернеті).

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *