Трикутник

Гумор,сатира,іронії

Озирнувся

Валі, Олі, Люсі, Дусі –
Безліч цих імен…
Все це подруги Миколи,
Знані ним з давен.

Назбиралось фотографій
Вже цілий альбом…
І записаний у книжці
Кожний телефон.

В парубоцтві цей Микола –
Мужній ветеран…
По мистецтву обдурити –
Справжній Дон-Жуан.

Обдурив чи розтривожив –
І кудись вже зник…
Потім іншої шукає –
Він до цього звик.

А недавно озирнувся
І у відчай впав…
Шістдесятка, а ще жінки
Власної не мав…

Професіонал

Гнат в розмовах телефонних
Любив жартувати:
Серед ночі дзвонив людям,
Коли не міг спати.

Сонний хтось підніме трубку:
– Алло,- пролунає.
А Гнат йому по рідкому
Піти побажає.

Вже здавався самий собі
Професіоналом.
Нецікаво йому стало
Із простим загалом.

А на цей раз в міліцію
Швидко додзвонився
І порадив, щоб черговий
Пішов спорожнився.

Вже й заснув…Та пробудився
Від стукоту в двері.
Налякався, як побачив
Міліціонерів.

Все закінчилось нормально
Після сплати штрафу,
На ніч телефон ховає
Від себе у шафу.

Акуратний

Акуратно провіряє
Він щоденно – вже дано,
Чи усі в його бригаді
Мають гроші на вино.

Що з чужого?
Поцінуймо те, що є в нас,
Бо шо нам з чужого?
А що буде і як буде
Залежить від Бога.

Не буває

Ями без дна не буває,
А хліба без шкірки, –
Заставляють  нас думати
Такі поговірки.

Традиція

Відбувалось, відбувалось
І ввійшло в традицію,
Що Микита кожний вечір
Йде на репетицію.

Може так було би й  далі,
Та донька дізналася,
Що ота капела хору
Вже давно розпалася.

І Микиті в той же вечір
Довелось признатися,
Що щовечора він ходить
З другом зустрічатися.

І не зв’язане те все
З хором, чи музикою,
Бо займаються вони
Просто пиятикою.

Нібито зростає

Остап каже: «Добре всім тим
Хто пенсію має –
Яка тепер хоч повільно
Та, таки зростає».

А Хома на це промовив:
– Дивна ти людина!..
Гроші тепер дешевіють
І в тім вся причина.

Я колись за дві копійки
Міг випити чаю,
А теперка аж дві гривні
За це дати маю.

Міг за гривню аж три пляшки
Пива я купити.
Тепер мушу вже десятку
За одну платити.

Коли грошей у державі
На все вже не має
То друкують. -Їм паперу
На ще вистачає.

А папір що? _Великої
Він ціни не має
В такий спосіб і пенсія
Нібито зростає.

Не треба

Та най тебе колька вколе!..
Та щоб ти сказився! –
Проклинає баба діда
Коли той напився.

А старий це вчув і швидко
Вбігає до хати.
Вишкірив на бабу зуби
Мов хоче кусати.

Баба у кут заховалась
І просить у Бога:
– Боже  я пожартувала –
Не треба такого!

         Набрехав

Хлопчик мамі жаліється:
– Тато набрехав,
Що мене колись лелека
У грядки поклав.

Що матуся на городі
По грядках ішла
Я заплакав і в капусті
Там мене  знайшла.

Бо  коли я народився
Тут була зима.
А тоді нема капусти
І лелек нема.

Трутникик

Мама любить дочку …
А донечка маму.
Хтось не любить зятя…
Зять когось так само.

Отакий трикутник –
Зять, дочка і мати…
Бо дочка не хоче
Маму покидати?.

Бичок

Ілько чомусь такий дикий
І страшенно лютий,
Що на “ Іграх патріотів ”
Бичком може бути.

Не гріх

«Знаю, ходиш ти до церкви –
В хорі там співаєш..
Та чому тепер, у піст
Ковбасу вживаєш?»

«Та, сусіде, це не гріх…
Я вас заспокою,
Бо тепер у ковбасі
Замість мяса соя».

Коли плаче

Каже дівчина подружці:
– Коли маму бачу
Щоби вона грошей дала
Я відразу плачу.

Не той жаль

Як давала доньці посаг,
Так гірко ридала,
Що сусідка не втрималась –
Таки запитала:

Невже тобі для донечки
Жаль оцих дрібничок?
Вона ж в тебе слабосильна
І худа, як смичок!

А жіночка, як це вчула
Від плачу аж гине.
Каже: «Посаг не жаль мені –
Жаль мені дитини!»

Стережіться   

Як є товар у вітрині,
А ціни немає,
Стережіться!.. Обдурити
Вас тут хтось бажає.

Галасують

Той своє, а цей своє –
Кожний галасує.
Не дивуйтесь – це парламент
Отак голосує.

Ідейність

Вимахував прапорами…
Вигукував гасла…
А як вигнали з посади,
Вся ідейність згасла.

Що пише

Вуйко втупився очима
На дівочі груди…
Щось тихенько бурмочучи,
Ворушаться губи.

А дівчину обілляли
Кольори червоні.
Каже: “Вуйку, так  не гарно –
В вас же сиві скроні!”

Вуйко рвучко відмахнувся.
Каже: “Донцю тихше!-
Я не годен розібрати,
Що на майці пише?”

Кіт

Вже гальмують “Волга”,  “МАЗ”-
Зупинив підводу дід…
Страх людьми оволодів –
На дорозі чорний кіт.

Перекриймо норму

– Людям премії, пошана,
А про нас мовчать  весь час,–
Сторож сторожу говорить,-
Похвалили хоч би раз!

Виробляють поверх норми…
А ми, що – не їм рівня?
Давай норму перекриймо –
Сторожуймо ще півдня.

Є кому й без них

– Вчора у нас на роботі
Постріляли псів ,
Другові, коли зустрілись,
Сторож розповів.

.    Той дивується: «Хто ж буде
Гавкали вночі?
Люди кажуть, що собаки
Краще як ключі!

Ну а сторож на це мовив:
– Краще б ти притих,
В нас багато є охочих
Гавкати й без них!

Є норма!

З печі витягли. Ціла!
Прямокутна форма…
Дзвонять керівнику:
«Буде план! Є норма!»

Відвантажили  кудись.
А через годину
Оглядає виконроб
Почорнілу глину.

Щось чи щебінь чи пісок?..
Чи шматки болота?..
Зранку цеглу замовляв,
Що ж це за ціннота?

Ще буває, що один
Гонить браком плани –
Інший має з «планів» тих
Збитки і догани.

Гній

Розповідав хлопчина Гліб,
Що у селі він був весною.
Гумові чоботи носив
І досі чує запах гною.

Чомусь подумав я тоді
Про хлопчика міського Гліба:
«Не було б гною, щоб він їв
Без м’яса , молока і хліба?»

Коров’яча честь

Бригадир до вуйка мовив: –
Вам пора й честь мати –
Вже третій раз приїздите
Щоб соломи взяти.

Вуйко кисло посміхнувся –
Вірте, –  каже,-  слову,
Що про честь питати треба
Не мене – корову.

Шефський суп

Підбирає жінка з фарби
Різні кольори –
Про вечерю не думає…
Каже: “Сам вари!

Бачиш – білю і фарбую…
Цих робіт гора!
І не нукай – дітям їсти
Вже давно пора!”

Приготовив я вечерю
Хоч не дуже в строк,
Бо шукав і цибулину
Й лавровий листок

.Їли всі і не кривились ,
Що болить їх зуб…
Та ще й назву страві дали –
Татків “шефський суп”.

Назва фірмова… Приємно…
Але не завжди,
Бо у жінки кожний вечір
Знов якісь “труди”

Відстала жінка

– Ох відстала ти людина,-
Каже жінці чоловік,-
Замість жартів чую лайки –
Трачу із тобою вік!

Жінка скинула фартух,
Сіла зручно в крісло
І ласкаво каже: “Милий!
Бачиш он там тісто!

Вареників навари.
Потім будеш прати.
А я тобі, за цей час,
Буду жартувати!”

Механізм

Ображав директор Гната…
Гнат подумав: “До пори!”
Написав і чесну скаргу
Відіслав десь “догори”
.
На «горі” те  не читали.
Трошки нижче відіслали…
Нижчі – нижчим… Ті в долину
На ступінчату машину.

І таки чогось домігся –
На роботі втратив місце…
Скаргу ту , що він писав,
Розбирав директор сам.

Непотріб

Коли давав подарунки,
Вона їх приймала –
Не знав  те, що за непотріб
Дарунки вважала.

Даруючи не знав того
Той хлопчина бідний,
Що не тільки подарунки –
Він їй не потрібний.

Якщо вийшов

Якщо вийшов, то потрібно
Пам’ятати всюди.
Дальше зайдеш, то далеко
І додому буде.

Не дивуйтесь

Тиждень в  хаті не метено
І посуд немитий…
На підлозі стільки речей,
Що  трудно  ходити.

Та не варто цьому всьому
Дивуватись нині,
Бо тепер тут проживають
Аж дві господині.

Бравада

Якщо зрадник хвалить чесність,
То це лиш бравада,
Бо честь давно не в пошані
Там де є вже зрада.

Всі мовчать

Він мовчав… Вона мовчала…
І хлоп’я  також мовчало
Всі неначе оніміли,
Бо грошей на хліб не стало.

Радься

Коли нема гарних планів
У голові власній,
Радься з тими, хто мудріший,
Щоб не був нещасним.

Не весело

Грабіжників всі бояться,
Та знати вартує,
Що голого й голодного
Ніхто не грабує.

Та не варто старатися
Щоб це стало модним,
Бо дуже вже невесело
Ходити голодним.

Є й такі

Збоку прикро дивитися
Як хтось гірко плаче,
Та є й такі хто плачучи
Все довкола бачать.

Дати жаль

Дати жаль…Не дати стидно –
Всі це добре знають…
Таки не дав, бо від стиду
Люди не вмирають.

Довіряє

Каже Грицько: ” Я дружині
Завжди довіряю,
Та, під ліжко і у шафу
Таки зазираю”.

Нема часу

В баби Мотрі нема часу
Дійти до зажури –
Як нема ким керувати.
То кричить на кури.

Скрізь “Маdе…

.- На товарах, – каже Федір,-
Скрізь “Маdе іn Chіnа”, –
Навіть дивно, чому у нас
Така переміна?

Голка, ґудзик, серп, сорочка –
Роблять все в Китаї..
Невже у нас вже заводів
На таке немає?

– Нема, – вимовив Микола,
Їх вже розікрали…
Металолом з них зробили
І кудись продали.

Федора це розізлило:
 – Хто  ж то – ті нездари?..
Невже на них у державі
Тепер нема кари?

А Микола сумно мовив:
– Є винні в безладді,
Та карати хто їх буде? –
Вони всі при владі.

Герой

Між молоддю був героєм, –
Вів себе зухвало
Поки дівка серед клубу
По писку не дала.

Після дощику

Добре  як борги віддали
Як не вчора, то тепер.
Бо їх люблять віддавати
Після дощику… в четвер.

Що таке буває вічно,
Хто перечитиме: «Ні!» –
Знаєм – в боржників постійно
Є прихильність до брехні.

Не проблема

Маму хто хоче питати
Чи прийшла пора кохати?
То ж без цього і живемо –
Це не родичів проблема.

Правдиві

«На білому і світлому
Добре видно пляму».
«Вниз дивитись теж потрібно
Щоб не впасти в яму».

«Після бійки вже не треба
Махати руками». –
Всі ці вислови правдиві,
І  живуть між нами…

Чи спроможні?

Євангелії читають
Для нас попи кожні,
Та чи вони, як там пише,
Робити спроможні?

Прибрешуть

Якщо в тебе є успіхи,
Тобі рукоплещуть.
Але  коли  жалієшся,
То щось ще й прибрешуть.

Метелик

Пурхала немов метелик
Поміж парубками,
Дозволяла й своє тіло
Чіпати руками.

Один із них у ту дівку
Видно закохався,
Бо прилюдно, серед залу,
З нею цілувався.

Потім в залі уся молодь
Довго реготала,
Бо дівуля та із себе
Одежину зняла.

І ніхто не  придивлявся
На дівулю зблизька,
Бо в жіночій одежині
Був якийсь хлопчисько.

Їхня робота

Якщо жінка на пенсії
І старша за віком,
То тепер її робота
Сварка з чоловіком.

Та, коли його нема вже
І вона самотня
Щось шукає, бо не може
Жити безтурботно.

В селі бабця в такі роки
Ще роботу має –
Є і кури, й качки , й гуси.
Та й онуків має.

А ще як зять чи невістка
Не дуже прихильні,
То у бабці є щоденні
Слідкування пильні

Щоби той зять чи невістка
Щось не натворили,
Щоб усе так, як вона вміє
У хаті робили.

А у місті все простіше –
Помила посуду,
Якщо це не викликає
В молодих осуду.

Ну і внуки в місті мудрі,
Як і їх матусі –
Вони те, як треба жити,
Вчать уже й бабусю.

Отож бабки по під’їздах
Плетуть теревені,
Бо що ще є цікавішим
У їх сьогоденні?

Казка

Мріяло дівча з дитинства,
Що кохання як прийде,
То візьме її за руку
І у казку поведе.

І  прийшло! Він був мов з казки,
Ніби з мрії, наче з снів –
В серці музикою лилось
Відгоміння його слів.

…Казка довго не тривала,
Бо казкар був пияком
Жінку він забув – горілці
Присвятив себе цілком.

Той казкар не дарував їй
Для життя прекасних змін –
Казкою почав здаватись
Час, коли відсутній він.

Досвід

Як поглянув їй у очі
Мовби утопився,
Бо, не думаючи довго,
З нею  оженився.

У своїх сердечних справах
Він ішов наосліп.
А вона щодо заміжжя
Мала певний досвід.

Може все було б інакше,
Якби розповіла,
Що він в неї вже четвертий,
Хоча й не вдовіла.

Якби й почув, то що комусь
Він міг би сказати –
Не знав же він, що у неї
Є давно вже й  п’ятий.

Возить

Кожне літо на Канари
Він везе свої доляри,
Ще й сімї туди не хоче,
Бо без неї парубочить.

Загорає там, пірнає –
Насолоду з цього має…
Та на те вони й Канари,
Щоб лишати там доляри.

Я ж бо думку власну маю –
Що щоби там загорати,
Крім великого бажання,
Треба ще і гроші мати.

Де не може врода

В листі сестра привітала
Всіх, як і годиться…
Запрошує Галю в гості
До міста, де вчиться.

А щоб модно виглядала
Ти в місті, голубко,
Висилаю тобі разом
З листом міні-юбку!

Можеш мені з дому взятии
Півника, чи гуску,
А я тобі підшукаю
Тут ще модну блузку.

Одягнула спідничину
В кімнаті Галина,
Аж тут дід її покликав:
«Вийди на хвилину!»

І аж сплюнув з передсердя:
«Скинь оцю спідницю!
Бо вона не прикриває
Навіть всю сідницю!»

Тут ще й Грицько під’їжджає –
Домовлялись вранці,
Що поїдуть увечері
До клубу на танці.

Галя голос на дорозі
Грицьків як почула –
То про ту міні – спідничку
Відразу ж забула.

Як всідалась на сидіння,
То так заголилась,
Що сусідка з переляку
Аж перехрестилась.

А у клубі, замість танців,
Хлопці, як ніколи,
Всі на Галю дивилися
Утворивши коло.

Приглядалися нескромно
Чи ще щось не видно –
(Я не кажу це для сміху –
Мені за них стидно!)

Але ,правду говорячи,
Дивились даремно,
Бо у клубі у той вечір
Було трохи темно…

Було в Грицька суперників
В той вечір багато –
Всім хотілося додому
Її проводжати.

Та Грицько не відступився –
Виграв оту справу…
Вранці з Галею віднесли
До загсу заяву.

Отак вийшло!.. Що два роки
Не зуміла врода,
За один єдиний вечір
Домоглася мода.

Котрий тягне

Кажутьщо котрий кінь тягне
Того й підганяють.
Та й між людьми такі дії
Частенько бувають.

Бо лінивий на роботі
Відпочити прагне,
А робітний і за нього
Лямку праці тягне.

Не однакі

– В тебе, – каже Гриць до Гната,-
Таки  різні ноги!..
І сміється, а  Гнат чомусь
Сповнився тривоги.

Що ти брешеш? – розізлився,
Та ж ноги нормальні!..
Однакові, хоч по красі
І не ідеальні!

Гриць тоді крізь сміх промовив:
– Та не втому справа…
В тебе ноги таки різні –
Ліва є і права.

Потолочили

Що лежачого не б’ють
Десь чути мав щастя
Тож при бійках по скоріш
Старався упасти.

І тоді на землю впав –
Лежачого корчив.
… Битий він тоді не був,
Та хтось потолочив.

Перстень

Сказав, перстень даруючи:
Нас він об’єднає,
Бо кохання ні початку,
Ні краю не має.

Дівка тоді подумала,
Хоч не каже вголос:
– Будеш всередині нього,
А я десь за колом.

За хвилину

Коли є лісу втік  від вовка.
І став на поріг
Дуже довго дивувався,
Що так швидко біг.

Тут, вже дома, у кімнаті
Переляк десь щез
Зрозумів ще  – за ним з лісу
Гнався його ж  пес.

Якби мала

Якби у людей заможних
Совість язик мала.
То про те, як збагатіти
Вся громада б знала.

Сім разів

Переміряй  сім разів
І аж тоді ріж
Незалежно чи у тебе
Ножиці чи ніж.

Озолочував

Озолочував з трибуни
Він усю громаду.
Але тоді  забув про це
Як зайняв посаду.

Зустрілися

Зустрілися немов друзі,
Та слово по слові
У них вже й злість появилась.
Битися готові.

Слухає

Син вже  власну сім’ю має
Та слухає тата.
А чи робить те, що чує
Не хоче сказати.

Як на міні

Кажуть: «Стоїть як вкопаний»,
«Стоїть як на міні».
Переляк напевно в нього.
Або гріх в сумлінні.

Ніби меблі

Мала стільки парубків,
Що хоч гати греблю.
Потім в неї чоловік
Був мов  щось із меблів.

Доброчинець

Прихвалює шефа фірми
Товариш дитинства,
Що той стає популярним –
Робить доброчинства.

Маєш, – каже, – гарну фірму.
Живеш!.. Не існуєш!..
Та ще й в себе коло фірми
Магазин будуєш.

– Що сказати! – шеф промовив,
-Чую небезпеку,
Що зарплати, які даю,
Підуть десь далеко.

А буде так – взяв зарплатню
І до магазину…
Гроші оті знову в мене –
Вже через годину!

Ти згадав про доброчинство,
Я їх не припиню!
Ось і тут – мені це добре
І їм добро чиню.

       Викрали надії

Мільярдери, – каже Федір,-
Це оті злодії,
Які у нас про достаток
Вкрали всі надії.

Минуло

Жінка стала буденною
І не без причини –
Восьме березня минуло
Тому пів години.

Є й інші

Є забудьки. Але й інші
Люди забувають
Та є й такі, які усе
Добре пам’ятають.

Тихше їдеш

«Тихше їдеш – дальше будеш!»
Приказка повчає.
Вона і тих стосується
Хто часу не має.

Щастя

Як про щастя балакали,
Обізвалась Настя.
Каже: «Взимку тепло в хаті
Теж велике щастя.

Банду геть

«Банду геть!» і  «Зека геть!»
Гасла на майдані –
Уряд цей і президент
У такій «пошані».

«Беркут» теж там не дрімав –
Вліво бив і вправо –
Копати лежачих там
Хтось надав їм право.

Хто втекти тоді не міг,
Потягли до суду
Совість їхня до людей
Дуже повна бруду.

Спротив виявити свій
Йдуть людей колони.
Поза ними, на місцях,
Теж людей мільйони.

Хто вже вистояв майдан
Є для нього зміна.
У Європу так іде
Наша Україна.

Фашисти

Гнат приїхав із футболу
Й каже до Кіндрата:
Там на тому стадіоні
Фашистів багато!

Розказують, що фашисти
Полонених били…
І ще кажуть, в концтаборах
Мило з них варили…

Видно ще не скасувалась
Ця поганська сила,
Бо я чув на стадіоні
Крик: «Суддю на мило!»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *